2 Самуїла 1 глава

Друга книга Самуїлова (або Друга книга царів)
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская Библия

І сталося, після того, як помер Саул, Давид повернувся. Розгромивши Амалика, Давид перебував у Секелаку два дні.

И҆ бы́сть є҆гда̀ ѹ҆́мре саѹ́лъ, и҆ даві́дъ возврати́сѧ побѣди́въ а҆мали́ка, и҆ пребы́сть даві́дъ въ секела́зѣ дни҄ два̀.

І сталося третього дня, що ось прийшов чоловік з табору, з людей Саула, його одяг роздертий, а на його голові — земля. І сталося, коли він підходив до Давида, то впав на землю і поклонився йому.

И҆ бы́сть въ тре́тїй де́нь, и҆ сѐ, мѹ́жъ прїи́де ѿ полка̀ люді́й саѹ́ловыхъ, ри҄зы же є҆гѡ̀ (бѧ́хѹ) раздра҄ны, и҆ пе́рсть на главѣ̀ є҆гѡ̀: и҆ бы́сть є҆гда̀ вни́де къ даві́дѹ (ѻ҆́трокъ), и҆ па́дъ на землѝ поклони́сѧ є҆мѹ̀.

А Давид його запитав: Звідки ти прийшов? А він відповів йому: Я врятувався з табору Ізраїля.

И҆ речѐ є҆мѹ̀ даві́дъ: ѿкѹ́дѹ ты̀ прише́лъ є҆сѝ; И҆ речѐ є҆мѹ̀: ѿ полка̀ ї҆и҃лева а҆́зъ и҆збѣго́хъ.

І сказав йому Давид: Яке це слово, сповісти мені? Той відповів: Народ утік з бою, полягло багато народу і загинуло. Загинув також і Саул, і його син Йонатан загинув.

И҆ речѐ є҆мѹ̀ даві́дъ: что̀ сло́во сїѐ; возвѣсти́ ми. И҆ речѐ: ѩ҆́кѡ побѣго́ша лю́дїе ѿ бра́ни, и҆ падо́ша мно́зи ѿ люді́й, и҆ и҆змро́ша, и҆ саѹ́лъ и҆ ї҆ѡнаѳа́нъ сы́нъ є҆гѡ̀ ѹ҆́мре.

Тоді Давид сказав слузі, який йому сповіщав: Як ти довідався, що загинув Саул і його син Йонатан?

И҆ речѐ даві́дъ ѻ҆́трокѹ возвѣсти́вшемѹ є҆мѹ̀: ка́кѡ зна́еши, ѩ҆́кѡ ѹ҆́мре саѹ́лъ и҆ ї҆ѡнаѳа́нъ сы́нъ є҆гѡ̀;

А слуга, який про це сповіщав йому, відповів: Випадково потрапив я на гору в Ґелвуї, і ось Саул опирався на свій спис, а колісниці й вельможі на нього напирали.

И҆ речѐ ѻ҆́трокъ возвѣща́ѧй є҆мѹ̀: по слѹ́чаю прїидо́хъ въ го́рѹ гелвѹ́йскѹю, и҆ сѐ, саѹ́лъ напада́ше на копїѐ своѐ, и҆ сѐ, колєсни́цы и҆ вельмѡ́жи собра́шасѧ на́нь:

Він озирнувся позаду себе, побачив мене і покликав мене, а я сказав: Ось я!

и҆ ѡ҆бозрѣ́сѧ вспѧ́ть (саѹ́лъ) и҆ ви́дѣ мѧ̀, и҆ призва́ мѧ, и҆ рѣ́хъ: сѐ, а҆́зъ:

Він же сказав мені: Хто ти? Я сказав: Я — амаликієць.

и҆ рече́ ми: кто̀ ты̀ є҆сѝ; и҆ рѣ́хъ: а҆маликі́тинъ є҆́смь а҆́зъ:

Стань же наді мною і вбий мене, — сказав він мені, — бо мене огорнула страшна темрява, і вся моя душа в мені!

