1 Маккавеїв 1 глава

Перша книга Макавеїв
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская Библия

І сталося, після того, як здобув перемогу Олександр, син Филипа Македонського, який вийшов із землі Хеттім, і розгромив Дарія, царя персів та мідійців, і зацарював замість нього, спочатку над Елладою. [1]

И҆ бы́сть, є҆гда̀ поража́ше а҆леѯа́ндръ македѡ́нскїй сы́нъ фїлі́ппа, и҆́же и҆зы́де ѿ землѝ хеттїи́мъ, поразѝ и҆ да́рїа царѧ̀ пе́рсскаго и҆ ми́дскаго, и҆ воцари́сѧ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀ пе́рвый во є҆лла́дѣ,

І він учинив багато воєн, захопив твердині й вигубив царів землі.

и҆ соста́ви бра҄ни мнѡ́ги, и҆ ѡ҆держа̀ твєрды́ни мнѡ́ги, и҆ ѹ҆бѝ цари҄ зє́мскїѧ,

Він пройшов аж до країв землі та взяв здобич багатьох народів. І земля втихомирилася перед ним, і він піднявся, і його серце піднялося.

и҆ про́йде да́же до кра́євъ землѝ, и҆ взѧ̀ коры҄сти мно́гихъ ѩ҆зы́кѡвъ. и҆ ѹ҆молчѐ землѧ̀ пред̾ ни́мъ. и҆ возвы́сисѧ, и҆ вознесе́сѧ се́рдце є҆гѡ̀.

І він зібрав дуже велику силу [2] , і панував над країнами народів і тиранів, і вони були йому за данників.

И҆ собра̀ си́лѹ крѣ́пкѹ ѕѣлѡ̀, и҆ нача́лствова над̾ страна́ми и҆ ѩ҆зы҄ки и҆ мѹчи́тельми, и҆ бы́ша є҆мѹ̀ въ да́нники.

І після цього він упав на ліжко, і збагнув, що помирає.

И҆ по си́хъ падѐ на ло́же и҆ позна̀, ѩ҆́кѡ ѹ҆мира́етъ:

І він покликав своїх славних рабів, що були виховані з ним від молодості, і поділив для них своє царство ще при своєму житті.

и҆ созва̀ ѻ҆́троки своѧ҄ благорѡ́дныѧ, и҆̀же съ ни́мъ бѧ́хѹ совоспита́ни ѿ ю҆́ности є҆гѡ̀, и҆ раздѣлѝ и҆̀мъ ца́рство своѐ є҆щѐ жи́въ сы́й.

І Олександр царював дванадцять років, і помер.

И҆ ца́рствова а҆леѯа́ндръ лѣ́тъ двана́десѧть и҆ ѹ҆́мре.

І до влади прийшли його слуги, кожний на своєму місці.

И҆ ѡ҆блада́ша ѻ҆́троцы є҆гѡ̀ кі́йждо въ мѣ́стѣ свое́мъ.

І всі поклали на себе корони після його смерті, — вони та їхні сини після них багато років, і наповнили землю злом.

И҆ возложи́ша всѝ дїади҄мы по сме́рти є҆гѡ̀, и҆ сы́нове и҆́хъ по ни́хъ лѣ҄та мнѡ́га, и҆ ѹ҆мно́жиша ѕла҄ѧ на землѝ.

І з них вийшов грішний корінь — Антіох Епіфан, син царя Антіоха, який був порукою Риму. Він зацарював у сто тридцять сьомому році царства Еллінів.

И҆ и҆зы́де ѿ ни́хъ ко́рень грѣха̀ а҆нтїо́хъ є҆пїфа́нъ, сы́нъ а҆нтїо́ха царѧ̀, и҆́же бѣ̀ зало́гомъ въ ри́мѣ: и҆ ца́рствова въ лѣ́тѣ сто̀ три́десѧть седмѣ́мъ ца́рства є҆́ллинскагѡ.

У ті дні вийшли з Ізраїля беззаконні сини і переконали багатьох, кажучи: Підімо і вчинимо завіт з народами, що довкола нас, бо відколи ми від них відділилися, на нас найшло багато зла.

Во дне́хъ тѣ́хъ и҆зыдо́ша ѿ ї҆и҃лѧ сы́нове беззако́ннїи и҆ наѹсти́ша мно́гихъ глаго́люще: по́йдемъ и҆ завѣща́емъ завѣ́тъ съ ѩ҆зы҄ки, и҆̀же ѡ҆́крестъ на́съ, ѩ҆́кѡ ѿне́лѣже ѿлѹчи́хомсѧ ѿ ни́хъ, ѡ҆брѣто́ша на́съ мнѡ́га ѕла҄ѧ.

