Йони 1 глава

Книга пророка Йони
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская Библия

До Йони, сина Аматія, було Господнє слово, яке промовляло:

И҆ бы́сть сло́во гд҇не ко ї҆ѡ́нѣ сы́нѹ а҆маѳі́инѹ, гл҃ѧ:

Устань, піди до великого міста Ніневії і проповідуй у ньому, оскільки до Мене донісся крик його зла.

воста́ни и҆ и҆дѝ въ нїнеѵі́ю гра́дъ вели́кїй и҆ проповѣ́ждь въ не́мъ, ѩ҆́кѡ взы́де во́пль ѕло́бы є҆гѡ̀ ко мнѣ̀.

І встав Йона, щоб від Господнього обличчя втекти до Тарсіса, спустився до Йоппії та знайшов корабель, що прямував до Тарсіса, дав свою плату за подорож і піднявся на нього, аби від Господнього обличчя плисти з ними до Тарсіса.

И҆ воста̀ ї҆ѡ́на, є҆́же бѣжа́ти въ ѳарсі́съ ѿ лица̀ гд҇нѧ и҆ сни́де во ї҆ѻппі́ю и҆ ѡ҆брѣ́те кора́бль и҆дѹ́щь въ ѳарсі́съ, и҆ дадѐ нае́мъ сво́й и҆ вни́де въ ѻ҆́нь плы́ти съ ни́ми въ ѳарсі́съ ѿ лица̀ гд҇нѧ.

І Господь здійняв вітер на морі, і була велика буря на морі, тож корабель був у небезпеці розбитися.

И҆ гд҇ь воздви́же вѣ́тръ ве́лїй на мо́ри, и҆ бы́сть бѹ́рѧ вели́каѧ въ мо́ри, и҆ кора́бль бѣ́дствоваше є҆́же сокрѹши́тисѧ.

Моряки перелякалися, заголосили кожний до свого Бога і викидали в море вантаж, що на кораблі, щоб облегшитися, позбувшись його. А Йона зійшов усередину корабля, спав і хропів.

И҆ ѹ҆боѧ́шасѧ корабе́лницы, и҆ возопи́ша кі́йждо къ бо́гѹ своемѹ̀, и҆ и҆змета́нїе сотвори́ша сосѹ́дѡвъ и҆̀же въ кораблѝ въ мо́ре, є҆́же ѡ҆блегчи́тисѧ ѿ ни́хъ: ї҆ѡ́на же сни́де во дно̀ кораблѧ̀ и҆ спа́ше тѹ̀ и҆ храплѧ́ше.

І до нього прийшов головний моряк, і сказав йому: Чому ти хропиш? Устань, приклич твого Бога, щоби Бог спас нас, і ми не загинули!

И҆ прїи́де къ немѹ̀ ко́рмчїй и҆ речѐ є҆мѹ̀ что̀ ты̀ хра́плеши; воста́ни и҆ молѝ бг҃а твоего̀, ѩ҆́кѡ да сп҃се́тъ ны̀ бг҃ъ, да не поги́бнемъ.

І сказав кожний до свого ближнього: Ходімо! Кинемо жереби і дізнаємося, через кого в нас є це зло. І кинули жереби, і жереб упав на Йону.

И҆ речѐ кі́йждо ко и҆́скреннемѹ своемѹ̀: прїиди́те, ве́ржимъ жрє́бїѧ и҆ ѹ҆разѹмѣ́емъ, когѡ̀ ра́ди є҆́сть ѕло̀ сїѐ на на́съ; И҆ ме́тнѹша жрє́бїѧ, и҆ падѐ жре́бїй на ї҆ѡ́нѹ.

І сказали йому: Сповісти нам, через що це зло є в нас. Яке твоє діло? І звідки прямуєш, з якої ти країни і з якого народу?

