Єзекіїла 1 глава

Книга пророка Єзекіїля
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская Библия

І сталося, що в тридцятому році, у четвертому місяці, на п’ятий день місяця я був посеред полонених біля ріки Ховар, і відкрилося небо, і я побачив Божі видіння.

И҆ бы́сть въ тридесѧ́тое лѣ́то, въ четве́ртый мц҇ъ, въ пѧ́тый де́нь мц҇а, и҆ а҆́зъ бы́хъ посредѣ̀ плѣне́нїѧ при рѣцѣ̀ хова́ръ: и҆ ѿверзо́шасѧ небеса̀, и҆ ви́дѣхъ видѣ҄нїѧ бж҃їѧ.

У п’ятий день місяця — це п’ятий рік полону царя Йоакима,

Въ пѧ́тый де́нь мц҇а, сїѐ лѣ́то пѧ́тое плѣне́нїѧ царѧ̀ ї҆ѡакі́ма,

було Господнє слово до Єзекіїла, сина Вузія, священика, у землі халдеїв біля ріки Ховар. І була на мені Господня рука,

и҆ бы́сть сло́во гд҇не ко ї҆езекі́илю сы́нѹ вѹзі́евѹ, свѧще́нникѹ, въ землѝ халде́йстѣй при рѣцѣ̀ хова́ръ. И҆ бы́сть на мнѣ̀ рѹка̀ гд҇нѧ,

і я побачив, як ось з півночі йшов вітер, що несе, і в ньому велика хмара, і світло довкола нього та вогонь, що виблискував, а посеред нього, як видіння бурштину посеред вогню, а в ньому — світло.

и҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, дѹ́хъ воздвиза́ѧйсѧ грѧдѧ́ше ѿ сѣ́вера, и҆ ѡ҆́блакъ вели́кїй въ не́мъ, и҆ свѣ́тъ ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀, и҆ ѻ҆́гнь блиста́ѧйсѧ:

А в середині — наче подоба чотирьох живих істот. І це їхній вигляд: у них подоба людини,

и҆ посредѣ̀ є҆гѡ̀ ѩ҆́кѡ видѣ́нїе и҆ле́ктра посредѣ̀ ѻ҆гнѧ̀, и҆ свѣ́тъ въ не́мъ: и҆ посредѣ̀ ѩ҆́кѡ подо́бїе четы́рехъ живо́тныхъ. И҆ сїѐ видѣ́нїе и҆́хъ, ѩ҆́кѡ подо́бїе человѣ́ка въ ни́хъ:

чотири обличчя в однієї і чотири крила в іншої.

и҆ четы́ри ли́ца є҆ди́номѹ, и҆ четы́ри кри́ла є҆ди́номѹ,

Їхні ноги прямі, і їхні ноги оперені, й іскри, як поблискування міді, і їхні крила легкі.

и҆ го́лєни и҆́хъ пра҄вы, и҆ перна҄ты но́ги и҆́хъ, и҆ и҆́скры ѩ҆́кѡ блиста́ющаѧсѧ мѣ́дь, и҆ лє́гка кри́ла и҆́хъ,

І людська рука під їхніми крилами на чотирьох їхніх сторонах. І їхні обличчя в чотирьох,

и҆ рѹка̀ человѣ́ча под̾ кри́лами и҆́хъ на четы́рехъ страна́хъ и҆́хъ:

коли вони ходили, не поверталися, — кожний ішов перед своїм обличчям.

и҆ ли́ца и҆́хъ, и҆ кри́ла и҆́хъ четы́рехъ держа҄щаѧсѧ дрѹ́гъ дрѹ́га, ли́ца же и҆́хъ четы́рехъ не ѡ҆браща́хѹсѧ внегда̀ ходи́ти и҆̀мъ: ко́еждо прѧ́мѡ лица̀ своегѡ̀ хожда́хѹ.

Ось подоба їхніх облич: обличчя людини і обличчя лева з правого боку в чотирьох, і обличчя теляти з лівого боку в чотирьох, і обличчя орла в чотирьох.