І слово було добрим в їхніх очах,

И҆ благоѹви́дѣсѧ сло́во во ѻ҆́чїю и҆́хъ:

і так забажали деякі з народу, і пішли до царя, і він дав їм владу чинити заповіді поган.

и҆ пред̾избра́шасѧ нѣ́цыи ѿ люді́й и҆ и҆до́ша ко царю̀: и҆ дадѐ и҆̀мъ вла́сть твори́ти ѡ҆правда҄нїѧ ѩ҆зы́чєскаѧ.

І вони збудували спортзал в Єрусалимі за законами поган,

И҆ созда́ша (себѣ̀) ѹ҆чи́лище во ї҆ер҇ли́мѣ по зако́нѡмъ ѩ҆зы́чєскимъ.

і приховали своє обрізання, і відступили від святого завіту, і запряглися з поганами, і вдалися чинити зло.

И҆ сотвори́ша себѣ̀ неѡбрѣ́занїе, и҆ ѿстѹпи́ша ѿ завѣ́та ст҃а́гѡ, и҆ сопрѧго́шасѧ ѩ҆зы́кѡмъ, и҆ прода́шасѧ є҆́же твори́ти лѹка́вое.

І закріпилося царство перед Антіохом, і він почав царювати над єгипетською землею, щоби панувати над двома царствами.

И҆ ѹ҆гото́васѧ ца́рство пред̾ а҆нтїо́хомъ: и҆ ѹ҆мы́сли ца́рствовати во є҆гѵ́птѣ, ѩ҆́кѡ да ца́рствѹетъ над̾ двѣма̀ ца́рствома.

І він увійшов до Єгипту з великим народом, з колісницями, слонами і великим озброєнням,

И҆ вни́де во є҆гѵ́петъ въ наро́дѣ тѧ́жцѣ, на колесни́цахъ и҆ на сло́нѣхъ, и҆ на вса́дникахъ и҆ на корабле́хъ мно́гихъ.

і розпочав війну з Птоломеєм, царем Єгипту. І Птоломей відвернувся від його обличчя, і втік, і впало багато ранених.

И҆ соста́ви бра́нь на птоломе́а царѧ̀ є҆гѵ́петскаго: и҆ ѹ҆боѧ́сѧ птоломе́й ѿ лица̀ є҆гѡ̀ и҆ побѣжѐ, и҆ падо́ша ѩ҆́звени мно́зи.

І вони захопили сильні міста в єгипетській землі, і він захопив здобич у єгипетській землі.

И҆ взѧ́ша гра́ды твє́рды въ землѝ є҆гѵ́петстѣй: и҆ взѧ̀ кѡры́сти землѝ є҆гѵ́петскїѧ.

І після того, як він побив Єгипет у сто сорок третьому році, Антіох повернувся і пішов проти Ізраїля і проти Єрусалима з важко озброєним народом.

И҆ ѡ҆брати́сѧ а҆нтїо́хъ, повнегда̀ поразѝ є҆гѵ́пта во сто̀ четы́редесѧть тре́тїе лѣ́то: и҆ взы́де на ї҆и҃лѧ и҆ на ї҆ер҇ли́мъ въ наро́дѣ тѧ́жцѣ,

І він увійшов до святилища в гордості та взяв золотий жертовник, лампади світильника і весь його посуд,

и҆ вни́де во свѧти́лище съ горды́нею, и҆ взѧ̀ ѻ҆лта́рь златы́й и҆ свѣти́лникъ свѣ́щный и҆ всѧ҄ сосѹ́ды є҆гѡ̀,

і стіл покладання, чаші, чашки, золоті кадильниці, завісу, вінці й золоту прикрасу, що на лицевій стороні храму, і все розбив.

и҆ трапе́зѹ предложе́нїѧ и҆ возлїѧ́лники, и҆ фїа́лы и҆ кади҄лницы златы҄ѧ, и҆ катапета́смѹ и҆ вѣнцы̀ и҆ ѹ҆краше́нїе злато́е, є҆́же на лицы̀ це́ркви (бѧ́ше), и҆ сокрѹшѝ всѧ҄:

І взяв срібло, золото і дорогоцінний посуд, і взяв сховані скарби, які знайшов.

и҆ взѧ̀ сребро̀ и҆ зла́то и҆ сосѹ́ды вожделѣ҄нныѧ: и҆ взѧ̀ сокрѡ́вища та҄йнаѧ, и҆̀хже ѡ҆брѣ́те.

