Неемії 1 глава

Книга Неемії
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская Библия

Книга Неемії, сина Ахалії: І сталося в місяці хасеїлі двадцятого року, коли я був у Сузі, у замку,

Словеса̀ неемі́и сы́на а҆халі́ина. И҆ бы́сть въ мц҇ѣ хаселе́ѵъ, двадесѧ́тагѡ лѣ́та, и҆ а҆́зъ бѣ́хъ въ сѹса́нъ-а҆вїрѣ̀.

то прийшов Ананій, один із моїх братів, — він і мужі Юди, — і я запитав їх про тих, які збереглися при житті, хто залишився з полонених, і про Єрусалим.

И҆ прїи́де (ко мнѣ̀) а҆нані́а є҆ди́нъ ѿ бра́тїй мои́хъ съ мѹ҄жи ї҆ѹ́дѡвы, и҆ вопроси́хъ и҆̀хъ ѡ҆ спа́сшихсѧ, и҆̀же ѡ҆ста́шасѧ ѿ плѣне́нїѧ, и҆ ѡ҆ ї҆ер҇ли́мѣ.

А він сказали мені: Ті, які залишилися з переселення, там в країні у великому злі та в приниженні, а стіни Єрусалима знищені, і його брами спалені вогнем.

И҆ реко́ша мѝ: ѡ҆ста́вшїисѧ ѿ плѣне́нїѧ та́мѡ во странѣ̀, во ѡ҆ѕлобле́нїи вели́цѣ и҆ въ поноше́нїи, и҆ стѣ́ны ї҆ер҇ли҄мскїѧ разорє́ны, и҆ врата̀ є҆гѡ̀ сожжє́на ѻ҆гне́мъ.

І сталося, коли я почув ці слова, я сів і заплакав, і плакав декілька днів, постив, молився перед Небесним Богом

И҆ бы́сть є҆гда̀ ѹ҆слы́шахъ словеса̀ сїѧ҄, сѣдо́хъ и҆ пла́кахъ и҆ рыда́хъ дни҄ (мнѡ́ги), и҆ бѣ́хъ постѧ́сѧ и҆ молѧ́сѧ пред̾ лице́мъ бг҃а нб҇нагѡ,

і сказав: Ні, Господи, Боже неба, сильний, великий і грізний, Той, Хто береже завіт і милосердя до тих, які Його люблять і дотримуються Його заповідей!

и҆ реко́хъ: молю̀ тѧ̀, гд҇и бж҃е нб҇ный, крѣ́пкїй, вели́кїй и҆ стра́шный, хранѧ́й завѣ́тъ и҆ мл҇рдїе лю́бѧщымъ тѧ̀ и҆ хранѧ́щымъ за́пѡвѣди твоѧ҄:

Нехай же буде Твоє вухо чуйним і Твої очі відкритими, щоб почути молитву Твого раба, якою я молюся перед Тобою сьогоднішнього дня і ночі за синів Ізраїля, Твоїх рабів, і визнаю гріхи синів Ізраїля, якими ми згрішили проти Тебе! Я і дім мого батька — ми згрішили!

да бѹ́дѹтъ ѹ҆́ши твоѝ вне́млющѣ и҆ ѻ҆́чи твоѝ ѿве́рстѣ, є҆́же слы́шати моли́твѹ раба̀ твоегѡ̀, є҆́юже а҆́зъ молю́сѧ пред̾ тобо́ю дне́сь, де́нь и҆ но́щь, ѡ҆ сынѣ́хъ ї҆и҃левыхъ рабѣ́хъ твои́хъ: и҆ и҆сповѣ́даюсѧ ѡ҆ грѣсѣ́хъ сынѡ́въ ї҆и҃левыхъ, и҆́миже согрѣши́хомъ пред̾ тобо́ю, и҆ а҆́зъ и҆ до́мъ ѻ҆тца̀ моегѡ̀ согрѣши́хомъ:

Ми дійсно відступили від Тебе і не дотримувалися заповідей, приписів і судів, які Ти заповів Мойсеєві, Твоєму рабові!

престѹпле́нїемъ престѹпи́хомъ тебѣ̀ и҆ не сохрани́хомъ за́повѣдїй (твои́хъ) и҆ повелѣ́нїй и҆ сѹде́бъ, ѩ҆̀же повелѣ́лъ є҆сѝ мѡѷсе́ю рабѹ̀ твоемѹ̀:

Та згадай слово, яке Ти заповів Мойсеєві, Твоєму рабові, кажучи: Якщо ви порушите завіт, Я вас розсію поміж народами.

помѧнѝ ѹ҆̀бо сло́во, є҆́же заповѣ́далъ є҆сѝ мѡѷсе́ю рабѹ̀ твоемѹ̀ гл҃ѧ: а҆́ще престѹ́пите вы̀, а҆́зъ расточѹ̀ вы̀ въ лю́ди,

А якщо ви повернетеся до Мене, будете дотримуватися Моїх заповідей і чинитимете їх, то навіть якщо ваше розсіяння буде від краю неба, Я звідти зберу їх і заведу їх у місце, яке Я вибрав, щоб поселити там Моє Ім’я!

и҆ а҆́ще ѡ҆братите́сѧ ко мнѣ̀ и҆ сохранитѐ за́пѡвѣди моѧ҄ и҆ сотворитѐ ѧ҆̀, а҆́ще бѹ́детъ разсѣ́ѧнїе ва́ше до конца̀ небесѐ, ѿтѹ́дѹ соберѹ̀ вы̀ и҆ введѹ̀ вы̀ въ мѣ́сто, є҆́же и҆збра́хъ всели́тисѧ и҆́мени моемѹ̀ та́мѡ:

Вони — раби Твої і Твій народ, яких Ти викупив Твоєю великою силою і Твоєю сильною рукою!

и҆ ті́и рабѝ твоѝ и҆ лю́дїе твоѝ, и҆̀хже и҆скѹпи́лъ є҆сѝ си́лою твое́й вели́кою и҆ рѹко́ю твое́ю крѣ́пкою:

Ні, але нехай буде чуйним Твоє вухо на молитву Твого раба і на молитву Твоїх рабів, які бажають боятися Твого Імені, тож дай, щоб пощастило сьогодні Твоєму рабові, дай йому милосердя перед цим чоловіком. А я є підчаший царя.

молю̀, гд҇и, да бѹ́детъ ѹ҆́хо твоѐ вне́млющее на моли́твѹ раба̀ твоегѡ̀ и҆ на моли́твѹ рабѡ́въ твои́хъ хотѧ́щихъ боѧ́тисѧ и҆́мене твоегѡ̀: и҆ бл҃гопоспѣшѝ ѹ҆̀бо рабѹ̀ твоемѹ̀ дне́сь, и҆ да́ждь є҆го̀ въ щедрѡ́ты пред̾ мѹ́жемъ си́мъ. И҆ а҆́зъ бы́хъ вїноче́рпчїй царе́въ.

« 10 глава 2 глава »