Если же кто почитает неприличным для своей девицы то, чтобы она, будучи в зрелом возрасте, оставалась так, тот пусть делает как хочет: не согрешит; пусть таковые выходят замуж.
А як ду́має хто про дівчину свою, що со́ромно, як вона переросте́, і так мала б лишатись, нехай робить, що хоче, — не згрішить: нехай за́між вихо́дять.
Коли ж хтось думає, що він негоже чинить супроти дівчини своєї, дозволивши перецвісти їй, і так мало б бути, то нехай робить, що хоче, він не згрішить; нехай одружується.
Коли ж хто думає, що соромно для дївицї його, коли перецьвіте і так мусить бути, той, що хоче, нехай робить, не згрішить; нехай ідуть заміж.
Як хтось думає про свою дівчину, що недобре, коли вона так залишиться і в зрілому віці, то нехай робить, як хоче, — він не грішить: хай такі виходять заміж.
Якщо хтось вважає, що не робить те, що слід, зі своєю нареченою або вона стара за віком,[11] й він хоче одружитися, то нехай він робить за своїм бажанням, бо це не гріх.