и҆ рече́ ми: прїидѝ ѹ҆̀бо на мѧ̀ и҆ ѹ҆бі́й мѧ̀, ѩ҆́кѡ ѡ҆б̾ѧ́тъ мѧ̀ тма̀ лю́таѧ, ѩ҆́кѡ є҆щѐ дѹша̀ моѧ̀ во мнѣ̀:

Тож я став над ним, і я вбив його, бо знав, що він не житиме після свого падіння. І я взяв царський вінець, який на його голові, та браслет, що на його руці, і я приніс їх сюди моєму володареві.

и҆ ста́хъ над̾ ни́мъ, и҆ ѹ҆би́хъ є҆го̀: вѣ́дѣхъ бо, ѩ҆́кѡ не бѹ́детъ жи́въ по паде́нїи свое́мъ: и҆ взѧ́въ вѣне́цъ ца́рскїй, и҆́же бѣ̀ на главѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ нара́мницѹ, ѩ҆́же бѣ̀ на плєщѹ̀ є҆гѡ̀, и҆ принесо́хъ сїѧ҄ къ господи́нѹ моемѹ̀ сѣ́мѡ.

Давид схопився за свій одяг і роздер його, і всі мужі, які були з ним, роздерли їхній одяг.

И҆ є҆́мьсѧ даві́дъ за ри҄зы своѧ҄, и҆ раздра̀ ѧ҆̀, и҆ всѝ мѹ́жїе и҆́же съ ни́мъ раздра́ша ри҄зы своѧ҄,

І плакали, і ридали, і постили аж до вечора за Саула і за його сина Йонатана, за народ Юди і за ізраїльський дім, бо були побиті мечем.

и҆ рыда́ша и҆ пла́кашасѧ, и҆ пости́шасѧ до ве́чера ѡ҆ саѹ́лѣ, и҆ ѡ҆ ї҆ѡнаѳа́нѣ сы́нѣ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆ лю́дехъ ї҆ѹ́диныхъ и҆ ѡ҆ до́мѣ ї҆и҃левѣ, ѩ҆́кѡ и҆збїе́ни бы́ша мече́мъ.

І сказав Давид слузі, який йому сповіщав: Звідки ти? Той відповів: Я — син мужа з роду Амалика.

И҆ речѐ даві́дъ ѻ҆́трокѹ возвѣсти́вшемѹ є҆мѹ̀: ѿкѹ́дѹ ты̀ є҆сѝ; И҆ речѐ: сы́нъ мѹ́жа прише́лца а҆маликі́тина є҆́смь а҆́зъ.

А Давид йому сказав: Як же ти не побоявся підняти своєї руки, щоб убити Господнього помазаника?

И҆ речѐ є҆мѹ̀ даві́дъ: ка́кѡ не ѹ҆боѧ́лсѧ є҆сѝ воздви́гнѹти рѹ́кѹ твою̀ погѹби́ти хрїста̀ гд҇нѧ;

І тоді Давид покликав одного зі своїх слуг, і сказав: Підійди і напади на нього! І він наніс йому удар, і той помер.

И҆ призва̀ даві́дъ є҆ди́наго ѿ ѻ҆́трѡкъ свои́хъ и҆ речѐ: и҆дѝ, ѹ҆бі́й є҆го̀. И҆ ѹ҆бѝ є҆го̀, и҆ ѹ҆́мре.

І промовив до нього Давид: Твоя кров на твоїй голові, бо твої уста засвідчили проти тебе, кажучи: Я вбив Господнього помазаника!

И҆ речѐ є҆мѹ̀ даві́дъ: кро́вь твоѧ̀ на главѣ̀ твое́й, ѩ҆́кѡ ѹ҆ста̀ твоѧ҄ на тѧ̀ возвѣща́ша, глаго́люще: ѩ҆́кѡ а҆́зъ ѹ҆би́хъ хрїста̀ гд҇нѧ.

Такою скорботною піснею Давид оплакував Саула і його сина Йонатана,

И҆ пла́касѧ даві́дъ пла́чемъ си́мъ ѡ҆ саѹ́лѣ и҆ ѡ҆ ї҆ѡнаѳа́нѣ сы́нѣ є҆гѡ̀,

і сказав навчити синів Юди, ось записано в Книзі праведного:

и҆ речѐ є҆́же наѹчи́ти сы́ны ї҆ѹ҄дины стрѣлѧ́нїю. Сѐ напи́сано въ кни́зѣ првднагѡ.

