Товита 1 глава

Книга Товита
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская Библия

Книга слів Товита, сина Товіїла, сина Ананіїла, сина Адуїла, сина Ґаваїла, з насіння Асіїла, з племені Нефталима, [1]

Кни́га слове́съ тѡві́та, сы́на тѡвїи́лева, сы́на а҆нанїи́лева, сы́на а҆дѹи́лева, сы́на гаваи́лева, ѿ сѣ́мене а҆сїи́лева, ѿ пле́мене нефѳалі́млѧ,

який був забраний у полон у дні Енемессара, царя ассирійців, з Тізви, яка є в Галилеї справа від Кудіоса нефталимового, над Ассиром.

и҆́же плѣне́нъ бѣ̀ во дни҄ є҆немесса́ра са́ра царѧ̀ а҆ссѷрі́йска ѿ ѳі́свы, ѩ҆́же є҆́сть ѡ҆деснѹ́ю кѷді́а нефѳалі́млѧ въ галїле́и вы́ше а҆си́ра. А҆́зъ тѡві́тъ пѹте́мъ и҆́стины ходи́хъ и҆ пра́вды всѧ҄ дни҄ живота̀ моегѡ̀

Я, Товит, ходив дорогами правди і справедливості всі дні мого життя, і я зробив багато милостинь моїм братам і народові, що пішли зі мною до країни ассирійців, до Ніневії.

и҆ ми́лѡстыни мнѡ́ги твори́хъ бра́тїи мое́й и҆ ѩ҆зыкѹ моемѹ̀, ше́дшымъ со мно́ю во странѹ̀ а҆ссѷрі́йскѹю въ нїнеѵі́ю:

І коли я був у моїй країні, у землі Ізраїля, як я був молодшим, усе плем’я мого батька Нефталима відступило від Єрусалимського дому, вибраного з усіх племен Ізраїля, щоби приносили жертву всі племена. І посвячено храм помешкання Найвищого, і збудовано на всі покоління віку.

и҆ є҆гда̀ бѣ́хъ во странѣ̀ мое́й въ землѝ ї҄и҃левѣ, ю҆нѣ́и҆шѹ мѝ сѹ́щѹ, все́ пле́мѧ нефѳалі́ма ѻ҆тца̀ моегѡ̀ ѿстѹпѝ ѿ до́мѹ ї҄ер҇ли́млѧ, и҆збра́ннагѡ ѿ колѣ́нъ ї҆и҃левыхъ, є҆́же жре́ти всѣ҄мъ колѣ́нѡмъ: и҆ ѡ҆свѧще́нъ бы́сть хра́мъ ѡ҆бита́нїѧ вы́шнемѹ и҆ созда́нъ бы́сть во всѧ҄ ро́ды вѣ́ка:

І всі племена, що разом відступили, а також дім Нефталима, мого батька, приносили жертву Ваалові, тельцеві.

и҆ всѧ҄ колѣ҄на кѹ́пнѡ ѿстѹпи҄вшаѧ жрѧ́хѹ ваа́ловѣ ю҆́ницѣ, и҆ до́мъ нефѳалі́ма ѻ҆тца̀ моегѡ̀:

І я єдиний ходив багато разів до Єрусалима в празники, як і приписано всьому Ізраїлеві за вічним приписом, маючи первоплоди і десятини того, що виросло, і первоплоди стриження.

а҆́зъ же є҆ди́нъ хожда́хъ мно́гажды во ї҆ер҇ли́мъ въ пра́здники, ѩ҆́коже пи́сано є҆́сть всемѹ̀ ї҆и҃лю въ повелѣ́нїи вѣ́чнѣ, нача́тки и҆ десѧти҄ны плодѡ́въ и҆ первострижє́нїѧ и҆мѣ́ѧй,

І я їх давав священикам, синам Аарона, на жертовник. Я давав синам Левія, що служать у Єрусалимі, десятину з усього, що виросло. А другу десятину я продавав, ішов і витрачав її в Єрусалимі кожного року.

и҆ даѧ́хъ ѧ҆̀ ї҄ере́ємъ сынѡ́мъ а҆арѡ҄нимъ ко ѻ҆лтарю̀: ѿ всѣ́хъ плодѡ́въ десѧти́нѹ даѧ́хъ сынѡ́мъ леѵї҄инымъ слѹжа́щымъ во ї҄ер҇ли́мѣ, и҆ вторѹ́ю десѧти́нѹ продаѧ́хъ, и҆ хожда́хъ и҆ и҆ждива́хъ ѧ҆̀ во ї҄ер҇ли́мѣ на ко́еждо лѣ́то,

Третю ж я давав, кому належалось, як і заповіла Девора, матір мого батька, тому що я залишився сиротою без мого батька.

тре́тїю же даѧ́хъ, и҆́мже подоба́ше, ѩ҆́коже заповѣ́да деввѡ́ра ма́ти ѻ҆тца̀ моегѡ̀,занѐ си́ръ ѡ҆ста́хъ ѿ ѻ҆тца̀ моегѡ̀.

І коли я став мужем, я взяв за жінку Анну з насіння нашого роду, і від неї я породив Товію.

И҆ є҆гда̀ бы́хъ мѹ́жъ, поѧ́хъ а҆́ннѹ женѹ̀ ѿ сѣ́мене ѻ҆те́чества на́шегѡ, и҆ роди́хъ ѿ неѧ̀ тѡві́ю.

І коли я був відведений у полон до Ніневії, усі мої брати і ті, що з мого роду, їли хліб народів.

