1 Убогий в своїй невинностї лучший, анїж багач із ложними устами, а до того дурний.
2 Не добре душі без знання, й хто поквапний ногами, спіткнеться.
3 Безумність чоловіка скривляє дорогу його, та ще й на Господа він серцем нарікає.
4 Багацтво друзїв много прихиляє, а бідного й один покидає.
5 Ложний сьвідок не уйде кари, й хто сплетає лжу, рятунку не знайде.
6 Багацько тих, що, знай, шукають ласки в значних, і кожен друг тому, хто дає гостинцї.
7 Убогого ненавидять і брати його, а надто кидають його (богаті) друзї; біжить за ними, щоб поговорити, та й те надармо.
8 Хто розуму здобуває, любить свою душу; хто розважливий — находить добро.
9 Ложний сьвідок покаран буде, й хто брехню сплїтав — погибне.
10 Не личять дурневі роскоші, а ще меньше слузї — старшованнє над князями.
11 Розвага чинить чоловіка повільним до гнїву, й слава для його — вирозумілість на проступки.
12 Царський гнїв — як би рик лева, а його ласкавість — мов роса на зелень.
13 Дурний син — гризота отцеві, а сварлива жінка — мов вода крізь кришу текуча.
14 І дом і майно — спадщина по родителях, а розумная жона — від Господа.
15 Лїнь наводить сонливість, і недбала душа терпіти ме голод.
16 Хто заповідь певнить, береже свою душу, кому ж байдужні путї його, той погибне.
17 Хто чинить добро вбогому, той Богу позичає, і він нагородить йому добродїйство його.
18 Карай твого сина, покіль є надїя, й не трівожся криком його.
19 Гнївливий нехай прийме кару, бо як пощадиш його, то доведеться тобі ще не раз карати його.
20 Слухай поради, й приймай докори, щоб через те опісля статись тобі мудрим.
21 Багацько задумів у серцї чоловіка, та станеться те, що призначив Господь.
22 Радість чоловікові, що любить добро чинити, а вбогий чоловік лучший, як льживий.
23 Господень страх веде до жизнї, й хто має його, все буде довольний, та й зло не досягне його.
24 Лїнивий спускає руку свою по чашу, та тяжко йому донести її до рота.
25 Скараєш зрадливого, то й неук стане осторожним; скартаєш розумного — він ще порозумнїє.
26 Хто батька нехтує й матїр проганяє, — той син ледачий й безчесний.
27 Не слухай, мій сину, підшептів, доводячих до відвернення від слів розумних.
28 Лукавий сьвідок глузує з суду; уста беззаконних пожирають неправду.
29 На зрадливих готові суди, а на тїло безумних — удари.
Нашли в тексте ошибку? Выделите её и нажмите:
Ctrl + Enter
Книга приказок Соломонових, 19 глава. Переклад Куліша та Пулюя.
Обратите внимание. Номера стихов — это ссылки, ведущие на раздел со сравнением переводов, параллельными ссылками, текстами с номерами Стронга. Попробуйте, возможно, вы будете приятно удивлены.