Суддів 1 глава

І сталося, що після смерті Ісуса Ізраїльські сини звернулися до Господа, запитуючи: Хто з нас як вождь піде на Ханаанця, щоб воювати проти нього.

 

И҆ бы́сть по сконча́нїи ї҆исѹ́совѣ, и҆ вопроша́хѹ сы́нове ї҆и҃лєвы гд҇а, глаго́люще: кто̀ взы́детъ на́мъ къ ханане́ю воево́да, ра́товати на ни́хъ;

А Господь сказав: Юда піде! Ось Я дав цю землю йому в руки!

 

И҆ речѐ гд҇ь: ї҆ѹ́да взы́детъ: сѐ, да́хъ зе́млю въ рѹ́кѹ є҆гѡ̀.

Юда ж сказав своєму братові Симеону: Піди зі мною до мого спадку, і воюватимемо проти ханаанців, — піду і я з тобою у твій спадок! І Симеон пішов з ним.

 

И҆ речѐ ї҆ѹ́да къ сѷмеѡ́нѹ бра́тѹ своемѹ̀: взы́ди со мно́ю въ жре́бїй мо́й, и҆ ѡ҆полчи́мсѧ на ханане́а: и҆ пойдѹ̀ и҆ а҆́зъ съ тобо́ю въ жре́бїй тво́й. И҆ по́йде съ ни́мъ сѷмеѡ́нъ.

Тож Юда пішов, і Господь дав Ханаанця та Ферезейця йому в руки, і вони побили їх у Везеку — десять тисяч чоловік.

 

И҆ взы́де ї҆ѹ́да, и҆ предадѐ гд҇ь ханане́а и҆ ферезе́а въ рѹ́цѣ и҆́хъ: и҆ и҆зби́ша и҆̀хъ въ везе́цѣ до десѧтѝ ты́сѧщъ мѹже́й.

У Везеку вони знайшли Адонівезека, воювали проти нього і побили Ханаанця та Ферезейця.

 

И҆ ѡ҆брѣто́ша а҆дѡнївезе́ка въ везе́цѣ, и҆ сѣко́шасѧ съ ни́мъ: и҆ и҆зби́ша ханане́а и҆ ферезе́а.

Адонівезек же втік, та вони гналися за ним, схопили його і відрубали великі пальці його рук та його ніг.

 

И҆ побѣжѐ а҆дѡнївезе́къ: и҆ гна́ша в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀, и҆ ѩ҆́ша є҆го̀, и҆ ѿсѣко́ша краи҄ рѹ́къ є҆гѡ̀ и҆ краи҄ но́гъ є҆гѡ̀.

Тоді Адонівезек сказав: Сімдесят царів із відрубаними великими пальцями їхніх рук і їхніх ніг збирали їжу під моїм столом. Отже, як учинив я, так і віддав мені Бог! Його відвели в Єрусалим, і він там помер.

 

И҆ речѐ а҆дѡнївезе́къ: седми́десѧти царє́мъ ѡ҆бсѣко́хъ краи҄ рѹ́къ и҆́хъ и҆ краи҄ но́гъ и҆́хъ, и҆ бы́ша собира́юще (ѿ крѹпи́цъ) под̾ трапе́зою мое́ю: ѩ҆́коже ѹ҆̀бо сотвори́хъ, та́кѡ воздаде́ ми бг҃ъ. И҆ приведо́ша є҆го̀ во ї҆ер҇ли́мъ, и҆ ѹ҆́мре та́мѡ.

Сини Юди воювали проти Єрусалима, взяли його і побили його вістрям меча, місто ж спалили вогнем.

 

И҆ воева́ша сы́нове ї҆ѹ҄дины на ї҆ер҇ли́мъ, и҆ взѧ́ша є҆го̀, и҆ порази́ша є҆го̀ ѻ҆́стрїемъ меча̀, и҆ гра́дъ сожго́ша ѻ҆гне́мъ.

Після цього сини Юди зійшлися воювати проти Ханаанця, який жив у горах, на півдні та на рівнині.

 

И҆ по си́хъ снидо́ша сы́нове ї҆ѹ҄дины воева́ти на ханане́а живѹ́щаго въ го́рнѣй къ ю҆́гѹ и҆ въ ра́внѣй.

Юда виступив проти Ханаанця, який жив у Хевроні, а жителі Хеврона вийшли назустріч. Раніше ім’я Хеврона було Каріатарвоксефер. Він побив Сесія, Ахімана і Толмія, з роду Енака.