І, взявши все, повернувся до своєї землі й скоїв убивство та виказав велику гордість.

И҆ взе́мъ всѧ҄ ѿи́де въ зе́млю свою̀, и҆ сотворѝ ѹ҆бі́йство, и҆ глаго́ла въ го́рдости вели́цѣй.

І був великий плач в Ізраїлі на кожному їхньому місці.

И҆ бы́сть пла́чь вели́къ во ї҆и҃ли на всѧ́цѣмъ мѣ́стѣ и҆́хъ.

І застогнали володарі та старійшини, ослабіли дівчата та юнаки, і краса жінок змінилася.

И҆ возстена́ша нача҄лницы и҆ старѣ҄йшины, дѣ҄вы и҆ ю҆́нѡши и҆знемого́ша, и҆ красота̀ же́нскаѧ и҆змѣни́сѧ.

Усякий жених підняв плач, та, що сиділа у весільній кімнаті, була в жалобі.

Всѧ́къ жени́хъ прїѧ̀ пла́чь, и҆ сѣдѧ́щаѧ на ѻ҆дрѣ̀ бра́чнѣ бы́сть въ печа́ли.

І земля затремтіла під тими, що жили на ній, і кожний дім Якова одягнувся в сором.

И҆ потрѧсе́сѧ землѧ̀ на ѡ҆бита́ющихъ на не́й, и҆ ве́сь до́мъ ї҆а́кѡвль ѡ҆блече́сѧ стѹдо́мъ.

Після періоду двох років цар послав володаря над даниною до міст Юди, і він прийшов у Єрусалим з великим народом.

И҆ по двою̀ лѣ҄тѹ дні́й посла̀ ца́рь нача́лника да́немъ во гра́ды ї҆ѹ҄дины. и҆ прїи́де во ї҆ер҇ли́мъ съ наро́домъ вели́кимъ

І сказав їм слова мирні в омані, і йому повірили. Та він раптово напав на місто і побив його великою поразкою, і загинуло багато народу Ізраїля.

и҆ глаго́ла къ ни҄мъ словеса̀ ми҄рнаѧ во льстѝ. и҆ вѣ́роваша є҆мѹ̀. и҆ нападѐ на гра́дъ внеза́пѹ и҆ поразѝ є҆го̀ ѩ҆́звою вели́кою и҆ погѹбѝ лю́ди мнѡ́ги ѿ ї҆и҃лѧ:

І він узяв здобич у місті, і спалив його вогнем, і знищив його доми та стіни довкола.

и҆ взѧ̀ кѡры́сти гра́да и҆ сожжѐ є҆го̀ ѻ҆гне́мъ, и҆ разорѝ до́мы є҆гѡ̀ и҆ стѣ́ны є҆гѡ̀ ѡ҆́крестъ:

І взяли в полон жінок та дітей, і успадкували худобу.

и҆ плѣни́ша же́нъ и҆ ча҄дъ, и҆ скоты̀ раздѣли́ша,

І відбудували місто Давида з великою та сильною стіною, сильними баштами, і було їм за твердиню.

и҆ ѡ҆гради́ша гра́дъ даві́довъ стѣно́ю вели́кою и҆ крѣ́пкою и҆ ба́шнѧми крѣ́пкими, и҆ бы́сть и҆̀мъ въ крѣ́пость:

І помістили туди грішний народ, беззаконних мужів, і вони закріпилися в ній.

и҆ посади́ша та́мѡ люді́й грѣ́шникѡвъ, мѹже́й беззако́нныхъ, и҆ возмого́ша въ не́й:

І зробили склади зброї та їжі, і, зібравши здобич Єрусалима, поклали там і стали великою пасткою.

и҆ положи́ша ѻ҆рѹ҄жїѧ и҆ бра҄шна, и҆ собира́хѹ кѡры́сти ї҆ер҇ли҄мскїѧ, и҆ полага́хѹ та́мѡ: и҆ бы́ша въ сѣ́ть вели́кѹ,

І це було засідкою для святині й поганим дияволом для Ізраїля постійно.

и҆ бы́сть въ лови́телство ст҃ы́ни и҆ въ дїа́вола лѹка́ваго ї҆и҃лю вы́нѹ.

І пролили невинну кров довкола святині та опоганили святиню.

И҆ пролїѧ́ша кро́вь непови́ннѹю ѡ҆́крестъ свѧти́лища и҆ ѡ҆скверни́ша ст҃ы́ню.

