Буття 1 глава

Перша книга Мойсеєва: Буття
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская Библия

На початку Бог створив небо та землю.

Въ нача́лѣ сотворѝ бг҃ъ не́бо и҆ зе́млю.

Земля ж була непримітна і невпорядкована; над безоднею лежала темрява, а Дух Божий ширяв над водою.

Землѧ́ же бѣ̀ неви́дима и҆ неѹстро́ена, и҆ тма̀ верхѹ̀ бе́здны, и҆ дх҃ъ бж҃їй ноша́шесѧ верхѹ̀ воды̀.

І сказав Бог: Нехай буде світло! І постало світло.

И҆ речѐ бг҃ъ: да бѹ́детъ свѣ́тъ. И҆ бы́сть свѣ́тъ.

Побачив Бог світло, що це добре, і відділив Бог світло від темряви.

И҆ ви́дѣ бг҃ъ свѣ́тъ, ѩ҆́кѡ добро̀, и҆ разлѹчѝ бг҃ъ междѹ̀ свѣ́томъ и҆ междѹ̀ тмо́ю.

Бог назвав світло днем, а темряву назвав ніччю. І був вечір, і настав ранок — день перший.

И҆ наречѐ бг҃ъ свѣ́тъ [де́нь], а҆ тмѹ̀ наречѐ [но́щь]. И҆ бы́сть ве́черъ, и҆ бы́сть ѹ҆́тро, де́нь є҆ди́нъ.

І сказав Бог: Нехай буде небозвід посеред води, щоби був поділ між водою і водою! І сталося так.

И҆ речѐ бг҃ъ: да бѹ́детъ тве́рдь посредѣ̀ воды̀, и҆ да бѹ́детъ разлѹча́ющи посредѣ̀ воды̀ и҆ воды̀. И҆ бы́сть та́кѡ.

І створив Бог небозвід, і відокремив Бог воду, яка була під небозводом, і воду, що над небозводом.

И҆ сотворѝ бг҃ъ тве́рдь, и҆ разлѹчѝ бг҃ъ междѹ̀ водо́ю, ѩ҆́же бѣ̀ под̾ тве́рдїю, и҆ междѹ̀ водо́ю, ѩ҆́же бѣ̀ над̾ тве́рдїю.

Бог назвав небозвід небом. І побачив Бог, що це добре. І був вечір, і настав ранок — день другий.

И҆ наречѐ бг҃ъ тве́рдь [не́бо]. И҆ ви́дѣ бг҃ъ, ѩ҆́кѡ добро̀. И҆ бы́сть ве́черъ, и҆ бы́сть ѹ҆́тро, де́нь вторы́й.

І сказав Бог: Нехай збереться вода, що під небом, в одне водоймище, і нехай з’явиться суша! І сталося так. І зібралася вода, що під небом, у свої водоймища, і показалася суша.

И҆ речѐ бг҃ъ: да собере́тсѧ вода̀, ѩ҆́же под̾ небесе́мъ, въ собра́нїе є҆ди́но, и҆ да ѩ҆ви́тсѧ сѹ́ша. И҆ бы́сть та́кѡ. И҆ собра́сѧ вода̀, ѩ҆́же под̾ небесе́мъ, въ собра҄нїѧ своѧ҄, и҆ ѩ҆ви́сѧ сѹ́ша.

Бог назвав сушу землею, а зібрані разом води назвав морями. І побачив Бог, що це добре.

И҆ наречѐ бг҃ъ сѹ́шѹ [зе́млю], и҆ собра҄нїѧ во́дъ наречѐ [морѧ̀]. И҆ ви́дѣ бг҃ъ, ѩ҆́кѡ добро̀.

І сказав Бог: Нехай зростить земля лугові трави, що розсівають насіння, — за родом і за подобою, — і плодові дерева, що приносять плоди, в яких міститься їхнє насіння, — за родом на землі! І сталося так.

И҆ речѐ бг҃ъ: да прорасти́тъ землѧ̀ бы́лїе травно́е, сѣ́ющее сѣ́мѧ по ро́дѹ и҆ по подо́бїю, и҆ дре́во плодови́тое творѧ́щее пло́дъ, є҆мѹ́же сѣ́мѧ є҆гѡ̀ въ не́мъ, по ро́дѹ на землѝ. И҆ бы́сть та́кѡ.

І видала земля лугові трави, що розсівають насіння, — за родом і за подобою, — і плодові дерева, що приносять плоди, в яких міститься їхнє насіння, — за родом на землі. І побачив Бог, що це добре.

