1 Царів 12 глава

¹ І подавсь Робоам у Сихем, бо в Сихемі скупивсь увесь Ізраїль, щоб окликнути його царем.

² Скоро ж почув про се Еробоам Небатенко, що був ще в Египтї, втїкши туди від царя Соломона, вернувсь Еробоам із Египту;

³ І послали по його й прикликали його. І прибув Еробоам і вся громада Ізраїльська, й промовляли до Робоама так:

⁴ Батько твій наложив на нас важке ярмо; полегчи нам тяжку службу й важенне ярмо, що батько твій наложив, так будемо служити тобі.

⁵ І відказав він їм: Ійдїте ще на три днї назад і прийдїте тодї знов до мене. І нарід розійшовсь.

⁶ І радився царь Робоам із старими мужами, що стояли перед батьком його Соломоном за живота його, й промовив: Як ви порадите менї, щоб дав я відповідь людям сим?

⁷ І промовили вони йому: Коли ти сьогоднї вволиш волю сього народу й до їх нахилишся та послухаєш їх і приязну відповідь їм даси, так вони повсячасно слухати муть тебе.

⁸ Він же знехтував раду, що раяли старцї громадські, та радивсь із молодими, що виросли вкупі з ним і тепер служили йому,

⁹ І питав їх: Як ви порадите менї відповісти народові сьому, що менї ось що промовили: Полегчи ярмо, яке наложив на нас твій батько?

¹⁰ І відказали йому молодики, що повиростали вкупі з ним, так: Ось як відкажеш сим людям, що промовили до тебе: Батько твій наложив на нас важенне ярмо, ти ж полегчи нам його; ось як маєш їм сказати: Мізинець мій товще чересел батька мого,

¹¹ Оце ж, коли мій батько накладав на вас важке ярмо, так я зроблю його ще більш важенним; коли мій батько карав вас бичами, то я карати му скорпіонами.

¹² Як же Еробоам і ввесь нарід прийшли до Робоама на третий день, як був повелїв царь словами: Прийдїть на третий день ізнов до мене,

¹³ Дав царь народові жорстку відповідь, бо не прихиливсь до ради, що старцї дали йому.

¹⁴ І промовив до них, так як пораяли молоді: Коли батько мій накладував на вас важке ярмо, так я наложу важенне; коли батько мій карав вас палками, то я карати му скорпіонами.

¹⁵ От і не послухав царь народу, бо так судив Господь, щоб увійшло в силу слово його, що висказав Господь через Ахію з Силома Еробоамові Небатенкові.

¹⁶ Як побачив же ввесь Ізраїль, що царь не послухав їх, дав нарід цареві таку відповідь: Що за часть нам у Давидї? яке наслїддє в синові Ессейовому? Гей, Ізраїлю, додому! Дивись на свій дом, Давиде! І розійшлись Ізрайлитяне в свої домівки.

¹⁷ І царював Робоам тільки над тими Ізрайлитянами, що були в городах Юдиних.

¹⁸ Як же послав царь Робоам начальника Адонирама стягати податки, то всї Ізрайлитяне вбили його каміннєм на смерть; царь же Робоам вскочив на свою колесницю та й утїк у Ерусалим.

¹⁹ Так відпав Ізраїль од дому Давидового по сей день.

²⁰ Як же довідались усї Ізрайлитяне, що Еробоам вернувся, послали й покликали його в народні збори, та й зробили його царем над усїм Ізраїлем. До Давидового дому не пристав нїхто крім одного поколїння Юдиного.

²¹ Прибувши ж Робоам у Ерусалим, скликав із усього дому Юдиного й з поколїння Беняминового сто й вісїмдесять тисяч вибранцїв мужів до походу проти дому Ізрайлевого, щоб вернути царство Робоамові, синові Соломоновому.

²² Та прийшло до Божого чоловіка Самея Господнє слово, таке:

²³ Скажи Робоамові Соломоненкові, цареві Юдиному, й всьому домові Юдиному й Беняминовому так:

²⁴ Тако глаголе Господь: Не виступайте на війну проти ваших братів, синів Ізрайлевих; вертайся кожен додому: від мене бо так сталося. І послухали вони слова Господнього, й вернулись з дороги, по слову Господньому.