І через них втекли ті, що жили в Єрусалимі, і він став помешканням для чужинців. І став чужим через своїх мешканців, і його діти покинули його.

И҆ бѣжа́ша ѡ҆бита́ющїи во ї҆ер҇ли́мѣ и҆́хъ ра́ди, и҆ бы́сть ѡ҆бита́нїе чѹжди҄мъ: и҆ бы́сть чѹ́ждо сѣ́мени рожде́нїѧ своегѡ̀, и҆ ча҄да є҆гѡ̀ ѡ҆ста́виша є҆го̀.

Його святиня була спустошена, наче пустеля, його свята повернені в плач, його суботи — в погорду, його пошана — на пониження.

Ст҃ы́нѧ є҆гѡ̀ разоре́на ѩ҆́кѡ пѹсты́нѧ, пра́здницы є҆гѡ̀ ѡ҆браще́ни сѹ́ть во пла́чь, сѹббѡ҄ты є҆гѡ̀ въ поноше́нїе, че́сть є҆гѡ̀ во ѹ҆ничиже́нїе:

За його славою виповнилося його безчестя, і його звеличення повернулося на плач.

по сла́вѣ є҆гѡ̀ ѹ҆мно́жисѧ безче́стїе є҆гѡ̀, и҆ высота̀ є҆гѡ̀ ѡ҆браще́на бы́сть во пла́чь.

І цар написав усьому своєму царству, щоб усі були одним народом

И҆ писа̀ ца́рь а҆нтїо́хъ всемѹ̀ ца́рствѹ своемѹ̀, да бѹ́дѹтъ всѝ лю́дїе є҆ди́но,

і залишили кожний свій закон. І всі народи сприйняли це за словом царя.

и҆ ѡ҆ста́витъ кі́йждо зако́нъ сво́й. и҆ соизво́лиша всѝ ѩ҆зы́цы по сло́вѹ царѧ̀ (а҆нтїо́ха).

І численні з Ізраїля виявили прихильність до його служіння, принесли жертву ідолам і опоганили суботу.

И҆ мно́зи ѿ ї҆и҃лѧ и҆зво́лиша слѹже́нїю є҆гѡ̀ и҆ пожро́ша їдѡлѡмъ и҆ ѡ҆скверни́ша сѹббѡ́тѹ.

І цар послав книги через посланців у Єрусалим і в міста Юди, щоб пішли за законами чужинців землі,

И҆ посла̀ ца́рь кни҄ги рѹко́ю вѣ́стникѡвъ во ї҆ер҇ли́мъ и҆ во гра́ды ї҆ѹ҄дины, да по́йдѹтъ в̾слѣ́дъ зако́нѡвъ чѹжди́хъ землѝ

і припинили всепалення, жертву і жертви виливання у святині, і опоганювали суботи та свята,

и҆ возбранѧ́тъ всесожжє́нїѧ и҆ же́ртвѹ и҆ возлїѧ́нїе ѿ ст҃ы́ни, и҆ ѡ҆мерзѧ́тъ сѹббѡ҄ты и҆ пра́здники,

сквернили святиню і святих,

и҆ ѡ҆сквернѧ́тъ ст҃ы́ню и҆ ст҃ы́хъ,

щоби збудували вівтарі, площі й ідольські святині та приносили в жертву свиняче і нечистих тварин,

и҆ сози́ждѹтъ трє́бища и҆ ка҄пища и҆ кѹмї҄рницы, и҆ да жрѹ́тъ мѧса̀ свина҄ѧ и҆ скоты̀ ѻ҆́бщыѧ:

і залишали своїх синів необрізаними, щоб опоганювали свої душі всякою нечистотою та поганню,

и҆ да ѡ҆ста́вѧтъ сы́ны своѧ҄ неѡбрѣ҄заны, є҆́же ѡ҆скверни́ти дѹ́шы и҆́хъ во всѧ́цѣй нечистотѣ̀ и҆ ѡ҆скверне́нїи,

аби забули закон і змінили всі заповіді.

ѩ҆́кѡ да забѹ́дѹтъ зако́нъ и҆ и҆змѣнѧ́тъ всѧ҄ ѡ҆правда҄нїѧ (бж҃їѧ).

А хто лиш не вчинить за словом царя, нехай помре!

И҆ и҆́же а҆́ще не сотвори́тъ по глаго́лѹ царе́вѹ, да ѹ҆́мретъ.

Згідно з усіма цими словами він написав до всього свого царства, настановив наглядачів над усім народом і заповів містам Юди приносити жертви місто за містом.

