О сокрушении дщери народа моего я сокрушаюсь, хожу мрачен, ужас объял меня.
Через нещастя дочки́ народу мого́ знещасли́влений я, і міцно страхіття мене обняло.́
Через рану дочки мого народу я увесь у ранах, я прибитий, жах мене огортає.
Притиснена дочка народу мого, — стискається і моє серце; ходжу, сумуючи, страх обняв мене.
Я почорнів через побиття дочки мого народу. Труднощі мене здолали, — болі, як у тої, яка народжує.