Софонії 1 глава

Книга пророка Софонії
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская Библия

Господнє слово, яке було до Софонії, сина Хусія, сина Ґодолія, сина Амарія, сина Езекії, у дні Йосії, сина Амона, царя Юди.

Сло́во гд҇не, и҆́же бы́сть къ софо́нїи сы́нѹ хѹсі́инѹ, сы́нѹ годолі́инѹ, а҆морі́инѹ, є҆зекі́инѹ, во дни҄ ї҆ѡсі́и сы́на а҆мѡ́нѧ, царѧ̀ ї҆ѹ́дина.

Нехай усе повністю зникне [1] з поверхні землі, — говорить Господь!

Ѡ҆скѹдѣ́нїемъ да ѡ҆скѹдѣ́ютъ всѧ҄ ѿ лица̀ землѝ, гл҃етъ гд҇ь:

Хай не стане людини і худоби, хай не стане птахів неба і риби моря, і людей викину з поверхні землі, — говорить Господь.

да ѡ҆скѹдѣ́етъ человѣ́къ и҆ ско́ти, да ѡ҆скѹдѣ́ютъ пти҄цы небє́сныѧ и҆ ры҄бы морскї҄ѧ, и҆ да и҆знемо́гѹтъ нечести́вїи, и҆ и҆з̾имѹ̀ беззакѡ́нныѧ ѿ лица̀ землѝ, гл҃етъ гд҇ь.

І простягну Мою руку проти Юди і проти всіх, що живуть в Єрусалимі, і викину із цього місця імена Ваала та імена священиків,

И҆ прострѹ̀ рѹ́кѹ мою̀ на ї҆ѹ́дѹ и҆ на всѧ҄ живѹ́щыѧ во ї҆ер҇ли́мѣ: и҆ и҆з̾имѹ̀ ѿ мѣ́ста сегѡ̀ и҆мена̀ ваа́лѡва и҆ и҆мена̀ жре́чєска со жерца́ми,

і тих, що поклоняються на дахах небесному війську, і що клянуться Господом і клянуться їхнім царем,

и҆ покланѧ́ющихсѧ на покро́вѣхъ во́инствѹ небе́сномѹ и҆ кленѹ́щихсѧ гд҇емъ и҆ кленѹ́щихсѧ царе́мъ свои́мъ,

і тих, що відходять від Господа, і тих, що не шукають Господа, і тих, що не тримаються Господа.

и҆ ѹ҆кланѧ́ющихсѧ ѿ гд҇а и҆ не и҆́щѹщихъ гд҇а и҆ не придержа́щихсѧ гд҇а.

Вшановуйте обличчя Господа Бога, тому що Господній день близький, бо Господь приготував Свою жертву, освятив Своїх запрошених!

Ѹ҆бо́йтесѧ ѿ лица̀ гд҇а бг҃а, занѐ бли́з̾ де́нь гд҇ень, ѩ҆́кѡ ѹ҆гото́ва гд҇ь же́ртвѹ свою̀ и҆ ѡ҆ст҃ѝ зва҄нныѧ своѧ҄.

І станеться це в день Господньої жертви, Я помщуся на тих, що панують і над домом царя, і над усіма, що одягнені в чужий одяг.

И҆ бѹ́детъ въ де́нь же́ртвы гд҇ни: и҆ ѿмщѹ̀ на кнѧ҄зи и҆ на до́мъ ца́рскїй и҆ на всѧ҄ ѡ҆болчє́нныѧ во ѡ҆дѣѧ҄нїѧ чѹжда҄ѧ,

І помщуся на всіх явно при вхідних дверях у той день, на тих, що наповняють дім їхнього Господа Бога безбожністю і оманою.

и҆ ѿмщѹ̀ ѩ҆́вѣ на всѧ҄ предвра҄тныѧ въ де́нь то́й, и҆сполнѧ́ющыѧ хра́мъ гд҇а бг҃а своегѡ̀ нече́стїемъ и҆ ле́стїю.

І буде в той день, — говорить Господь, — від брами голос крику тих, що вбивають, і крик від другої та велике побиття від горбів.

