1 Чого ворушаться народи, і люде промишляють про нїкчемне?
2 Піднімаються царі землї, і князї радять раду проти Господа й проти Помазанця його:
3 Розорвім пута і скиньмо з себе посторонки їх!
4 Господь, що сидить на небесах, сьміється, і ругається над ними.
5 Тодї промовить до них у гнїві своїм і яростю своєю перелякає їх.
6 Се ж я помазав царя мого над Сионом, сьвятою горою моєю,
7 Ізвіщу проповідь, що сказав Господь до мене: Ти син мій, нинї зродив я тебе.
8 Проси в мене, й дам тобі народи в наслїддє, а кінцї сьвіта у владїннє.
9 Жезлом зелїзним розібєш їх, як череповину потрощиш їх.
10 Зрозумійте ж се, царі, й одумайтесь, усї суддї землї.
11 Служіть Господеві зо страхом, і радуйтеся з дрожаннєм.
12 Прославляйте Сина, щоб не прогнївився, а вам щоб не погибнути на дорозї вашій, бо скоро загориться гнїв його. Блаженні всї, що надїються на його.
К этой главе нет комментариев.