И҆ є҆гда̀ плѣне́ни бы́хомъ въ нїнеѵі́ю, всѧ҄ кра́тїѧ моѧ҄ и҆ и҆̀же ѿ ро́да моегѡ̀ ѩ҆до́ша ѿ хлѣ́бѡвъ ѩ҆зы́ческихъ:

Я ж зберіг мою душу, щоб не їсти,

а҆́зъ же соблюдо́хъ дѹ́шѹ мою̀ є҆́же не ѩ҆́сти,

тому що я пам’ятав Бога всією моєю душею.

ѩ҆́кѡ па́мѧтствовахъ бг҃а все́ю дѹше́ю мое́ю.

І Найвищий дав милість і вигляд перед Енемессаром, і я був його покупцем.

И҆ дадѐ вы́шнїй благода́ть и҆ добро́тѹ пред̾ є҆немесса́ромъ, и҆ бы́хъ є҆гѡ̀ кѹпе́цъ:

І я ходив до Мідії, і залишив Ґаваїлові, братові Ґаврія, у Раґесі в Мідії десять талантів срібла.

и҆ и҆до́хъ въ миді́ю и҆ вда́хъ гаваи́лѹ бра́тѹ гаврі́евѹ въ ра́гахъ миді́йскихъ сребра̀ де́сѧть тала҄нтъ.

І коли помер Енемессар, зацарював Сеннахирім, його син, замість нього, його дороги попсувалися, і я більше не зміг піти до Мідії.

И҆ є҆гда̀ ѹ҆́мре є҆немесса́ръ, воцари́сѧ сеннахирі́мъ сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀, и҆ пѹтїѐ є҆гѡ̀ непостоѧ́нни бы́ша, и҆ ктомѹ̀ не возмого́хъ и҆тѝ въ миді́ю.

І в дні Енемессара я робив багато милостинь моїм братам.

И҆ во дне́хъ є҆немесса́ра ми́лѡстыни мнѡ́ги твори́хъ бра́тїи мое́й:

Голодним я давав мій хліб, а нагим — одяг, і якщо я бачив когось з мого роду мертвим і покинутим за муром Ніневії, я його хоронив.

хлѣ́бы моѧ҄ даѧ́хъ а҆́лчѹщымъ и҆ ѡ҆дѣѧ́нїе наги҄мъ, и҆ а҆́ще ко́его ѿ ро́да моегѡ̀ ви́дѣхъ ѹ҆ме́рша и҆ и҆зве́ржена внѣ̀ стѣны̀ нїеѵі́и, погрба́хъ є҆го̀:

Якщо цар Сеннахирім когось убив, коли пішов, утікаючи з Юдеї, то я крадькома їх хоронив, бо він багатьох убив у своєму гніві, і ті від царя шукали тіла, та не знаходили.

и҆ а҆́ще ко́его ѹ҆бива́ше сеннахирі́мъ ца́рь, є҆гда̀ прїи́де бѣжа́й ѿ ї҆ѹде́и, погреба́хъ и҆̀хъ ѡ҆́тай: мно́гихъ бо ѹ҆бѝ въ ѩ҆́рости свое́й: и҆ и҆скѡ́ма быва́хѹ ѿ царѧ̀ тѣлеса̀, и҆ не ѡ҆брѣта́хѹсѧ.

Пішовши, один з тих, що в Ніневії, виказав цареві про мене, що я їх хороню, і я сховався, знаючи, що мене шукають, аби вбити, злякавшись, я пішов з країни.

Ше́дъ же є҆ди́нъ ѿ сѹ́щихъ въ нїнеѵі́и, сказа̀ царю̀ ѡ҆ мнѣ̀, ѩ҆́кѡ погреба́ю и҆̀хъ. И҆ скры́хсѧ. Ѹ҆ѣ́давъ же, ѩ҆́кѡ и҆́щѹтъ мѧ̀ ѹ҆би́ти, ѹ҆боѧ́всѧ ѿидо́хъ:

І розграбовано все моє майно, і мені нічого не залишилося, лиш Анна, моя жінка, і Товія, мій син.

и҆ разгра́блєна бы́ша всѧ҄ и҆мѣ́нїѧ моѧ҄, и҆ не ѡ҆ста́сѧ мѝ ничто́же, кромѣ̀ а҆́нны жены̀ моеѧ̀ и҆ тѡві́и сы́на моегѡ̀.

Та не минуло п’ятдесяти днів, як його вбили два його сини. І вони втекли в гори Арарат, і зацарював замість нього Сахердон, його син. І той настановив Ахіахара, сина Анаїла, сина мого брата, над усіма розрахунками свого царства і над усім домом.

И҆ не преидо́ша дні́е пѧтьдесѧ́тъ, доне́лѣже ѹ҆би́ста є҆го̀ два̀ сы҄на є҆гѡ̀ и҆ бѣжа́ста въ го́ры а҆рара҆тскїѧ: и҆ воцари́сѧ сахерда́нъ сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀, и҆ поста́ви а҆хїа́хара а҆наи́ла, сы́на бра́та моегѡ̀, над̾ всѣ́мъ сочисле́нїемъ ца́рствїѧ своегѡ̀ и҆ над̾ всѣ́мъ ѹ҆строе́нїемъ.

І Ахіахар попросив за мене, і я прийшов до Ніневії. Ахіахар же був виночерпієм і над перснем, голова дому і касиром, і Сахердон поставив його як другого після себе. Був же він моїм племінником.

И҆ просѝ а҆хїа́харъ ѡ҆ мнѣ̀, и҆ прїидо́хъ въ нїнеѵі́ю. А҆хїа́харъ же бѣ̀ вїиоче́рпчїй и҆ над̾ пе́рстнемъ, и҆ ѹ҆прави́тель и҆ сочисли́тель, и҆ поста́ви є҆го̀ сахерда́нъ вторы́мъ: бѣ́ же сы́нъ бра́та моегѡ̀.

« 51 глава 2 глава »