По всѣ҄мъ словесє́мъ си҄мъ написа̀ всемѹ̀ ца́рствѹ своемѹ̀ и҆ приста́ви надзира́тєли над̾ всѣ́ми людьмѝ: и҆ повелѣ̀ градѡ́мъ ї҆ѹ҄динымъ жре́ти во всѧ́цѣмъ гра́дѣ.

І зібралися численні з народу до них, кожний, що покидав закон, і робили зло на землі,

И҆ собра́шасѧ мно́зи ѿ люді́й къ ни҄мъ, всѧ́къ ѡ҆ста́вивый зако́нъ гд҇ень: и҆ сотвори́ша лѹка҄ваѧ на землѝ

й загнали Ізраїль у таємні місця в усяке їхнє сховище.

и҆ положи́ша ї҆и҃лѧ въ та́йныхъ во всѧ́цѣмъ ѹ҆бѣ́жищи и҆́хъ.

І на п’ятнадцятий день хаселева сто сорок п’ятого року він збудував гидоту спустошення на жертовнику. І в містах Юди довкола збудували жертовники.

И҆ въ пѧтыйна́десѧть де́нь мц҇а хасле́ѵа, въ лѣ́то сто̀ четы́редесѧть пѧ́тое созда́ша ме́рзость запѹстѣ́нїѧ на ѻ҆лтарѝ (бж҃їи), и҆ во градѣ́хъ ї҆ѹ́диныхъ ѡ҆́крестъ созда́ша трє́бища.

І біля дверей домів, і на вулицях кадили.

И҆ пред̾ дверьмѝ домѡ́въ и҆ на сто́гнахъ кадѧ́хѹ,

І книги закону, які знайшли, подерши, спалили у вогні.

и҆ кни҄ги зако́на (бж҃їѧ), и҆̀хже ѡ҆брѣто́ша, сожго́ша ѻ҆гне́мъ, раздира́юще (и҆̀хъ).

І де знаходилася в когось книга завіту, і якщо хтось дотримується закону, то присуд царя — його смерть.

И҆ и҆дѣ́же ѡ҆брѣта́шесѧ ѹ҆ когѡ̀ кни́га завѣ́та гд҇нѧ, и҆ а҆́ще кто̀ соизволѧ́ше зако́нѹ гд҇ню, по повелѣ́нїю царе́вѹ закала́хѹ є҆го̀.

За своєю силою чинили Ізраїлеві, тим, кого знаходили, за кожним місяцем і місяцем у містах.

Въ си́лѣ свое́й творѧ́хѹ си́це лю́демъ ї҆и҃лєвымъ, ѡ҆брѣта́ющымсѧ во всѧ́цѣмъ мц҇ѣ и҆ мц҇ѣ во градѣ́хъ.

І на двадцять п’ятий день місяця приносили жертву на вівтарі, який був на жертовнику.

И҆ въ два́десѧть пѧ́тый де́нь мц҇а жрѧ́хѹ въ ка́пищи, є҆́же бѣ̀ на ѻ҆лтарѝ.

І жінок, що обрізували своїх дітей, вони вбили за наказом

И҆ же́нъ ѡ҆брѣ́завшихъ ча҄да своѧ҄ закала́ша по повелѣ́нїю (царе́вѹ),

і повісили дітей на їхні шиї, і їхні доми, і тих, що обрізали.

и҆ ѡ҆бѣ́шахѹ дѣ҄тища за шї҄и и҆́хъ, до́мы и҆́хъ расхища́хѹ, и҆ ѡ҆брѣ́завшихъ ѧ҆̀ ѹ҆мерщвлѧ́хѹ.

І багато в Ізраїлі скріпилися і підсилилися в собі не їсти нечистого,

И҆ мно́зи ѿ люді́й ї҆и҃левыхъ ѹ҆держа́шасѧ и҆ ѹ҆тверди́шасѧ въ себѣ̀, є҆́же не ѩ҆́сти скве́рныхъ,

і обрали смерть, щоб не опоганитися їжею і не опоганити святий завіт, і померли.

и҆ и҆збра́ша па́че ѹ҆мре́ти, не́же ѡ҆скверни́тисѧ бра́шны, и҆ не хотѣ́ша престѹпи́ти зако́на бж҃їѧ ст҃а́гѡ: и҆ закла́ни бы́ша.

І був дуже великий гнів на Ізраїлі.

И҆ бы́сть гнѣ́въ ве́лїй на ї҆и҃лѧ ѕѣлѡ̀.

« 22 глава 2 глава »