И҆ подо́бїе ли́цъ и҆́хъ, лицѐ человѣ́чее и҆ лицѐ льво́во ѡ҆деснѹ́ю четы́ремъ, и҆ лицѐ те́лчее ѡ҆шѹ́юю четы́ремъ, и҆ лицѐ ѻ҆́рлее четы́ремъ:

І їхні крила простерті догори в чотирьох, у кожного два злучені до себе, і два покривали над їхнім тілом.

(и҆ ли́ца и҆́хъ) и҆ кри́ла и҆́хъ простє́рта свы́ше четы́ремъ, коемѹ́ждо два̀ сопрѧжє́на дрѹ́гъ ко дрѹ́гѹ, и҆ два̀ покрыва́хѹ верхѹ̀ тѣлесѐ и҆́хъ, и҆ ко́еждо прѧ́мѡ лицѹ̀ своемѹ̀ и҆дѧ́ше:

І кожен ходив перед своїм обличчям. Куди тільки йшов дух, ішли вони, і не поверталися.

и҆дѣ́же а҆́ще бѧ́ше дѹ́хъ ше́ствѹѧй, и҆дѧ́хѹ и҆ не ѡ҆браща́хѹсѧ.

А посеред живих істот — видіння, наче вогняного палаючого вугілля, наче вигляд світильників, що повертаються, посеред істот і світло вогню, і з вогню виходила блискавиця.

И҆ посредѣ̀ живо́тныхъ видѣ́нїе, ѩ҆́кѡ ѹ҆́глїѧ ѻ҆гнѧ̀ горѧ́щагѡ, ѩ҆́кѡ видѣ́нїе свѣ́щъ соѡбраща́ющихсѧ посредѣ̀ живо́тныхъ, и҆ свѣ́тъ ѻ҆гнѧ̀, и҆ ѿ ѻ҆гнѧ̀ и҆схожда́ше ѩ҆́кѡ мо́лнїѧ:

и҆ живѡ́тнаѧ теча́хѹ и҆ ѡ҆браща́хѹсѧ, ѩ҆́кѡ видѣ́нїе везе́ково {блиста́нїѧ}.

І я побачив, і ось одне колесо на землі поблизу чотирьох істот.

И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, ко́ло є҆ди́но землѝ держа́щеесѧ живо́тныхъ четы́рехъ:

І вигляд коліс — наче вигляд берилу, і одна подоба в чотирьох, і їх діло було, немовби колесо в колесі.

и҆ видѣ́нїе коле́съ и҆ сотворе́нїе и҆́хъ, ѩ҆́кѡ видѣ́нїе ѳарсі́са, и҆ подо́бїе є҆ди́но четы́ремъ: и҆ дѣ́ло и҆́хъ бѧ́ше, ѩ҆́коже а҆́ще бы бы́ло ко́ло въ колесѝ:

На чотири свої сторони вони ходили, не поверталися, коли йшли, — ні вони,

на четы́ри страны҄ и҆́хъ ше́ствовахѹ: не ѡ҆браща́хѹсѧ, внегда̀ ше́ствовати и҆̀мъ,

ні їхні спини; і в них була висота. І я побачив їх, і їхні спини, повні очей довкола в чотирьох.

нижѐ хребты̀ и҆́хъ, и҆ высота̀ бѧ́ше и҆̀мъ. И҆ ви́дѣхъ та҄, и҆ плєща̀ и҆́хъ и҆спо́лнєна ѻ҆че́съ ѡ҆́крестъ четы́ремъ:

Коли ж живі істоти йшли, то йшли поблизу них і колеса, а коли істоти піднімалися із землі, то піднімалися й колеса.

и҆ внегда̀ ше́ствовати живѡ́тнымъ, ше́ствовахѹ и҆ коле́са держа́щесѧ и҆́хъ: и҆ внегда̀ воздвиза́тисѧ живѡ́тнымъ ѿ землѝ, воздвиза́хѹсѧ и҆ коле́са.

Де тільки була хмара, там дух, щоб іти. Йшли живі істоти та колеса, і вони підіймалися з ними, тому що в колесах був дух життя.

И҆дѣ́же а҆́ще бѧ́ше ѡ҆́блакъ, та́мѡ бѧ́ше и҆ дѹ́хъ, є҆́же ше́ствовати: ше́ствовахѹ и҆ живѡ́тнаѧ, и҆ коле́са воздвиза́хѹсѧ съ ни́ми, занѐ дѹ́хъ жи́зни бѧ́ше въ колесѣ́хъ.

