Єремії 1 глава

Книга пророка Єремії
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская Библия

Боже слово, яке було до Єремії, сина Хелкія, зі священиків, який жив в Анатоті, у землі Веніаміна.

Сло́во бж҃їе, є҆́же бы́сть ко ї҆еремі́и сы́нѹ хелкі́евѹ ѿ свѧщє́нникъ, и҆́же ѡ҆бита́ше во а҆наѳѡ́ѳѣ, въ землѝ венїамі́новѣ,

Те Боже слово, що було до нього в дні Йосії, сина Амоса, царя Юди, у тринадцятому році його царювання.

ѩ҆́коже бы́сть сло́во гд҇не къ немѹ̀, во дни҄ ї҆ѡсі́и сы́на а҆мѡ́са царѧ̀ ї҆ѹ́дина, въ третїена́десѧть лѣ́то ца́рства є҆гѡ̀,

І було воно в дні Йоакима, сина Йосії, царя Юди, — аж до одинадцятого року Седекії, сина Йосії, царя Юди (аж до полонення Єрусалима в п’ятому місяці).

и҆ бы́сть во дни҄ ї҆ѡакі́ма сы́на ї҆ѡсі́и царѧ̀ ї҆ѹ́дина, да́же до первагѡна́десѧть лѣ́та седекі́и сы́на ї҆ѡсі́и царѧ̀ ї҆ѹ́дина, да́же до плѣне́нїѧ ї҆ер҇ли́мскагѡ въ мц҇ъ пѧ́тый.

І Господнє слово було до нього:

И҆ бы́сть сло́во гд҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ:

Раніше, ніж Я тебе створив у лоні, Я тебе знаю, і раніше, ніж ти вийшов із лона, Я тебе освятив, Я тебе поставив пророком для народів.

пре́жде не́же мнѣ̀ созда́ти тѧ̀ во чре́вѣ, позна́хъ тѧ̀, и҆ пре́жде не́же и҆зы́ти тебѣ̀ и҆з̾ ложе́снъ, ѡ҆ст҃и́хъ тѧ̀, про҇ро́ка во ѩ҆зы́ки поста́вихъ тѧ̀.

А я сказав: Ти, Господи Владико, Який є, ось я не вмію говорити, бо я молодий!

И҆ реко́хъ: ѽ, сы́й влдко гд҇и, сѐ, не вѣ́мъ глаго́лати, ѩ҆́кѡ ѻ҆́трокъ а҆́зъ є҆́смь.

7— Та Господь сказав мені: Не говори: Я дуже молодий, бо підеш до всіх, до кого лиш тебе пошлю, і говоритимеш згідно з усім, що тільки тобі накажу.

И҆ речѐ гд҇ь ко мнѣ̀: не глаго́ли, ѩ҆́кѡ ѻ҆́трокъ а҆́зъ є҆́смь, и҆́бо ко всѣ҄мъ, къ ни҄мже послю́ тѧ, по́йдеши, и҆ всѧ҄, є҆ли҄ка повелю̀ тебѣ̀, возглаго́леши:

Не бійся їхнього обличчя, бо Я з тобою, щоб тебе спасти, — говорить Господь.

не ѹ҆бо́йсѧ ѿ лица̀ и҆́хъ, ѩ҆́кѡ съ тобо́ю а҆́зъ є҆́смь, є҆́же и҆зба́вити тѧ̀, гл҃етъ гд҇ь.

І Господь простягнув до мене Свою руку, і доторкнувся моїх уст, і Господь сказав мені: Ось Я вклав Мої слова у твої уста!

И҆ прострѐ гд҇ь рѹ́кѹ свою̀ ко мнѣ̀ и҆ прикоснѹ́сѧ ѹ҆стѡ́мъ мои҄мъ, и҆ речѐ гд҇ь ко мнѣ̀: сѐ, да́хъ словеса̀ моѧ҄ во ѹ҆ста̀ твоѧ҄:

Ось Я тебе сьогодні поставив над народами і над царями, щоб викорінювати, розвалювати, вигублювати, відбудовувати і насаджувати!

сѐ, поста́вихъ тѧ̀ дне́сь над̾ ѩ҆зы҄ки и҆ над̾ ца́рствы, да и҆скорени́ши и҆ разори́ши, и҆ расточи́ши и҆ разрѹши́ши, и҆ па́ки сози́ждеши и҆ насади́ши.

До мене було Господнє слово, яке запитувало: Що ти бачиш? І я відповів: Горіхову палицю.