И҆ бѹ́детъ въ де́нь ѡ҆́нъ, гл҃етъ гд҇ь, гла́съ во́плѧ ѿ вра́тъ и҆збода́ющихъ и҆ пла́чь ѿ вторы́хъ и҆ сотре́нїе ве́лїе ѿ холмѡ́въ.

Плачте, ви, що живете в розбитому, бо весь народ уподібнився до Ханаану; винищені були всі, хто звеличився сріблом.

Пла́чите, живѹ́щїи въ посѣче́ннѣй, ѩ҆́кѡ ѹ҆подо́бишасѧ всѝ лю́дїе ханаа́нѹ, и҆ потреби́шасѧ всѝ велича́ющїисѧ сребро́мъ.

І буде, що в той день Я досліджу Єрусалим зі світильником і помщуся на мужах, що зневажають на їхніх охоронах, які промовляють у їхніх серцях: Господь не вчинить добра і не заподіє зла,

И҆ бѹ́детъ въ то́й де́нь, и҆зыщѹ̀ ї҆ер҇ли́ма со свѣти́лникомъ и҆ ѿмщѹ̀ на мѹ́жы нерадѧ́щыѧ ѡ҆ стражба́хъ свои́хъ, глаго́лющыѧ въ сердца́хъ свои́хъ: не и҆́мать бл҃га сотвори́ти гд҇ь, нижѐ и҆́мать ѡ҆ѕло́бити.

і їхня сила буде на пограбування, і їхні доми — на знищення, і вони збудують доми, та не житимуть, посадять виноградники, але не питимуть їхнього вина.

И҆ бѹ́детъ си́ла и҆́хъ въ расхище́нїе и҆ до́мы и҆́хъ въ разоре́нїе: и҆ сози́ждѹтъ жили҄ща и҆ не и҆́мѹтъ пожи́ти въ ни́хъ, и҆ насадѧ́тъ вїногра́ды и҆ не и҆́мѹтъ пи́ти вїна̀ и҆́хъ:

Бо близький великий Господній день, він близький і дуже швидкий. Голос Господнього дня гіркий і страшний, поставлений сильним.

ѩ҆́кѡ бли́з̾ де́нь гд҇ень вели́кїй, бли́з̾ и҆ ско́ръ ѕѣлѡ̀, гла́съ днѐ гд҇нѧ го́рекъ и҆ же́стокъ ѹ҆чини́сѧ.

День гніву — той день, день скорботи і нужди, день негоди і знищення, день темряви і мороку, день хмари та імли,

Си́ленъ де́нь гнѣ́ва де́нь то́й, де́нь ско́рби и҆ нѹ́жды, де́нь безго́дїѧ и҆ и҆зчезнове́нїѧ, де́нь тмы̀ и҆ мра́ка, де́нь ѡ҆́блака и҆ мглы̀,

день труби і крику проти сильних міст і проти високих шпилів.

де́нь трѹбы̀ и҆ во́плѧ на гра́ды твє́рдыѧ и҆ на ѹ҆́глы высѡ́кїѧ.

І вижену людей, і підуть, як сліпі, бо вони згрішили проти Господа. Він проллє їхню кров, наче порох, і їхні тіла, наче кізяки.

И҆ ѡ҆скорблю̀ человѣ́ки, и҆ по́йдѹтъ ѩ҆́кѡ слѣ́пи, занѐ гд҇еви прегрѣши́ша, и҆ и҆злїе́тсѧ кро́вь и҆́хъ ѩ҆́кѡ пе́рсть, и҆ плѡ́ти и҆́хъ ѩ҆́кѡ ла́йна:

І їхнє срібло, і їхнє золото не зможе їх спасти в день Господнього гніву, і у вогні Його ревності буде винищена вся земля, бо Він учинить вигублення і поспіх усім тим, що живуть на землі.

и҆ сребро̀ и҆́хъ и҆ зла́то и҆́хъ не возмо́жетъ и҆з̾ѧ́ти и҆̀хъ въ де́нь гнѣ́ва гд҇нѧ, и҆ ѻ҆гне́мъ рве́нїѧ є҆гѡ̀ поѧде́на бѹ́детъ всѧ̀ землѧ̀: занѐ сконча́нїе и҆ тща́нїе сотвори́тъ на всѧ҄ живѹ́щыѧ на землѝ.

« 3 глава 2 глава »