Солунян 1 глава

Перше послання св. апостола Павла до солунян
Переклад Огієнка → Елизаветинская Библия

Павло й Силуа́н та Тимофій до Церкви Солу́нської в Бозі Отці й Господі Ісусі Христі: благода́ть вам і мир!

Па́ѵелъ и҆ сїлѹа́нъ и҆ тїмоѳе́й цр҃кви солѹ́нстѣй ѡ҆ бз҃ѣ ѻ҆ц҃ѣ̀ и҆ гд҇ѣ ї҆и҃сѣ хр҇тѣ̀: блгдть ва́мъ и҆ ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀ на́шегѡ и҆ гд҇а ї҆и҃са хр҇та̀.

Ми дякуємо Богові за́вжди за всіх вас, згадуючи вас у наших моли́твах.

Благодари́мъ бг҃а всегда̀ ѡ҆ всѣ́хъ ва́съ, помина́нїе ѡ҆ ва́съ творѧ́ще въ моли́твахъ на́шихъ,

Ми згадуємо безпереста́нку про ваше ді́ло віри, і про працю любови, і про терпіння надії на Господа нашого Ісуса Христа, перед Богом і Отцем нашим,

непреста́ннѡ помина́юще ва́ше дѣ́ло вѣ́ры, и҆ трѹ́дъ любвѐ, и҆ терпѣ́нїе ѹ҆пова́нїѧ гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀, пред̾ бг҃омъ и҆ ѻ҆ц҃е́мъ на́шимъ,

зна́ючи, Богом улю́блені браття, про ваше обра́ння.

вѣ́дѧще, бра́тїе возлю́бленнаѧ, ѿ бг҃а и҆збра́нїе ва́ше:

Бо наша Єва́нгелія не була́ для вас тільки у слові, а й у силі, і в Дусі Святім, і з великим упе́вненням, як знаєте ви, які ми були́ поміж вами для вас.

ѩ҆́кѡ бл҃говѣствова́нїе на́ше не бы́сть къ ва́мъ въ сло́вѣ то́чїю, но и҆ въ си́лѣ, и҆ въ дс҃ѣ ст҃ѣ, и҆ во и҆звѣще́нїи мно́зѣ, ѩ҆́коже и҆ вѣ́сте, каковѝ бы́хомъ въ ва́съ ра́ди ва́съ.

І ви стали наслідувачі нам і Господе́ві, слово прийнявши в великому утискові з радістю Духа Святого,

(За҄ 263.) И҆ вы̀ подѡ́бницы бы́сте на́мъ и҆ гд҇ѹ, прїе́мше сло́во въ ско́рби мно́зѣ съ ра́достїю дх҃а ст҃а́гѡ,

так що ви стали взірце́м для всіх віруючих у Македонії та в Ахаї.

ѩ҆́кѡ бы́ти ва́мъ ѡ҆́бразъ всѣ҄мъ вѣ́рѹющымъ въ македо́нїи и҆ а҆ха́їи.

Бо проне́слося Слово Господнє від вас не тільки в Македонії та в Ахаї, а й до кожного міста прийшла ваша віра в Бога, так що вам непотрібно казати чого́сь.

Ѿ ва́съ бо промче́сѧ сло́во гд҇не не то́кмѡ въ македо́нїи и҆ а҆ха́їи, но и҆ во всѧ́ко мѣ́сто вѣ́ра ва́ша, ѩ҆́же къ бг҃ѹ, и҆зы́де, ѩ҆́кѡ не тре́бовати на́мъ глаго́лати что̀.

Вони бо звіщають про нас, який був при́хід наш до вас, і як ви наверну́лись до Бога від і́долів, щоб служити живому й правдивому Богові,

Ті́и бо ѡ҆ на́съ возвѣща́ютъ, како́въ вхо́дъ и҆мѣ́хомъ къ ва́мъ, и҆ ка́кѡ ѡ҆брати́стесѧ къ бг҃ѹ ѿ їдѡлъ, рабо́тати бг҃ѹ жи́вѹ и҆ и҆́стиннѹ

і з неба очікувати Сина Його, що Його воскресив Він із мертвих, Ісуса, що визволює нас від майбу́тнього гніву.

и҆ жда́ти сн҃а є҆гѡ̀ съ нб҃съ, є҆го́же воскр҃сѝ и҆з̾ ме́ртвыхъ, ї҆и҃са, и҆збавлѧ́ющаго на́съ ѿ гнѣ́ва грѧдѹ́щагѡ.

« 4 глава 2 глава »