Осії 1 глава

Книга пророка Осії
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская Библия

Господнє слово, яке було до Осії, сина Веіра, у дні Озія, Йоатама, Ахаза і Езекії, царів Юди, і в дні Єровоама, сина Йоаса, царя Ізраїля.

Сло́во гд҇не, є҆́же бы́сть ко ѡ҆сі́и сы́нѹ веирі́инѹ, во дне́хъ ѻ҆зі́и и҆ ї҆ѡаѳа́ма, и҆ а҆ха́за и҆ ї҆езекі́и царе́й ї҆ѹ́диныхъ, и҆ во дни҄ ї҆еровоа́ма сы́на ї҆ѡа́сова царѧ̀ ї҆и҃лева.

Початок Господнього слова до Осії. Господь промовив до Осії: Піди та візьми собі жінку-розпусницю і дітей з розпусти, бо земля зовсім віддасться розпусті [1] , відступивши від Господа.

Нача́ло словесѐ гд҇нѧ ко ѡ҆сі́и. И҆ речѐ гд҇ь ко ѡ҆сі́и: и҆дѝ, поимѝ себѣ̀ женѹ̀ блѹже́нїѧ, (и҆ родѝ) ча҄да блѹже́нїѧ: поне́же блѹдѧ́щи соблѹ́дитъ землѧ̀ ѿ гд҇а.

Він пішов і взяв Ґомеру, дочку Девилаїма, і вона зачала та народила йому сина.

И҆ и҆́де и҆ поѧ̀ го́мерь дще́рь девилаі́млю: и҆ зача́тъ и҆ родѝ є҆мѹ̀ сы́на.

І Господь промовив до нього: Дай йому ім’я Єзраел, тому що ще трохи і помщуся за кров Єзраела над домом Іия і відверну царство дому Ізраїля.

И҆ речѐ гд҇ь къ немѹ̀: прозовѝ и҆́мѧ є҆мѹ̀ ї҆езрае́ль: занѐ є҆щѐ ма́лѡ, и҆ ѿмщѹ̀ кро́вь ї҆езрае́левѹ на домѹ̀ ї҆ѹ́довѣ и҆ ѹ҆поко́ю ца́рство до́мѹ ї҆и҃лева:

І буде, що в той день розіб’ю лук Ізраїля в долині Єзраела.

и҆ бѹ́детъ въ то́й де́нь, сокрѹшѹ̀ лѹ́къ ї҆и҃левъ во ѹ҆до́лѣ ї҆езрае́левѣ.

І вона знову зачала, і народила дочку. І Він сказав йому: Дай їй ім’я Непомилувана, оскільки не продовжуватиму більше милувати дім Ізраїля, але таки виступлю проти [2] них.

И҆ зача́тъ є҆щѐ и҆ родѝ дще́рь. И҆ речѐ є҆мѹ̀ (гд҇ь): прозовѝ и҆́мѧ є҆́й непоми́лована: занѐ не приложѹ̀ ксемѹ̀ поми́ловати до́мѹ ї҆и҃лева, но противлѧ́ѧсѧ возсопроти́влюсѧ и҆̀мъ:

А синів Юди Я помилую і спасу їх у їхньому Господі Богові, та не врятую їх луком, мечем, війною, колісницями, кіньми і вершниками.

сы́ны же ї҆ѹ҄дины поми́лѹю и҆ сп҃сѹ̀ ѧ҆̀ ѡ҆ гдѣ̀ бз҃ѣ и҆́хъ: и҆ не сп҃сѹ̀ и҆̀хъ лѹ́комъ, ни мече́мъ, ни бра́нїю, ни ко́ньми, нижѐ ко́нниками.

І вона відлучила від грудей Непомилувану, знову зачала і народила сина.

И҆ ѿдоѝ непоми́лованнѹю: и҆ зача́тъ па́ки и҆ родѝ сы́на.

І Він сказав: Назви його ім’ям Не Мій народ, тому що ви — не Мій народ, і Я не є ваш!

И҆ речѐ (гд҇ь): прозовѝ и҆́мѧ є҆мѹ̀ не лю́дїе моѝ: занѐ вы̀ не лю́дїе моѝ, и҆ а҆́зъ нѣ́смь бг҃ъ ва́шъ:

« 12 глава 2 глава »