Малахії 1 глава

Книга пророка Малахії
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская Библия

Тягар Господнього слова на Ізраїлі рукою Його ангела. Покладіть же на ваші серця.

Про҇ро́чество словесѐ гд҇нѧ на ї҆и҃лѧ рѹко́ю а҆́гг҃ла є҆гѡ̀: положи́те ѹ҆̀бо на сердца́хъ ва́шихъ.

Я вас полюбив, — говорить Господь, — а ви сказали: У чому Ти нас полюбив? Хіба Ісав не був братом Якова? Говорить Господь: Тож Я полюбив Якова,

Возлюби́хъ вы̀, гл҃етъ гд҇ь. И҆ рѣ́сте: ѡ҆ че́мъ возлюби́лъ є҆сѝ ны̀; Не бра́тъ ли бѣ̀ и҆са́ѵъ ї҆а́кѡвѹ; гл҃етъ гд҇ь: и҆ возлюби́хъ ї҆а́кѡва, и҆са́ѵа же возненави́дѣхъ,

а Ісава Я зненавидів, і Я поставив його границі на знищення і його спадок на дари пустелі.

и҆ ѹ҆чини́хъ предѣ́лы є҆гѡ̀ во и҆зчезнове́нїе и҆ достоѧ́нїе є҆гѡ̀ въ ны҄рища пѹсты҄нна.

Тому що скаже Ідумея: Знищено, тож повернемося і заселимо спустошене! Так говорить Господь Вседержитель: Вони будуватимуть, а Я знищу. І вони будуть прозвані границями беззаконня, і народ, якому Господь протистоятиме аж до віку.

Занѐ а҆́ще рече́тъ: ї҆дѹме́а разори́сѧ, и҆ ѡ҆брати́мсѧ и҆ возсози́ждемъ ѡ҆пѹстѣ҄вшаѧ є҆ѧ̀: си́це гл҃етъ гд҇ь вседержи́тель: ті́и сози́ждѹтъ, и҆ а҆́зъ разорю̀, и҆ нарекѹ́тсѧ и҆̀мъ предѣ́лѣ беззако́нїѧ, и҆ лю́дїе, на нѧ́же ѡ҆полчи́сѧ гд҇ь до вѣ́ка.

І ваші очі побачать, і ви скажете: Господь звеличився над границями Ізраїля.

И҆ ѻ҆чеса̀ ва҄ша ѹ҆ви́дѧтъ, и҆ вы̀ рече́те: возвели́чисѧ гд҇ь превы́ше предѣ҄лъ ї҆и҃левыхъ.

Син прославить батька і раб свого пана. Та якщо Я — Батько, де є Моя слава? І якщо Я — Господь, де є Мій страх? Говорить Господь Вседержитель: До вас, священики, що безчестите Моє Ім’я! А ви сказали: У чому безчестимо Твоє Ім’я?

Сы́нъ сла́витъ ѻ҆тца̀, и҆ ра́бъ господи́на своегѡ̀ ѹ҆бои́тсѧ: и҆ а҆́ще ѻ҆ц҃ъ є҆́смь а҆́зъ, то̀ гдѣ̀ сла́ва моѧ̀; и҆ а҆́ще гд҇ь є҆́смь а҆́зъ, то̀ гдѣ̀ є҆́сть стра́хъ мо́й; гл҃етъ гд҇ь вседержи́тель. Вы̀ свѧще́нницы презира́ющїи и҆́мѧ моѐ. И҆ рѣ́сте: ѡ҆ чесо́мъ презрѣ́хомъ и҆́мѧ твоѐ;

Приносячи до Мого жертовника осквернені хліби! І ви сказали: Чим ми їх осквернили? Тим, що ви говорили: Стіл Господній зневажений і поставлена їжа зневажена.

Приносѧ́ще ко ѻ҆лтаре́ви моемѹ̀ хлѣ́бы сквє́рны. И҆ рѣ́сте: ѡ҆ чесо́мъ ѡ҆скверни́хомъ ѧ҆̀; Внегда̀ глаго́лати ва́мъ: трапе́за гд҇нѧ ѡ҆скверне́на є҆́сть: и҆ возложє́ннаѧ бра҄шна ѹ҆ничижи́ли є҆стѐ.

Тому що, коли ви приводите для жертви сліпе, то хіба це не зло? І коли ви приводите кульгаве чи хворе, то хіба це не зло? Приведи ж його твоєму володареві, чи він тебе прийме, або чи прийме твоє обличчя, — говорить Господь Вседержитель!