 

И҆ по́йде ї҆ѹ́да на ханане́а живѹ́щаго въ хеврѡ́нѣ. И҆ и҆зы́де хеврѡ́нъ со страны̀: и҆́мѧ же бѣ̀ хеврѡ́нѹ пре́жде карїаѳарво́къ-се́феръ: и҆ ѹ҆би́ша сесі́на и҆ а҆хїма́на и҆ ѳолмі́а, ро́ды є҆на́кѡвы.

А звідти вони пішли до тих, які жили в Давірі. Раніше ім’я Давіра було Місто писарів.

 

И҆ взыдо́ша ѿтѹ́дѹ къ живѹ́щымъ въ даві́рѣ: и҆́мѧ же даві́рѹ бѣ̀ пре́жде карїаѳсе́феръ, [гра́дъ пи́сменъ].

І сказав Халев: Хто лиш поб’є Місто писарів і заволодіє ним, тому дам Асхану, мою дочку, за жінку.

 

И҆ речѐ хале́въ: и҆́же а҆́ще порази́тъ [гра́дъ пи́сменъ] и҆ во́зметъ є҆го̀, да́мъ є҆мѹ̀ а҆сха́нь дще́рь мою̀ въ женѹ̀.

І першим захопив його Ґотоніїл, син Кенеза, молодший брат Халева, тож він дав йому Асхану, свою дочку, за жінку.

 

И҆ взѧ̀ є҆го̀ гоѳонїи́лъ сы́нъ кене́за бра́та хале́вова ю҆нѣ́йшїй, и҆ дадѐ є҆мѹ̀ хале́въ а҆сха́нь дще́рь свою̀ въ женѹ̀.

І сталося, коли вона відходила, він намовив її просити у свого батька поле, тож вона бурмотіла на осляті, а тоді закричала з осляти: У південну землю ти мене віддав! І Халев запитав її: Що тобі потрібно?

 

И҆ бы́сть внегда̀ ѿходи́ти є҆́й, и҆ подви́же ю҆̀ гоѳонїи́лъ проси́ти ѹ҆ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ села̀, и҆ ропта́ше (сѣдѧ́щи) на ѻ҆слѧ́ти, и҆ вопїѧ́ше со ѻ҆слѧ́ти: на зе́млю ю҆́жнѹю ѿда́лъ мѧ̀ є҆сѝ. И҆ речѐ є҆́й хале́въ: что́ ти є҆́сть;

Асха ж відповіла йому: Дай мені благословення, бо ти мене віддав у південну землю, тож дай мені як придане водні джерела. І Халев дав їй придане за її серцем — Верхні і Нижні джерела, як придане.

 

И҆ речѐ є҆мѹ̀ а҆сха́нь: да́ждь мѝ благослове́нїе: ѩ҆́кѡ на зе́млю ю҆́жнѹю ѿда́лъ є҆сѝ мѧ̀, да да́си мнѣ̀ и҆ и҆схѡ́дища водна҄ѧ. И҆ дадѐ є҆́й хале́въ по се́рдцѹ є҆ѧ̀ и҆схѡ́дища вы́шнихъ и҆ и҆схѡ́дища ни́жнихъ.

І сини Йовава, кінейця, Мойсеєвого тестя, пішли з Міста фініків до синів Юди, у пустелю, що є на півдні біля схилу Арада, тож вони пішли і поселилися з народом.

 

И҆ сы́нове ї҆оѳо́ра кїне́ева, ѹ҆́жика мѡѷсе́ова, взыдо́ша ѿ гра́да фїні́ческа къ сынѡ́мъ ї҆ѹ҄динымъ въ пѹсты́ню сѹ́щѹю на ю҆́гъ ї҆ѹ́ды ко и҆схо́дѹ а҆редо́вѹ, и҆ поидо́ша, и҆ всели́шасѧ съ людьмѝ.

А Юда зі своїм братом Симеоном виступили і побили Ханаанця, який жив у Сефеті. Вони зробили його закляттям — вигубили його — і дали назву місту: Загибель.

 

И҆ по́йде ї҆ѹ́да съ сѷмеѡ́номъ бра́томъ свои́мъ, и҆ и҆збѝ ханане́а живѹ́щаго въ сефе́ѳѣ, и҆ потреби́ша є҆го̀: и҆ прозва́ша и҆́мѧ гра́дѹ [потребле́нїе].

Юда не зміг отримати в спадок Ґазу та її околиці, Аскалон та його околиці, Акарон та його околиці, Азот та його околиці.

 

И҆ взѧ̀ ї҆ѹ́да га́зѹ и҆ предѣ́лъ є҆ѧ̀, и҆ а҆скалѡ́на и҆ предѣ́лъ є҆гѡ̀, и҆ а҆ккарѡ́нъ и҆ предѣ́лъ є҆гѡ̀, и҆ а҆зѡ́тъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀.

