2 Солунян 1 глава

Друге послання св. апостола Павла до солунян
Переклад Огієнка → Елизаветинская Библия

Павло, і Силуа́н, і Тимофій до Солунської Церкви в нашім Бозі Отці й Господі Ісусі Христі:

Па́ѵелъ и҆ сїлѹа́нъ и҆ тїмоѳе́й, цр҃кви солѹ́нстѣй, ѡ҆ бз҃ѣ ѻ҆ц҃ѣ̀ на́шемъ и҆ гд҇ѣ ї҆и҃сѣ хр҇тѣ̀:

благода́ть вам і мир від Бога Отця й Господа Ісуса Христа!

блгдть ва́мъ и҆ ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀ на́шегѡ, и҆ гд҇а ї҆и҃са хр҇та̀.

Ми за́вжди повинні подяку складати за вас Богові, бра́ття, як і годи́ться, бо сильно росте віра ваша, і примно́жується любов кожного з усіх вас один до о́дного.

Благодари́ти до́лжни є҆смы̀ бг҃а всегда̀ ѡ҆ ва́съ, бра́тїе, ѩ҆́коже досто́йно є҆́сть, ѩ҆́кѡ превозраста́етъ вѣ́ра ва́ша, и҆ мно́житсѧ любо́вь є҆ди́нагѡ коегѡ́ждо всѣ́хъ ва́съ дрѹ́гъ ко дрѹ́гѹ:

Так що ми самі хва́лимось вами по Божих Церквах за ваші стражда́ння та віру в усіх переслі́дуваннях ваших та в у́тисках, що їх переносите ви.

ѩ҆́кѡ самѣ҄мъ на́мъ хвали́тисѧ ѡ҆ ва́съ въ цр҃квахъ бж҃їихъ, ѡ҆ терпѣ́нїи ва́шемъ и҆ вѣ́рѣ во всѣ́хъ гоне́нїихъ ва́шихъ и҆ ско́рбехъ, ѩ҆̀же прїе́млете,

А це доказ праведного Божого су́ду, щоб стали ви гідні Божого Царства, що за нього й страждаєте ви!

показа́нїе првднагѡ сѹда̀ бж҃їѧ, во є҆́же сподо́битисѧ ва́мъ цр҇твїѧ бж҃їѧ, є҆гѡ́же ра́ди и҆ стра́ждете.

Бо то справедливе в Бога — віддати утиском тим, хто вас утискає,

А҆́ще ѹ҆́бѡ првдно ѹ҆ бг҃а, возда́ти ско́рбь ѡ҆скорблѧ́ющымъ ва́съ,

а вам, хто утиски терпить, відпочи́нок із нами, коли з'я́виться з неба Господь Ісус з а́нголами сили Своєї, —

а҆ ва́мъ ѡ҆скорблѧ́ємымъ ѿра́дѹ съ на́ми, во ѿкрове́нїи гд҇а ї҆и҃са съ нб҃сѐ, со а҆́гг҃лы си́лы своеѧ̀,

„в огні полум'я́ному, що даватиме помсту на тих, хто Бога не знає, і не слухає“ Єва́нгелії Господа нашого Ісуса.

во ѻ҆гнѝ пла́меннѣ даю́щагѡ ѿмще́нїе не вѣ́дѹщымъ бг҃а и҆ не послѹ́шающымъ бл҃говѣствова́нїѧ гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀:

Вони кару при́ймуть, — вічну поги́біль від лиця Господнього та від слави поту́ги Його,

и҆̀же мѹ́кѹ прїи́мѹтъ, поги́бель вѣ́чнѹю, ѿ лица̀ гд҇нѧ и҆ ѿ сла́вы крѣ́пости є҆гѡ̀,

як Він при́йде того дня просла́витися в Своїх святих, і стати дивним у всіх віруючих, бо сві́дчення наше знайшло віру між вами.

є҆гда̀ прїи́детъ просла́витисѧ во ст҃ы́хъ свои́хъ и҆ ди́венъ бы́ти во всѣ́хъ вѣ́ровавшихъ, (За҄.) ѩ҆́кѡ ѹ҆вѣ́рисѧ свидѣ́телство на́ше въ ва́съ, въ де́нь ѡ҆́нъ.

За це ми й молимось за́вжди за вас, щоб наш Бог учинив вас гідними покли́кання, і міццю напо́внив усю добру волю до́брости й ді́ло віри,

За сїѐ и҆ мо́лимсѧ всегда̀ ѡ҆ ва́съ, да вы̀ сподо́битъ зва́нїю бг҃ъ на́шъ и҆ и҆спо́лнитъ всѧ́ко бл҃говоле́нїе бл҃гости и҆ дѣ́ло вѣ́ры въ си́лѣ,

щоб просла́вилося Ім'я́ Господа нашого Ісуса в вас, а ви в Ньому, за благода́ттю Бога нашого й Господа Ісуса Христа.

ѩ҆́кѡ да просла́витсѧ и҆́мѧ гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀ въ ва́съ, и҆ вы̀ въ не́мъ, по блгдти бг҃а на́шегѡ и҆ гд҇а ї҆и҃са хр҇та̀.

« 5 глава 2 глава »