Постав стовпа, Ізраїлю, за померлих на твоїх висотах, за ранених. Як полягли сильні!

И҆ речѐ: воздви́гни сто́лпъ, ї҆и҃лю, над̾ ѹ҆ме́ршими на высо́кихъ твои́хъ ѩ҆́звеными: ка́кѡ падо́ша си́льнїи;

Не сповіщайте в Ґеті й не розповідайте на роздоріжжях Аскалона, щоби часом не зраділи дочки филистимців, аби часом не втішилися дочки необрізаних.

не возвѣща́йте въ ге́ѳѣ, нижѐ повѣ́дайте на и҆схо́дищихъ а҆скалѡ́нихъ, да не возвеселѧ́тсѧ дщє́ри и҆ноплемє́нничи, ни да возра́дѹютсѧ дщє́ри неѡбрѣ́занныхъ.

Гори, що в Ґелвуї, хай на вас не буде роси чи дощу, ні поля первоплодів, бо там зневажливо розправилися зі щитом сильних, — щит Саула не був помазаний олією.

Го́ры гелвѹ҄йскїѧ, да не сни́детъ роса̀ нижѐ до́ждь на ва́съ: и҆ се́ла нача́ткѡвъ (жи́тныхъ), ѩ҆́кѡ та́мѡ пове́рженъ бы́сть щи́тъ си́льныхъ: щи́тъ саѹ́ловъ не бы́ти пома́занъ є҆ле́емъ:

Від крові поранених, від жиру сильних лук Йонатана не повертався порожнім, і меч Саула не приходив назад порожнім.

ѿ кро́ве ѩ҆́звеныхъ и҆ ѿ тѹ́ка си́льныхъ лѹ́къ ї҆ѡнаѳа́новъ не возврати́сѧ то́щь вспѧ́ть, и҆ ме́чь саѹ́ловъ не возврати́сѧ то́щь:

Саул і Йонатан, улюблені й прекрасні, нерозлучні, гарні були за їхнього життя і в їхній смерті не розділилися, легші за орлів і сильніші за левів.

саѹ́лъ и҆ ї҆ѡнаѳа́нъ возлю́бленнїи и҆ прекра́снїи неразлѹ́чни, благолѣ́пни въ животѣ̀ свое́мъ, и҆ въ сме́рти свое́й не разлѹчи́шасѧ: па́че ѻ҆рлѡ́въ ле́гцы и҆ па́че львѡ́въ крѣ́пцы:

Плачте, ізраїльські дочки, за Саулом, який одягав вас у кармазин з вашими прикрасами, який приносив золоті прикраси для вашого одягу.

пла́чите по саѹ́лѣ, дщє́ри ї҆и҃лєвы, и҆́же ва́съ ѡ҆блача́ше въ червлєни́цы со ѹ҆краше́нїемъ ва́шимъ, и҆ возлага́ше ѹ҆краше́нїе зла́то на ри҄зы ва́шѧ:

Як полягли сильні посеред бою, Йонатан убитий на твоїх висотах.

ка́кѡ падо́ша си́льнїи посредѣ̀ бра́ни; ї҆ѡнаѳа́не, до сме́рти на высо́кихъ твои́хъ ѩ҆́звенъ є҆сѝ:

Вболіваю за тобою, мій брате Йонатане! Ти для мене найпрекрасніший, прекраснішою за любов жінок є для мене твоя любов.

болѣ́знѹю ѡ҆ тебѣ̀, бра́те мо́й ї҆ѡнаѳа́не, кра́сный мѝ ѕѣлѡ̀, ѹ҆диви́сѧ любо́вь твоѧ̀ ѿ менє̀ па́че любвѐ же́нскїѧ:

Як полягли сильні, і загинула бойова зброя!

ка́кѡ падо́ша си́льнїи, и҆ погибо́ша ѻ҆рѹ҄жїѧ бра҄ннаѧ;

« 31 глава 2 глава »