2 Солунян 1 глава

Друге послання св. апостола Павла до солунян
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская Библия

Павло, Силуан і Тимофій — Солунській Церкві в Бозі, нашому Отці, і Господі Ісусі Христі:

Па́ѵелъ и҆ сїлѹа́нъ и҆ тїмоѳе́й, цр҃кви солѹ́нстѣй, ѡ҆ бз҃ѣ ѻ҆ц҃ѣ̀ на́шемъ и҆ гд҇ѣ ї҆и҃сѣ хр҇тѣ̀:

благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.

блгдть ва́мъ и҆ ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀ на́шегѡ, и҆ гд҇а ї҆и҃са хр҇та̀.

Ми повинні постійно дякувати Богові за вас, брати, як і належить, бо ваша віра дуже зростає, і посилюється любов один до одного — кожного з усіх вас.

Благодари́ти до́лжни є҆смы̀ бг҃а всегда̀ ѡ҆ ва́съ, бра́тїе, ѩ҆́коже досто́йно є҆́сть, ѩ҆́кѡ превозраста́етъ вѣ́ра ва́ша, и҆ мно́житсѧ любо́вь є҆ди́нагѡ коегѡ́ждо всѣ́хъ ва́съ дрѹ́гъ ко дрѹ́гѹ:

Тож ми самі хвалимося вами в Божих Церквах за вашу терпеливість і віру в усіх ваших переслідуваннях і утисках, які ви зазнаєте.

ѩ҆́кѡ самѣ҄мъ на́мъ хвали́тисѧ ѡ҆ ва́съ въ цр҃квахъ бж҃їихъ, ѡ҆ терпѣ́нїи ва́шемъ и҆ вѣ́рѣ во всѣ́хъ гоне́нїихъ ва́шихъ и҆ ско́рбехъ, ѩ҆̀же прїе́млете,

Це доказ праведного Божого суду, щоб ви стали гідні Божого Царства, задля якого й терпите,

показа́нїе првднагѡ сѹда̀ бж҃їѧ, во є҆́же сподо́битисѧ ва́мъ цр҇твїѧ бж҃їѧ, є҆гѡ́же ра́ди и҆ стра́ждете.

оскільки справедливим у Бога є відплатити утисками тим, хто вас пригноблює.

А҆́ще ѹ҆́бѡ првдно ѹ҆ бг҃а, возда́ти ско́рбь ѡ҆скорблѧ́ющымъ ва́съ,

А вам, які зазнаєте утисків, — відпочинок з нами, коли з’явиться з неба Господь Ісус з ангелами Своєї сили,

а҆ ва́мъ ѡ҆скорблѧ́ємымъ ѿра́дѹ съ на́ми, во ѿкрове́нїи гд҇а ї҆и҃са съ нб҃сѐ, со а҆́гг҃лы си́лы своеѧ̀,

в полум’яному вогні, що дає відплату тим, хто Бога не знає і не слухається Євангелія Господа нашого Ісуса.

во ѻ҆гнѝ пла́меннѣ даю́щагѡ ѿмще́нїе не вѣ́дѹщымъ бг҃а и҆ не послѹ́шающымъ бл҃говѣствова́нїѧ гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀:

Вони приймуть покарання, вічну погибель від Господньої присутності та від слави Його могутності

и҆̀же мѹ́кѹ прїи́мѹтъ, поги́бель вѣ́чнѹю, ѿ лица̀ гд҇нѧ и҆ ѿ сла́вы крѣ́пости є҆гѡ̀,

того дня, коли Він прийде прославитися між Своїми святими на подив усім віруючим, бо ви повірили нашому свідченню між вами.

є҆гда̀ прїи́детъ просла́витисѧ во ст҃ы́хъ свои́хъ и҆ ди́венъ бы́ти во всѣ́хъ вѣ́ровавшихъ, (За҄.) ѩ҆́кѡ ѹ҆вѣ́рисѧ свидѣ́телство на́ше въ ва́съ, въ де́нь ѡ҆́нъ.

Ось чому і молимося завжди за вас, щоб наш Бог зробив вас гідними покликання і наповнив силою кожне бажання до добра та кожне діло віри,

За сїѐ и҆ мо́лимсѧ всегда̀ ѡ҆ ва́съ, да вы̀ сподо́битъ зва́нїю бг҃ъ на́шъ и҆ и҆спо́лнитъ всѧ́ко бл҃говоле́нїе бл҃гости и҆ дѣ́ло вѣ́ры въ си́лѣ,

щоб у вас прославилося Ім’я Господа нашого Ісуса, а ви — в Ньому, за благодаттю нашого Бога і Господа Ісуса Христа.

ѩ҆́кѡ да просла́витсѧ и҆́мѧ гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀ въ ва́съ, и҆ вы̀ въ не́мъ, по блгдти бг҃а на́шегѡ и҆ гд҇а ї҆и҃са хр҇та̀.

« 5 глава 2 глава »