Мудр. Іс. Сираха 1 глава

Оскільки багато і велике нам дане було через закон і пророків та інших, що за ними пішли, за що потрібно похвалити Ізраїль — за напоумлення і мудрість, і оскільки не тільки потрібно, щоб ті, що читають, стали розумнішими, 5 але й щоб могли бути корисними для тих, що ззовні, які охочі до навчання, і тим, що читають і пишуть; мій дід Ісус, повністю віддавши себе на читання закону, пророків 10 та інших батьківських книг, і, здобувши з них достатнє пізнання, він відчув потребу написати щось з того, що має відношення до напоумлення і мудрості, щоб ті, що люблять навчання, і цими стали дуже сильно захоплені, були ознайомлені з життям закону. 15 Тож будьте заохочені з ревністю і дбайливістю читання чинити і мати вибачення за те, у чому вважатиметься, що ми 20 у висловах працелюбної роботи слів не дописали. Адже не має тієї самої сили в собі те, що сказане по-єврейськи, коли воно перекладене на іншу мову. І не тільки це, але й сам закон і пророки, 25 і решта книг мають немалу відмінність, коли сказані своєю мовою. Бо прийшовши до Єгипту в тридцять восьмому році за царя Еверґета і перебуваючи, я знайшов збірку немалого напоумлення, 30 і я вважав за дуже потрібне і самому вкласти якусь клопітливість і працьовитість, щоб перекласти ту книгу, вклавши велике недосипання і вмілість у відрізку часу, аби, довівши книгу до кінця, подати і тим, що в переселенні бажають радо навчатися, - що готуються за звичаями жити за законом. Мудрість Ісуса, сина Сираха 1 Уся мудрість — від Господа, і вона з Ним навіки. [1]

 

Всѧ́ка премѹ́дрость ѿ гд҇а и҆ съ ни́мъ є҆́сть во вѣ́къ.

Хто почислить пісок морів, краплі дощу і дні віку?

 

Песка̀ морска́го, и҆ ка҄пли дождє́вныѧ, и҆ дни҄ вѣ́ка кто̀ и҆зочте́тъ;

Хто дослідить висоту неба, широту землі, безодні та мудрість?

 

Высотѹ̀ небесѐ и҆ широтѹ̀ землѝ, и҆ бе́зднѹ и҆ премѹ́дрость кто̀ и҆зслѣ́дитъ;

Першою з усіх створена мудрість, і сприймання розумності — від віку.

 

Пре́жде всѣ́хъ созда́сѧ премдрость, и҆ ра́зѹмъ мѹ́дрости ѿ вѣ́ка.

Джерело мудрості — слово Бога на висотах, і Його хід — вічні закони.

 

И҆сто́чникъ премѹ́дрости сло́во бж҃їе въ вы́шнихъ, и҆ шє́ствїѧ є҆ѧ̀ за́пѡвѣди вѣ҄чныѧ.

Кому відкрито корінь мудрості? І хто пізнав її подвиги?

 

Ко́рень премѹ́дрости комѹ̀ ѿкры́сѧ; и҆ кѡва́рства є҆ѧ̀ кто̀ разѹмѣ̀;

Кому об’явлено вміння мудрості? І хто збагнув її досвідченість?

 

Е҆ди́нъ є҆́сть премдръ, стра́шенъ ѕѣлѡ̀, сѣдѧ́й на пр҇то́лѣ свое́мъ, гд҇ь.

Один є мудрий, дуже страшний, що сидить на Своєму престолі.

 

Са́мъ созда̀ ю҆̀, и҆ ви́дѣ, и҆ сочтѐ ю҆̀,

Господь Сам її створив, побачив, почислив її і вилив її на всі Свої діла.

 

и҆ и҆злїѧ̀ ю҆̀ на всѧ҄ дѣла̀ своѧ҄,

Вона з кожним тілом за Його даром, і Він обдарував нею тих, що Його люблять. Любов Господа — преславна мудрість, яким лиш показується, ділить її йому для вигляду.

 

со всѧ́кою пло́тїю по даѧ́нїю своемѹ̀, и҆ дарова̀ ю҆̀ лю́бѧщымъ є҆го̀.

Господній страх — слава, похвала, веселість і вінець радості.

 

Стра́хъ гд҇ень сла́ва и҆ похвала̀, и҆ весе́лїе и҆ вѣне́цъ ра́дости.

Господній страх розвеселить серце, дасть веселість, радість і довголіття. Господній страх — дар від Господа, бо на стежках любові посаджені будуть.

 

Стра́хъ гд҇ень возвесели́тъ се́рдце и҆ да́стъ весе́лїе и҆ ра́дость и҆ долгоде́нствїе.

Тому, хто боїться Господа, добре буде в кінці, і в день його смерті він буде благословенний.

 

Боѧ́щемѹсѧ гд҇а бла́го бѹ́детъ на послѣ́докъ, и҆ въ де́нь сконча́нїѧ своегѡ̀ ѡ҆брѧ́щетъ благода́ть. Стра́хъ гд҇ень да́ръ ѿ гд҇а и҆ на стезѧ́хъ любле́нїѧ поставлѧ́етъ.

Початок мудрості — боятися Господа, і з вірними в лоні створена була з ними.

 

Любле́нїе гд҇а пресла́внаѧ премѹ́дрость, и҆ и҆̀мже ѩ҆влѧ́етсѧ, раздѣлѧ́етъ себѐ въ вѣ́дѣнїе є҆гѡ̀.