И҆ рѣ́ша къ немѹ̀: возвѣстѝ на́мъ, когѡ̀ ра́ди сїѐ ѕло̀ на на́съ, и҆ что̀ твоѐ дѣ́ланїе є҆́сть, и҆ ѿкѹ́дѹ грѧде́ши и҆ ка́мѡ и҆́деши, и҆ ѿ ко́еѧ страны̀ и҆ ѿ кі́ихъ люді́й є҆сѝ ты̀;

А він сказав їм: Я — раб Господа, і я вшановую небесного Господа Бога, Який створив море і сушу.

И҆ речѐ къ ни҄мъ: ра́бъ гд҇ень є҆́смь а҆́зъ и҆ гд҇а бг҃а нб҇наго а҆́зъ чтѹ̀, и҆́же сотворѝ мо́ре и҆ сѹ́шѹ.

І перелякалися мужі великим страхом, і сказали йому: Що це ти вчинив? Тому що зрозуміли мужі, що він втікав від Господнього обличчя, оскільки він їм сповістив про це.

И҆ ѹ҆боѧ́шасѧ мѹ́жїе стра́хомъ вели́кимъ и҆ рѣ́ша къ немѹ̀: что̀ сїѐ сотвори́лъ є҆сѝ; Занѐ разѹмѣ́ша мѹ́жїе, ѩ҆́кѡ ѿ лица̀ гд҇нѧ бѣжа́ше, ѩ҆́кѡ возвѣстѝ и҆̀мъ.

І вони сказали йому: Що зробимо з тобою, і море вщухне для нас? Бо море продовжувало і ще більше підіймало хвилю.

И҆ рѣ́ша къ немѹ̀: что̀ тебѣ̀ сотвори́мъ, и҆ ѹ҆толи́тсѧ мо́ре ѿ на́съ; Занѐ мо́ре восхожда́ше и҆ воздвиза́ше па́че волне́нїе.

І сказав їм Йона: Візьміть мене і киньте мене в море, і море вщухне для вас. Тому що я пізнав, що через мене сталася ця велика буря проти вас.

И҆ речѐ къ ни҄мъ ї҆ѡ́на возми́те мѧ̀ и҆ вве́рзите въ мо́ре, и҆ ѹ҆толи́тсѧ мо́ре ѿ ва́съ поне́же позна́хъ а҆́зъ, ѩ҆́кѡ менѐ ра́ди волне́нїе сїѐ вели́кое на вы̀ є҆́сть.

І мужі намагалися повернутися до землі, але не могли, бо море продовжувало і ще більше піднімалося на них.

И҆ нѹжда́хѹсѧ мѹ́жїе, возврати́тисѧ къ землѝ, и҆ не можа́хѹ, ѩ҆́кѡ мо́ре восхожда́ше и҆ воздвиза́шесѧ па́че на ни́хъ.

І вони закричали до Господа, гукаючи: Господи, хай зовсім не загинемо задля душі цього чоловіка, не дай на нас праведну кров, бо так, як Ти, Господи, забажав, так Ти і вчинив.

И҆ возопи́ша ко гд҇еви и҆ рѣ́ша: ника́коже, гд҇и, да не поги́бнемъ дѹшѝ ра́ди человѣ́ка сегѡ̀, и҆ не да́ждь на на́съ кро́ве првдныѧ: занѐ ты̀, гд҇и, ѩ҆́коже восхотѣ́лъ, сотвори́лъ є҆сѝ.

І взяли Йону, і викинули його в море, і море спинилося від свого хвилювання.

И҆ взѧ́ша ї҆ѡ́нѹ и҆ вве́ргоша є҆го̀ въ мо́ре, и҆ преста̀ мо́ре ѿ волне́нїѧ своегѡ̀.

І мужі злякалися Господа великим страхом, принесли жертву Господу й помолилися молитвами.

И҆ ѹ҆боѧ́шасѧ мѹ́жїе стра́хомъ вели́кимъ гд҇а и҆ пожро́ша же́ртвѹ гд҇еви и҆ помоли́шасѧ моли́твами.

« 1 глава 2 глава »