Коли вони йшли, то йшли, коли вони ставали, то ставали, а коли вони підносилися із землі, то підіймалися з ними, бо в колесах був дух життя.

Внегда̀ и҆дѧ́хѹ сїѧ҄, и҆дѧ́хѹ (и҆ коле́са), и҆ внегда̀ стоѧ́ти и҆̀мъ, стоѧ́хѹ (и҆ коле́са съ ни́ми), и҆ є҆гда̀ воздвиза́хѹсѧ ѿ землѝ, воздвиза́хѹсѧ съ ни́ми (и҆ коле́са), ѩ҆́кѡ дѹ́хъ жи́зни бѧ́ше въ колесѣ́хъ.

І над головою тих істот — подоба, наче небозвід, як вигляд кристалу, який простягався над їхніми крилами вгорі.

И҆ подо́бїе над̾ главо́ю живо́тныхъ ѩ҆́кѡ тве́рдь, ѩ҆́кѡ видѣ́нїе крѷста́лла, просте́ртое над̾ кри́лами и҆́хъ свы́ше:

А під небозводом розпростерті їхні крила, які торкалися одні одних, у кожного два, що покривали їхні тіла.

и҆ под̾ тве́рдїю кри́ла и҆́хъ простє́рта, парѧ́ще дрѹ́гъ ко дрѹ́гѹ, комѹ́ждо два̀ спрѧжє́на, прикрыва́юще тѣлеса̀ и҆́хъ.

І я чув шум їхніх крил, коли вони ходили, наче гул великої води. І коли вони стали, їхні крила спочивали.

И҆ слы́шахъ гла́съ кри́лъ и҆́хъ, внегда̀ парѧ́хѹ, ѩ҆́кѡ гла́съ во́дъ мно́гихъ, ѩ҆́кѡ гла́съ бг҃а саддаї̀: и҆ внегда̀ ходи́ти и҆̀мъ, гла́съ сло́ва ѩ҆́кѡ гла́съ полка̀: и҆ внегда̀ стоѧ́ти и҆̀мъ, почива́хѹ кри́ла и҆́хъ.

І ось голос понад небозводом, що був над їхньою головою.

И҆ сѐ, гла́съ превы́ше тве́рди сѹ́щїѧ над̾ главо́ю и҆́хъ: внегда̀ стоѧ́ти и҆̀мъ, низпѹска́хѹсѧ кри́ла и҆́хъ.

На ньому — подоба престолу, як вигляд каменя сапфіра, а над подобою престолу — подоба, наче вигляд людини вгорі.

И҆ над̾ тве́рдїю, ѩ҆́же над̾ главо́ю и҆́хъ, ѩ҆́кѡ видѣ́нїе ка́мене сапфі́ра, подо́бїе пр҇то́ла на не́мъ, и҆ на подо́бїи пр҇то́ла подо́бїе ѩ҆́коже ви́дъ человѣ́чь сверхѹ̀.

І я побачив, наче вигляд бурштину від подоби стегон і вище, а від подоби стегон і аж до долу я побачив, наче вигляд вогню, і його світло — довкола.

И҆ ви́дѣхъ ѩ҆́кѡ видѣ́нїе и҆ле́ктра, ѩ҆́кѡ видѣ́нїе ѻ҆гнѧ̀ внѹ́трь є҆гѡ̀ ѡ҆́крестъ: ѿ видѣ́нїѧ чре́слъ и҆ вы́ше и҆ ѿ видѣ́нїѧ чре́слъ да́же до до́лѹ ви́дѣхъ видѣ́нїе ѻ҆гнѧ̀, и҆ свѣ́тъ є҆гѡ̀ ѡ҆́крестъ:

Наче вигляд райдуги, коли є в хмарі в дні дощу, таким є видіння світла довкола. Це видіння подоби Господньої слави. І я побачив, і я падаю долілиць, і я почув голос, що говорив.

ѩ҆́кѡ видѣ́нїе дѹгѝ, є҆гда̀ є҆́сть на ѡ҆́блацѣхъ въ де́нь дождѧ̀, та́кѡ стоѧ́нїе свѣ́та ѡ҆́крестъ.

« 5 глава 2 глава »