Та Господь був з Юдою, і він успадкував гору, оскільки не міг успадкувати тих, які жили на рівнині, бо Рихав протистояв йому на ній.

 

И҆ бѧ́ше гд҇ь со ї҆ѹ́дою. И҆ взѧ̀ го́рѹ, ѩ҆́кѡ не возмого́ша потреби́ти живѹ́щихъ во ю҆до́ли, занѐ риха́въ противоста̀ и҆̀мъ, и҆ колесни҄цы желѣ҄зныѧ бѧ́хѹ ты҄мъ.

А Халевові віддали Хеврон, як і сказав Мойсей. Він успадкував там три міста і вигнав звідти трьох синів Енака.

 

И҆ да́ша хале́вѹ хеврѡ́нъ, ѩ҆́коже глаго́ла мѡѷсе́й: и҆ наслѣ́дствова та́мѡ трѝ гра́ды сынѡ́въ є҆на́ковыхъ, и҆ и҆згна̀ ѿтѹ́дѹ трѝ сы́ны є҆на́кѡвы.

Євусея, який жив у Єрусалимі, сини Веніаміна не вигнали, тож Євусей жив із синами Веніаміна, — і так є аж до цього дня.

 

И҆ ї҆евѹсе́а живѹ́щаго во ї҆ер҇ли́мѣ не и҆згна́ша сы́нове венїамі́нѡвы, и҆ живѧ́ше ї҆евѹсе́й съ сынмѝ венїамї҄ни во ї҆ер҇ли́мѣ да́же до сегѡ̀ днѐ.

А сини Йосифа, — пішли і вони до Ветиля, і Юда — з ними.

 

И҆ взыдо́ша сы́нове ї҆ѡ҄сифли и҆ сі́и въ веѳи́ль: и҆ гд҇ь бѧ́ше съ ни́ми.

Тож дім Ізраїля отаборився біля Ветиля. Раніше назва міста була Луза.

 

И҆ ѡ҆полчи́шасѧ, и҆ соглѧ́даша (сы́нове ї҆ѡ́сифѡвы) веѳи́ль: и҆́мѧ же бѣ̀ пре́жде гра́дѹ лѹ́за.

А історія така: вартові побачили чоловіка, який виходив з міста, вони схопили його і сказали йому: Покажи нам прохід до міста, і вчинимо тобі милосердя!

 

И҆ ви́дѣша стрегѹ́щїи мѹ́жа и҆сходѧ́щаго и҆з̾ гра́да, и҆ ѩ҆́ша є҆го̀ и҆ реко́ша є҆мѹ̀: покажѝ на́мъ вхо́дъ во гра́дъ, и҆ сотвори́мъ съ тобо́ю ми́лость.

І той показав їм прохід до міста, і вони розгромили місто вістрям меча, а чоловіка і його рід відпустили.

 

И҆ показа̀ и҆̀мъ вхо́дъ гра́дный: и҆ порази́ша гра́дъ ѻ҆́стрїемъ меча̀, мѹ́жа же и҆ сро́дство є҆гѡ̀ ѿпѹсти́ша.

І той чоловік пішов у землю хетів, збудував там місто і дав йому назву — Луза, і це його назва аж до цього дня.

 

И҆ ѿи́де мѹ́жъ въ зе́млю хеттїи́мъ, и҆ созда̀ та́мѡ гра́дъ, и҆ прозва̀ и҆́мѧ є҆мѹ̀ лѹ́за: сїѐ и҆́мѧ є҆мѹ̀ да́же до днѐ сегѡ̀.

Манасія не успадкував Ветсан, що є містом скитів, ні його дочірніх поселень, ні його околиці, ні Ектанаад та його дочірніх, ні тих, які жили в Дорі, її дочірніх, і тих, які жили у Валаамі, його дочірніх, і тих, які жили в Маґедоні, та його дочірніх, ні тих, які жили в Євламі, ні його дочірніх. І Ханаанець почав жити в цій землі.

 

И҆ не разорѝ манассі́й веѳса́на, и҆́же є҆́сть скѵ́ѳскїй гра́дъ, нижѐ дще́рей є҆гѡ̀, нижѐ ѡ҆кре́стныхъ (предѣ҄лъ) є҆гѡ̀, нижѐ ѳана́ха, нижѐ дще́рей є҆гѡ̀, нижѐ живѹ́щихъ въ дѡ́рѣ, нижѐ дще́рей є҆гѡ̀, нижѐ живѹ́щихъ во ї҆евла́мѣ, нижѐ ѡ҆кре́стныхъ є҆гѡ̀, нижѐ дще́рей є҆гѡ̀, и҆ живѹ́щихъ въ магеддѡ́нѣ, нижѐ ѡ҆кре́стныхъ є҆гѡ̀ и҆ дще́рей є҆гѡ̀. И҆ нача̀ ханане́й жи́ти на землѝ се́й.