И҆ бы́сть сло́во гд҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: что́ ты ви́диши, ї҆еремі́е; И҆ реко́хъ: же́злъ ѻ҆рѣ́ховый (а҆́зъ ви́ждѹ).

А Господь сказав мені: Добре ти побачив, тому що Я пильнував над Моїми словами, щоб їх виконати.

И҆ речѐ гд҇ь ко мнѣ̀: бла́гѡ ви́дѣлъ є҆сѝ, поне́же бдѣ́хъ а҆́зъ над̾ словесы̀ мои́ми, є҆́же сотвори́ти ѧ҆̀.

І Господнє слово було до мене вдруге, запитуючи: Що ти бачиш? І я сказав: Казан, під яким горить, і його передня сторона з боку півночі.

И҆ бы́сть сло́во гд҇не втори́цею ко мнѣ̀ гл҃ѧ: что́ ты ви́диши; И҆ реко́хъ: коно́бъ поджига́емый (а҆́зъ ви́ждѹ) и҆ лицѐ є҆гѡ̀ ѿ лица̀ сѣ́вера.

І Господь сказав мені: З боку півночі розгориться зло на всіх, хто живе на землі!

И҆ речѐ гд҇ь ко мнѣ̀: ѿ лица̀ сѣ́вера возгорѧ́тсѧ ѕла҄ѧ на всѣ́хъ ѡ҆бита́ющихъ на землѝ,

Тому-то ось Я скликаю всі царства з півночі землі, — говорить Господь, — і прийдуть, і кожний поставить свій престол при вході брам Єрусалима і напроти всіх його стін довкола, і так — по всіх містах Юди.

занѐ сѐ, а҆́зъ созовѹ̀ всѧ҄ ца҄рства зємна́ѧ ѿ сѣ́вера, речѐ гд҇ь: и҆ прїи́дѹтъ и҆ поста́вѧтъ кі́йждо престо́лъ сво́й въ преддве́рїихъ вра́тъ ї҆ер҇ли́мскихъ и҆ на всѣ́хъ стѣна́хъ ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀ и҆ на всѣ́хъ градѣ́хъ ї҆ѹ́диныхъ:

І заговорю судом до них за все їхнє зло, бо Мене покинули і кадили ладаном чужим богам, і поклонялися ділам своїх рук!

и҆ возгл҃ю къ ни҄мъ съ сѹдо́мъ ѡ҆ всѧ́цѣй ѕло́бѣ и҆́хъ, ка́кѡ ѡ҆ста́виша мѧ̀ и҆ пожро́ша богѡ́мъ чѹжди҄мъ и҆ поклони́шасѧ дѣлѡ́мъ рѹ́къ свои́хъ.

А ти обв’яжи свої стегна, встань і скажи все, що лиш тобі наказую. Не бійся їхньої присутності і не май страху перед ними, бо Я з тобою, щоб тебе визволити! — говорить Господь.

Ты́ же препоѧ́ши чрє́сла твоѧ҄, и҆ воста́ни и҆ глаго́ли къ ни҄мъ всѧ҄, є҆ли҄ка заповѣ́даю тебѣ̀: не ѹ҆бо́йсѧ ѿ лица̀ и҆́хъ, нижѐ ѹ҆страши́сѧ пред̾ ни́ми, ѩ҆́кѡ съ тобо́ю є҆́смь, є҆́же и҆зба́вити тѧ̀, гл҃етъ гд҇ь:

Ось Я тебе поставив сьогоднішнього дня як укріплене місто і як міцну мідну стіну для всіх царів Юди, для його володарів і для народу землі.

сѐ, положи́хъ тѧ̀ дне́сь а҆́ки гра́дъ тве́рдъ и҆ въ сто́лпъ желѣ́зный, и҆ а҆́ки стѣ́нѹ мѣ́дѧнѹ, крѣ́пкѹ всѣ҄мъ царє́мъ ї҆ѹ҄динымъ и҆ кнѧзє́мъ є҆гѡ̀, и҆ свѧще́нникѡмъ є҆гѡ̀ и҆ лю́демъ землѝ:

Вони воюватимуть проти тебе, та не здолають тебе, бо Я з тобою, — говорить Господь, — щоб тебе визволити!

и҆ ра́товати бѹ́дѹтъ на тѧ̀ и҆ не премо́гѹтъ тѧ̀, поне́же съ тобо́ю а҆́зъ є҆́смь, да и҆зба́влю тѧ̀, речѐ гд҇ь.

« 66 глава 2 глава »