Українська Біблія. Турконяк
1 І сталося, після того, як помер Саул, Давид повернувся. Розгромивши Амалика, Давид перебував у Секелаку два дні.
2 І сталося третього дня, що ось прийшов чоловік з табору, з людей Саула, його одяг роздертий, а на його голові — земля. І сталося, коли він підходив до Давида, то впав на землю і поклонився йому.
3 А Давид його запитав: Звідки ти прийшов? А він відповів йому: Я врятувався з табору Ізраїля.
4 І сказав йому Давид: Яке це слово, сповісти мені? Той відповів: Народ утік з бою, полягло багато народу і загинуло. Загинув також і Саул, і його син Йонатан загинув.
5 Тоді Давид сказав слузі, який йому сповіщав: Як ти довідався, що загинув Саул і його син Йонатан?
6 А слуга, який про це сповіщав йому, відповів: Випадково потрапив я на гору в Ґелвуї, і ось Саул опирався на свій спис, а колісниці й вельможі на нього напирали.
7 Він озирнувся позаду себе, побачив мене і покликав мене, а я сказав: Ось я!
8 Він же сказав мені: Хто ти? Я сказав: Я — амаликієць.
9 Стань же наді мною і вбий мене, — сказав він мені, — бо мене огорнула страшна темрява, і вся моя душа в мені!
10 Тож я став над ним, і я вбив його, бо знав, що він не житиме після свого падіння. І я взяв царський вінець, який на його голові, та браслет, що на його руці, і я приніс їх сюди моєму володареві.
11 Давид схопився за свій одяг і роздер його, і всі мужі, які були з ним, роздерли їхній одяг.
12 І плакали, і ридали, і постили аж до вечора за Саула і за його сина Йонатана, за народ Юди і за ізраїльський дім, бо були побиті мечем.
13 І сказав Давид слузі, який йому сповіщав: Звідки ти? Той відповів: Я — син мужа з роду Амалика.
14 А Давид йому сказав: Як же ти не побоявся підняти своєї руки, щоб убити Господнього помазаника?
15 І тоді Давид покликав одного зі своїх слуг, і сказав: Підійди і напади на нього! І він наніс йому удар, і той помер.
16 І промовив до нього Давид: Твоя кров на твоїй голові, бо твої уста засвідчили проти тебе, кажучи: Я вбив Господнього помазаника!
17 Такою скорботною піснею Давид оплакував Саула і його сина Йонатана,
18 і сказав навчити синів Юди, ось записано в Книзі праведного:
19 Постав стовпа, Ізраїлю, за померлих на твоїх висотах, за ранених. Як полягли сильні!
20 Не сповіщайте в Ґеті й не розповідайте на роздоріжжях Аскалона, щоби часом не зраділи дочки филистимців, аби часом не втішилися дочки необрізаних.
21 Гори, що в Ґелвуї, хай на вас не буде роси чи дощу, ні поля первоплодів, бо там зневажливо розправилися зі щитом сильних, — щит Саула не був помазаний олією.
22 Від крові поранених, від жиру сильних лук Йонатана не повертався порожнім, і меч Саула не приходив назад порожнім.
23 Саул і Йонатан, улюблені й прекрасні, нерозлучні, гарні були за їхнього життя і в їхній смерті не розділилися, легші за орлів і сильніші за левів.
24 Плачте, ізраїльські дочки, за Саулом, який одягав вас у кармазин з вашими прикрасами, який приносив золоті прикраси для вашого одягу.
25 Як полягли сильні посеред бою, Йонатан убитий на твоїх висотах.
26 Вболіваю за тобою, мій брате Йонатане! Ти для мене найпрекрасніший, прекраснішою за любов жінок є для мене твоя любов.
27 Як полягли сильні, і загинула бойова зброя!
Толковая Библия Лопухина
Плачевная песнь Давида по случаю гибели Саула и Ионафана.
2Цар 1:1. По смерти Саула, когда Давид возвратился от поражения Амаликитян и пробыл в Секелаге два дня,
См. (1Цар 30).
2Цар 1:4. И сказал ему Давид: что произошло? расскажи мне. И тот сказал: народ побежал со сражения, и множество из народа пало и умерло, и умерли и Саул и сын его Ионафан.
См. (1Цар 31:1−6).
2Цар 1:7. Тогда он оглянулся назад и, увидев меня, позвал меня.
2Цар 1:8. И я сказал: вот я. Он сказал мне: кто ты? И я сказал ему: я — Амаликитянин.
2Цар 1:9. Тогда он сказал мне: подойди ко мне и убей меня, ибо тоска смертная объяла меня, душа моя все еще во мне.
2Цар 1:10. И я подошел к нему и убил его, ибо знал, что он не будет жив после своего падения; и взял я [царский] венец, бывший на голове его, и запястье, бывшее на руке его, и принес их к господину моему сюда.
Подробности, не отмеченные в (1Цар 31:1−6).
2Цар 1:14. Тогда Давид сказал ему: как не побоялся ты поднять руку, чтобы убить помазанника Господня?
2Цар 1:15. И призвал Давид одного из отроков и сказал ему: подойди, убей его.
2Цар 1:16. И тот убил его, и он умер. И сказал к нему Давид: кровь твоя на голове твоей, ибо твои уста свидетельствовали на тебя, когда ты говорил: я убил помазанника Господня.
Ср. (1Цар 24:1−4; 26:1−24).
2Цар 1:18. и повелел научить сынов Иудиных луку, как написано в книге Праведного, и сказал:
«И повелел научить сынов Иудиных луку». Словом «лук», по объяснению Calmet, была названа нижеприведенная плачевная песнь Давида по случаю смерти Саула и Ионафана, лук и меч которых «не возвращались даром — без крови раненых, без тука сильных» (2Цар 1:22).
Книга Праведного — одна из утраченных священных записей евреев. Помимо Книги Праведного, к числу утраченных древнееврейских книг, цитируемых в Ветхом Завете, относятся: 1) Книга Завета (Исх 24:7); 2) Книга браней Господних (Чис 21:14); 3) подлинные Записи пророков Самуила, Нафана, Гада, Семея, Адды, Ахии, Иоиля (1Пар 29:29; 2Пар 9:29; 12:15; 13:22; 20:34); 4) подлинники Летописей деяний Соломона и царей Иудейских и Израильских (см. предисловие к книгам Царств); 5) Записи Хозая (2Пар 33:19); 6) Деяния Озии (2Пар 26:22); 7) отдельная запись 3000 притчей, 1005 песней и сведений по естествознанию царя Соломона (3Цар 4:32−33); 8) некоторые из рукописей пророка Иеремии (2 Мак 2:1); 9) Летописи Иоанна Гиркана (1 Мак 16:24); 10) пять книг Иасона Киринейского (2 Мак 2:24).