Та сталося, коли Ізраїль став сильним, то зробив Ханаанця данником, та однак не прогнав [1] його повністю.

 

И҆ бы́сть є҆гда̀ ѹ҆крѣпи́сѧ ї҆и҃ль, и҆ сотворѝ ханане́а да́нника: и҆згна́нїемъ же не и҆згна̀ є҆го̀.

І Єфрем не вигнав Ханаанця, який жив у Ґазері, і жив Ханаанець посеред нього в Ґазері, і був данником.

 

И҆ є҆фре́мъ не и҆згна̀ ханане́а живѹ́щаго въ газе́рѣ: и҆ живѧ́ше ханане́й средѣ̀ є҆гѡ̀ въ газе́рѣ, и҆ бы́сть є҆мѹ̀ въ да́нника.

А Завулон не вигнав тих, які жили в Кедроні, і тих, які жили в Енаалі. Тож Ханаанець жив посеред нього, і був його данником.

 

И҆ завѹлѡ́нъ не и҆згна̀ живѹ́щихъ въ хеврѡ́нѣ и҆ живѹ́щихъ во а҆мма́нѣ: и҆ всели́сѧ ханане́й посредѣ̀ и҆́хъ и҆ бы́сть є҆мѹ̀ да́нникъ.

Асир не вигнав тих, які жили в Акхоні, і вони були йому данниками, і тих, які жили в Дорі, і тих, які жили в Сідоні, і тих, які жили в Аалафі, Ахазіві, Хелві, Афеку і в Роові.

 

И҆ а҆си́ръ не и҆згна̀ живѹ́щихъ во а҆кхѡ́рѣ, (и҆ бы́сть є҆мѹ̀ да́нникъ,) ни живѹ́щихъ въ дѡ́рѣ, ни живѹ́щихъ въ сїдѡ́нѣ, ни живѹ́щихъ въ дала́фѣ и҆ во а҆хазі́вѣ, и҆ во є҆́лвѣ и҆ во а҆фе́кѣ и҆ въ роѡ́вѣ.

Тож Асир жив посеред Ханаанця, який проживав у землі, бо не зміг його вигнати.

 

И҆ всели́сѧ а҆си́ръ посредѣ̀ ханане́а живѹ́щагѡ на землѝ (то́й), занѐ не возмо́же и҆згна́ти є҆го̀.

І Нефталим не вигнав тих, які жили у Ветсамусі, ні тих, які жили у Ветенеті, і жив Ізраїль посеред Ханаанця, який проживав у землі. А ті, які жили у Ветсамусі та у Ветенеті, були їм данниками.

 

И҆ нефѳалі́мъ не и҆згна̀ живѹ́щихъ въ веѳсамѵ́сѣ, нижѐ живѹ́щихъ въ веѳана́хѣ: и҆ всели́сѧ нефѳалі́мъ средѣ̀ ханане́а живѹ́щагѡ на землѝ (се́й): живѹ́щїи же въ веѳсамѵ́сѣ и҆ въ веѳана́хѣ бы́ша є҆мѹ̀ да́нницы.

І загнав Аморей синів Дана на гору, бо не дозволяв їм зійти в долину.

 

И҆ ѹ҆тѣснѝ а҆морре́й сы́ны да́нѡвы въ горѣ̀, ѩ҆́кѡ не попѹстѝ и҆̀мъ низходи́ти во ю҆до́ль.

І почав Аморей жити на горі Мурсінона, де ведмеді та лисиці. Та рука дому Йосифа стала важкою на Амореєві, і він став данником.

 

И҆ нача̀ а҆морре́й жи́ти въ горѣ̀ чре́пнѣй, и҆дѣ́же медвѣ҄ди и҆ лиси҄цы, въ мѷрсїнѡ́нѣ и҆ въ салаві́нѣ: и҆ ѡ҆тѧготѣ̀ рѹка̀ до́мѹ ї҆ѡ́сифлѧ на а҆морре́а, и҆ бы́сть є҆мѹ̀ да́нникъ.

Ось границя Аморея: Ідумей, вгорі над Акравіном на Камені й вище.

 

И҆ предѣ́лъ а҆морре́йскїй ї҆дѹме́й ѿ восхо́да а҆краві́нѧ, ѿ [ка́мене] и҆ вы́ше.