З людьми вона збудувала вічну основу, і їхньому насінню буде довірена.

 

Нача́ло премѹ́дрости боѧ́тисѧ гд҇а, и҆ съ вѣ́рными въ ложеснѣ́хъ созда́сѧ и҆̀мъ: съ человѣ҄ки ѡ҆снова́нїе вѣ́ка ѹ҆гнѣздѝ и҆ съ сѣ́менемъ и҆́хъ ѹ҆вѣ́ритсѧ.

Повнота мудрості — боятися Господа, і вона п’яними зробить їх від своїх плодів.

 

И҆сполне́нїе премѹ́дрости є҆́же боѧ́тисѧ гд҇а, и҆ ѹ҆пои́тъ и҆̀хъ ѿ плодѡ́въ є҆ѧ̀:

Весь їхній дім наповнить бажаними і комори — своїми плодами.

 

ве́сь до́мъ и҆́хъ и҆спо́лнитъ жела́нїй свои́хъ и҆ сосѹ́ды ѿ жи҄тъ є҆ѧ̀.

Вінець мудрості — страх Господній, що квітне миром і здоров’ям вилікування. Обидва ж є дарами Бога на мир, а Він поширює похвалу на тих, що Його люблять.

 

Вѣне́цъ мѹ́дрости стра́хъ гд҇ень, возцвѣта́ѧй ми́ръ и҆ здра́вїе и҆зцѣле́нїѧ: ѻ҆боѧ́ же сѹ́ть да́ры бж҃їи, и҆ разширѧ́етъ весе́лїе лю́бѧщымъ є҆го̀.

І Він побачив, і почислив її, уміння і пізнання розуму вилив і підняв вгору славу тих, що її тримали.

 

И҆ ви́дѣ и҆ сочтѐ ю҆̀: хѹдо́жество и҆ вѣ́дѣнїе ра́зѹма ѡ҆дождѝ, и҆ сла́вѹ держа́щихъ ю҆̀ вознесѐ.

Корінь мудрості — боятися Господа, і її галузки — довголіття.

 

Ко́рень премѹ́дрости є҆́же боѧ́тисѧ гд҇а, и҆ вѣ҄тви є҆ѧ̀ долгоде́нствїе.

Господній страх відкидає гріхи, а хто залишається, відверне всякий гнів.

 

Стра́хъ гд҇ень ѿрѣѧ́етъ грѣхѝ: пребыва́ѧй же въ не́мъ ѿвраща́етъ гнѣ́въ.

Не зможе виправдатися неправедний гнівливий. Бо порух його гніву — це його падіння.

 

Не мо́жетъ ѩ҆́рость непра́веднаѧ ѡ҆правди́тисѧ: ѹ҆стремле́нїе бо ѩ҆́рости є҆гѡ̀ паде́нїе є҆мѹ̀.

До часу потерпить довготерпеливий, і пізніше віддасть йому радість.

 

До вре́мене стерпи́тъ долготерпѣли́вый, и҆ послѣдѝ возда́стъ є҆мѹ̀ весе́лїе:

До часу він сховає його слова, і губи численних викажуть його розум.

 

до вре́мене скры́етъ словеса̀ своѧ҄, и҆ ѹ҆стнѣ̀ вѣ́рныхъ и҆сповѣ́дѧтъ ра́зѹмъ є҆гѡ̀.

У скарбах мудрості — притча вміння, а побожність — гидота для грішних.

 

Въ сокро́вищихъ премѹ́дрости при́тча вѣ́дѣнїѧ: ме́рзость же грѣ́шникѹ бг҃оче́стїе.

Якщо забажаєш мудрість, бережи заповіді, і Господь тобі її подасть.

 

Возжелѣ́въ премѹ́дрости, соблюдѝ за́пѡвѣди, и҆ гд҇ь пода́стъ ю҆̀ тебѣ̀:

Бо Господній страх — мудрість і напоумлення, і Йому милі віра та лагідність.

 

премѹ́дрость бо и҆ наказа́нїе стра́хъ гд҇ень, и҆ благоволе́нїе є҆гѡ̀ вѣ́ра и҆ кро́тость.

Не будь неслухняним до Господнього страху і не наближайся до Нього з подвійним серцем.

 

Не сѹмнѣва́йсѧ ѡ҆ стра́сѣ гд҇ни и҆ не пристѹпѝ къ немѹ̀ се́рдцемъ раздвое́нымъ.

Не будь дволичним в устах людей і вважай на свої губи.

 

Не лицемѣ́рствѹй пред̾ ѹ҆сты҄ человѣ́ческими и҆ ѹ҆стна́мъ твои҄мъ вонмѝ.

Не піднось себе, щоб ти не впав, і не навів ти безчестя на твою душу, і Господь відкриє твоє приховане, і посеред збору тебе кине, бо ти не наблизився до Господнього страху, і твоє серце сповнене омани.

 

Не возноси́сѧ, да не паде́ши и҆ наведе́ши дѹшѝ твое́й безче́стїе, и҆ ѿкры́етъ гд҇ь та҄йнаѧ твоѧ҄ и҆ посредѣ̀ со́нма низложи́тъ тѧ̀: ѩ҆́кѡ не пристѹпи́лъ є҆сѝ во и҆́стинѣ ко стра́хѹ гд҇ню, и҆ се́рдце твоѐ и҆спо́лнено лѹка́вства.