И҆ и҆знесѐ землѧ̀ бы́лїе травно́е, сѣ́ющее сѣ́мѧ по ро́дѹ и҆ по подо́бїю, и҆ дре́во плодови́тое творѧ́щее пло́дъ, є҆мѹ́же сѣ́мѧ є҆гѡ̀ въ не́мъ, по ро́дѹ на землѝ. И҆ ви́дѣ бг҃ъ, ѩ҆́кѡ добро̀.

І був вечір, і настав ранок — день третій.

И҆ бы́сть ве́черъ, и҆ бы́сть ѹ҆́тро, де́нь тре́тїй.

І сказав Бог: Хай постануть світила на небозводі, щоб освітлювати землю і розрізняти день від ночі; і хай будуть як знаки, що визначають пори, дні та роки,

И҆ речѐ бг҃ъ: да бѹ́дѹтъ свѣти҄ла на тве́рди небе́снѣй, ѡ҆свѣща́ти зе́млю и҆ разлѹча́ти междѹ̀ дне́мъ и҆ междѹ̀ но́щїю: и҆ да бѹ́дѹтъ въ зна́мєнїѧ и҆ во времена̀, и҆ во дни҄ и҆ въ лѣ҄та,

і хай будуть вони світилами на небозводі, щоб освітлювати землю! І сталося так.

и҆ да бѹ́дѹтъ въ просвѣще́нїе на тве́рди небе́снѣй, ѩ҆́кѡ свѣти́ти по землѝ. И҆ бы́сть та́кѡ.

Бог створив два великих світила: більше світило — щоб управляти днем, а менше світило — щоб управляти ніччю, і зорі.

И҆ сотворѝ бг҃ъ два̀ свѣти҄ла вели҄каѧ: свѣти́ло вели́кое въ нача҄ла днѐ, и҆ свѣти́ло ме́ншее въ нача҄ла но́щи, и҆ ѕвѣ́зды:

І Бог помістив їх на небозводі, щоб світили на землю,

и҆ положѝ ѧ҆̀ бг҃ъ на тве́рди небе́снѣй, ѩ҆́кѡ свѣти́ти на зе́млю,

управляли днем і ніччю та розділяли світло від темряви. І побачив Бог, що це добре.

и҆ владѣ́ти дне́мъ и҆ но́щїю, и҆ разлѹча́ти междѹ̀ свѣ́томъ и҆ междѹ̀ тмо́ю. И҆ ви́дѣ бг҃ъ, ѩ҆́кѡ добро̀.

І був вечір, і настав ранок — день четвертий.

И҆ бы́сть ве́черъ, и҆ бы́сть ѹ҆́тро, де́нь четве́ртый.

І сказав Бог: Нехай виведе вода плазунів, живі душі, та птахів, які літають над землею по небозводі! І сталося так.

И҆ речѐ бг҃ъ: да и҆зведѹ́тъ во́ды га́ды дѹ́шъ живы́хъ, и҆ пти҄цы лета́ющыѧ по землѝ, по тве́рди небе́снѣй. И҆ бы́сть та́кѡ.

Бог створив величезних морських істот, і кожну душу живих плазунів, котрих вивели води, — за їхнім родом, і всяких крилатих птахів — за родом. І побачив Бог, що це добре.

И҆ сотворѝ бг҃ъ ки́ты вели҄кїѧ, и҆ всѧ́кѹ дѹ́шѹ живо́тныхъ гадѡ́въ, ѩ҆̀же и҆зведо́ша во́ды по родѡ́мъ и҆́хъ, и҆ всѧ́кѹ пти́цѹ перна́тѹ по ро́дѹ. И҆ ви́дѣ бг҃ъ, ѩ҆́кѡ дѡбра̀.

Бог поблагословив їх, кажучи: Зростайте і розмножуйтеся, наповняйте води в морях, а птахи хай розмножуються на землі.

И҆ блгcвѝ ѧ҆̀ бг҃ъ, гл҃ѧ: расти́тесѧ и҆ мно́житесѧ, и҆ напо́лните во́ды, ѩ҆̀же въ морѧ́хъ, и҆ пти҄цы да ѹ҆мно́жатсѧ на землѝ.

І був вечір, і настав ранок — день п’ятий.

И҆ бы́сть ве́черъ, и҆ бы́сть ѹ҆́тро, де́нь пѧ́тый.