Занѐ а҆́ще приведетѐ слѣ́по на же́ртвѹ, не ѕло́ ли; и҆ а҆́ще приведетѐ хро́мо и҆лѝ недѹ́жно, то̀ не ѕло́ ли; приведѝ є҆̀ кнѧ́зю твоемѹ̀, є҆да̀ прїи́метъ є҆̀; є҆да̀ прїи́метъ лицѐ твоѐ; гл҃етъ гд҇ь вседержи́тель.

А тепер молитеся до обличчя вашого Бога і Його благаєте. Це було у ваших руках. Чи прийму від вас ваші обличчя? Говорить Господь Вседержитель:

И҆ нн҃ѣ ѹ҆ми́лостивите лицѐ бг҃а ва́шегѡ и҆ помоли́тесѧ є҆мѹ̀, (да поми́лѹетъ вы̀). Въ рѹка́хъ ва́шихъ бы́ша сїѧ҄, а҆́ще прїимѹ̀ ѿ ва́съ ли́ца ва҄ша; гл҃етъ гд҇ь вседержи́тель.

Тому що і у вас замкнуться двері, і не запалите Мій жертовник надаремне. Немає у вас Мого бажання, — говорить Господь Вседержитель, — і Я не прийму жертву з ваших рук!

Занѐ и҆ въ ва́съ затворѧ́тсѧ двє́ри, и҆ не возгнѣтитѐ ѻ҆гнѧ̀ ѻ҆лтаре́ви моемѹ̀ тѹ́не: нѣ́сть во́лѧ моѧ̀ въ ва́съ, гл҃етъ гд҇ь вседержи́тель, и҆ же́ртвы не прїимѹ̀ ѿ рѹ́къ ва́шихъ.

Адже від сходу сонця аж до заходу Моє Ім’я прославлене в народах, і в усякому місці приноситься жертва Моєму Імені й чиста жертва, тому що Моє Ім’я велике в народах, — говорить Господь Вседержитель.

Занѐ ѿ востѡ́къ со́лнца и҆ до за҄падъ и҆́мѧ моѐ просла́висѧ во ѩ҆зы́цѣхъ, и҆ на всѧ́цѣмъ мѣ́стѣ ѳѷмїа́мъ прино́ситсѧ и҆́мени моемѹ̀ и҆ же́ртва чи́ста: занѐ ве́лїе и҆́мѧ моѐ во ѩ҆зы́цѣхъ, гл҃етъ гд҇ь вседержи́тель.

Ви ж його опоганюєте, коли ви кажете: Господній стіл осквернений, і та Його їжа, що ставиться, зневажена.

Вы́ же сквернитѐ є҆̀ глаго́люще: трапе́за гд҇нѧ ѡ҆скверне́на є҆́сть, и҆ возлага́ємаѧ бра҄шна є҆гѡ̀ ѹ҆ничтожє́на бы́ша.

І ви сказали: Це через страждання, і ви їх відкинули, — говорить Господь Вседержитель. І ви приносили награбоване, кульгаве і хворе. І коли ви приносите жертву, то хіба Я їх прийму з ваших рук? — говорить Господь Вседержитель.

И҆ рѣ́сте: сїѧ҄ ѿ ѕлострада́нїѧ сѹ́ть. И҆ ѿдѹ́нѹхъ ѧ҆̀, гл҃етъ гд҇ь вседержи́тель. И҆ внесо́сте хищє́нїѧ и҆ хрѡ́маѧ и҆ недѹ҄жнаѧ, и҆ приведетѐ ѧ҆̀ на же́ртвѹ, є҆да̀ прїимѹ̀ и҆́хъ ѿ рѹ́къ ва́шихъ; гл҃етъ гд҇ь вседержи́тель.

І проклятий, хто мав спроможність, і в його стаді була худоба чоловічої статі, і його молитовна обіцянка на ньому, він жертвує пошкоджене Господу. Тому що Я — Великий цар, — говорить Господь Вседержитель, і Моє Ім’я славне в народах!

И҆ про́клѧтъ, и҆́же бѣ̀ си́ленъ, и҆ бѣ̀ є҆мѹ̀ въ ста́дѣ є҆гѡ̀ мѹ́жескъ по́лъ, и҆ ѡ҆бѣ́тъ є҆гѡ̀ на не́мъ, и҆ жре́тъ растлѣ́нное гд҇еви: занѐ цр҃ь ве́лїй а҆́зъ є҆́смь, гл҃етъ гд҇ь вседержи́тель, и҆ и҆́мѧ моѐ свѣ́тло во ѩ҆зы́цѣхъ.

« 14 глава 2 глава »