²⁵ І укріпив Еробоам Сихем на Ефраїм-горах та й осївся там; потім вийшов звідти й укріпив Пенуїл.

²⁶ Еробоам же думав сам собі: Царство може відпасти назад до дому Давидового;

²⁷ Як сей нарід ходити ме в Ерусалим приносити жертви в Господньому храму, так серця сього народу стануть прихилятись знов до свого пана Робоама, царя Юдиного, і вони вбють мене, та й вернуть ся знов до Робоама, царя Юдиного.

²⁸ І порадившись, виготовив два золоті бички й промовив до народу: Не треба вам ходити в Ерусалим; ось тобі власні боги, Ізраїлю, що вивели тебе з Египту.

²⁹ І поставив одно в Бетелї, друге ж у Данї.

³⁰ Та се довело до гріха, бо народ почав ходити до одного з тих, навіть аж у Дан.

³¹ І побудував він божницї на горах, і приставив жерцями яких небудь людей, що не були з синів Левіїних.

³² І постановив Еробоам сьвято на пятнайцятий день восьмого місяця, похоже на те сьвято, що справляли в Юдеї, й приносив жертви сам на жертівнику. Так само чинив в Бетелї, щоб приносити жертву бикам, що їх поробив, і понастановляв у Бетелї жерцїв для божниць, що їх построїв.

³³ І принїс жертви на жертівнику, що построїв у Бетелї, в пятнайцятий день восьмого місяця, місяця, що його по своїй волї назначив, і встановив сьвято для синів Ізрайлевих, і підійшов ід жертівникові, щоб запалити кадило.

Стих 15

Кто только не содрогнется при мысли о приговорах суда Бога, Который вершит их в сердцах даже злых людей по воле Своей, воздавая каждому согласно его достоинству? Сын Соломона Ровоам отверг здравый и спасительный совет старцев, с которым те к нему обратились, не обращаться со своим народом жестоко, но удовольствовался словами сверстников своих. И он с угрозами обратился к тем, к кому должен был говорить ласково. И как же иначе случилось это, если только не по собственной его воле? И вследствие этого десять колен Израиля отложились от него и взяли себе другого царя с тем, чтобы воля Господа, который был разгневан, свершилась. И ведь Сам Господь предсказал грядущую беду. И о чем же ином говорит нам Писание? И не послушал царь народа, ибо так суждено было Господом, чтобы исполнилось слово Его, которое изрек Господь чрез Ахию Силомлянина Иеровоаму, сыну Наватову. Ибо всё сие со всей очевидностью свершилось через волю человеческую, и все же во исполнение приговора суда Господа.

О благодати и свободе воли. Сl. 0352, 907.26.

Стих 24

И когда Ровоам хотел было войною достигнуть власти над отделившеюся частью, то народу было запрещено сражаться со своими братьями: Бог сказал через пророка, что это разделение — Его дело. Отсюда уяснилось, что в этом деле не было греха ни со стороны царя Израильского, ни со стороны народа, а было исполнение воли каравшего Бога. Узнав об этом, та и другая часть успокоилась, установив взаимный мир: ибо совершилось разделение не религии, а царства.

Источник: О граде Божием, 20.21

Стих 28

Воистину царь Израиля Иеровоам настолько потерял рассудок, что не верил в Бога, Который доказал истинность Своего обетования, дав ему царство. И в самом деле, он боялся, что если он войдет в храм Божий в Иерусалиме (в который согласно установлению закона Божия всем без исключения евреям было предписано приходить для совершения жертвоприношения), то как бы подданные его не увидели в том соблазна отложиться от него и восстановить правление выходца из царского рода Давида. И тогда он учредил идолослужение в царстве своем и с вызывающим вероломством преданный Господу народ Божий обманом привел к почитанию идолов. И всё же Господь не оставил ни самого этого царя, ни его преемников и нечестивых подражателей, ни сам народ, обличая их через пророков. Не случайно именно в Израиле явились и прославились великие пророки и чудотворцы Илия и его ученик Елисей.

О граде Божьем. Cl. 0313, SL48.17.22.1.