1 Коли возьме чоловік жінку та й ожениться з нею, вона ж не знайде милостї в очах його, тим що він бачить у неї що небудь мерзенне, та й напише їй розвідний лист і, віддавши його в руки її, відпустить її;
2 І коли вона вийде з його домівки і пійде заміж за иншого;
3 Та і другий чоловік зненавидить її і, написавши розвідний лист, оддасть їй в руки та й вишле її із своєї домівки; або коли вмре другий чоловік, що взяв її за жінку;
4 Тодї не можна первому її чоловікові, що відпустив її, знов брати її за жінку після того, як вона опоганилась; бо се гидота перед Господом, Богом твоїм. Не будеш допускати гріх у землю, що Господь, Бог твій, дає тобі в наслїддє.
5 Коли чоловік тільки що взяв нову жінку, не годиться ійти йому на війну, і не годиться накладати на його нїякого громадського відробітку; нехай зостається на волї в домівцї своїй на один рік, щоб веселити жінку свою, що взяв її.
6 Не годиться брати в застав жорна або жорнового каменя; такий бо життє бере в застав.
7 Коли знайдеться такий чоловік, щоб украв кого зміж братів твоїх, зміж синів Ізрайлевих, та й неволить його або продасть його, так смерть тому злодїєві. Сим робом викорениш зло зміж людей твоїх.
8 Як буде в кого заразлива болячка, бережись дуже, і сповняй все, чого навчати муть вас сьвященники ваші Левити. Як я заповідав їм, так і будете сповняти.
9 Памятай, що вчинив Господь із Мирямною в дорозї, після виходу вашого з Египту.
10 Як позичаєш ближньому твому, не йди в домівку його, щоб взяти застав;
11 Стій знадвору, а той, кому позичаєш, нехай винесе тобі застав надвір.
12 І коли се вбогий чоловік, то не йди спати, мавши в себе застав його.
13 Притьмом треба тобі вернути йому застав при заходї сонця, щоб він лїг у свитинї своїй, і благословив тебе; і буде се праведно перед Господом, Богом твоїм.
14 Не тїснити меш денного робітника, вбогого і мізерного, чи він зміж браття твого, чи із приходнїв, що пробувають у землї твоїй, в оселях твоїх.
15 Того ж самого дня, як він заробить, даси йому плату, перше нїм сонце зайде над нею; бо він бідняка і жде на неї: так щоб не нарікав на тебе перед Господом, і ти не мав гріха.
16 Не карати муть смертю батьків за дїтей, нї дїтей за батьків; кожне буде скаране за свій гріх.
17 Не суди несправедливо приходня й сироту і не візьмеш удовиної одежини на застав.
18 Памятай, що був єси рабом в Египтї, та звіттам визволив тебе Господь, Бог твій; тому то й приказую тобі се чинити.
19 Як збирати меш жниво з поля твого, і забудеш снопа на полї, не вертайсь узяти його; нехай буде для приходня, для сироти і для вдовицї, щоб Господь, Бог твій, благословив тебе в усякому дїлї рук твоїх.
20 Як зтрясеш ягоди на маслинах своїх, не будеш удруге розглядати віття; нехай буде се для приходня, для сироти і для вдовицї.
21 Як позбираєш грони в винограднику твому, не обрізувати меш удруге; нехай будуть для приходня, для сироти і для вдовицї. Годиться тобі памятати, що був єси рабом в Египецькій землї, тим то й приказую тобі се чинити.
Стих 1
Господь предложил то, чего требовал Закон, когда повелел отпускающему жену свою давать ей разводное письмо (См. 31 Сказано также, что если кто разведется с женою своею, пусть даст ей разводную. Мф 5:31). Ведь Он не сказал: Кто захочет отпустить жену свою тому, у кого был выбор не отпускать; но при всех обстоятельствах тот, кто ввел это, не хотел, чтобы муж отпускал жену, но чтобы человек, собирающийся развестись, отказался от этого из-за написания письма и подумал, как плохо разводиться с женой.
Против Фавста-манихея 19.26. CSEL 25:527.