І сказав Бог: Нехай виведе земля душу живу — за родом; чотириногих, плазунів і звірів землі — за родом! І сталося так.

И҆ речѐ бг҃ъ: да и҆зведе́тъ землѧ̀ дѹ́шѹ жи́вѹ по ро́дѹ, четверонѡ́гаѧ и҆ га́ды, и҆ ѕвѣ҄ри землѝ по ро́дѹ. И҆ бы́сть та́кѡ.

Бог створив земних звірів — за родом, і худобу — за родом, і всіх плазунів землі — за своїм родом. І побачив Бог, що це добре.

И҆ сотворѝ бг҃ъ ѕвѣ҄ри землѝ по ро́дѹ, и҆ скоты̀ по ро́дѹ и҆́хъ, и҆ всѧ҄ га́ды землѝ по ро́дѹ и҆́хъ. И҆ ви́дѣ бг҃ъ, ѩ҆́кѡ дѡбра̀.

І сказав Бог: Створімо людину за Нашим образом і подобою, — і хай панують над рибами морськими, птахами небесними, худобою, над усією землею й усіма плазунами, які повзають по землі.

И҆ речѐ бг҃ъ: сотвори́мъ человѣ́ка по ѡ҆́бразѹ на́шемѹ и҆ по подо́бїю, и҆ да ѡ҆блада́етъ ры́бами морски́ми, и҆ пти́цами небе́сными, (и҆ ѕвѣрьмѝ) и҆ скота́ми, и҆ все́ю земле́ю, и҆ всѣ́ми га҄ды пресмыка́ющимисѧ по землѝ.

І створив Бог людину — за Божим образом створив її; Він створив їх чоловіком і жінкою.

И҆ сотворѝ бг҃ъ человѣ́ка, по ѡ҆́бразѹ бж҃їю сотворѝ є҆го̀: мѹ́жа и҆ женѹ̀ сотворѝ и҆̀хъ.

Бог поблагословив їх, кажучи: Зростайте і розмножуйтеся, наповніть землю і володійте нею, пануйте над рибами морськими і птахами небесними, усією худобою, усією землею й усіма плазунами, які повзають по землі.

И҆ блгⷭвѝ и҆̀хъ бг҃ъ, гл҃ѧ: расти́тесѧ и҆ мно́житесѧ, и҆ напо́лните зе́млю, и҆ госпо́дствѹйте є҆́ю, и҆ ѡ҆блада́йте ры́бами морски́ми, (и҆ ѕвѣрьмѝ) и҆ пти́цами небе́сными, и҆ всѣ́ми скота́ми, и҆ все́ю земле́ю, и҆ всѣ́ми га́дами пресмыка́ющимисѧ по землѝ.

І сказав Бог: Ось дав Я вам усякі посівні трави, що розсівають насіння, — які по всій землі, та всяке дерево, що має в собі плід з насінням для посіву, — це вам буде для їжі,

И҆ речѐ бг҃ъ: сѐ, да́хъ ва́мъ всѧ́кѹю травѹ̀ сѣ́меннѹю сѣ́ющѹю сѣ́мѧ, є҆́же є҆́сть верхѹ̀ землѝ всеѧ̀: и҆ всѧ́кое дре́во, є҆́же и҆́мать въ себѣ̀ пло́дъ сѣ́мене сѣ́меннагѡ, ва́мъ бѹ́детъ въ снѣ́дь:

і всім звірам землі, і всім небесним птахам, і кожному плазунові, який повзає по землі, який має в собі душу життя, — усяку зелену рослинність — як їжу. І сталося так.

и҆ всѣ҄мъ ѕвѣрє́мъ зємны́мъ, и҆ всѣ҄мъ пти́цамъ небє́снымъ, и҆ всѧ́комѹ га́дѹ пресмыка́ющемѹсѧ по землѝ, и҆́же и҆́мать въ себѣ̀ дѹ́шѹ живота̀, и҆ всѧ́кѹ травѹ̀ зеле́нѹ въ снѣ́дь. И҆ бы́сть та́кѡ.

І поглянув Бог на все те, що створив, — і ось воно дуже добре. І був вечір, і настав ранок — день шостий.

И҆ ви́дѣ бг҃ъ всѧ҄, є҆ли҄ка сотворѝ: и҆ сѐ дѡбра̀ ѕѣлѡ̀. И҆ бы́сть ве́черъ, и҆ бы́сть ѹ҆́тро, де́нь шесты́й.

начало Библии 2 глава »