Амоса 1 глава

Книга пророка Амоса
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская Библия

Слова Амоса, які були між наккарімами [1] з Текуї, які він побачив про Єрусалим у дні Озії, царя Юди, і в дні Єровоама, сина Йоаса, царя Ізраїля, за два роки до землетрусу.

Словеса̀ а҆мѡ́сѡва, ѩ҆̀же бы́ша въ карїаѳїарі́мѣ ѿ ѳекѹ́и, ѩ҆̀же ви́дѣ ѡ҆ ї҆ер҇ли́мѣ во дни҄ ѻ҆зі́и царѧ̀ ї҆ѹ́дина и҆ во дни҄ ї҆еровоа́ма сы́на ї҆ѡа́сова царѧ̀ ї҆и҃лева, пре́жде двою̀ лѣ́тъ трѹ́са.

І він сказав: Заговорив Господь із Сіону, і з Єрусалима подав Свій голос, і заплакали пасовиська пастухів, і висохло верхів’я Кармила.

И҆ речѐ: гд҇ь ѿ сїѡ́на возгл҃а и҆ ѿ ї҆ер҇ли́ма дадѐ гла́съ сво́й: и҆ сѣ́товаша па҄жити па́стырей, и҆ и҆́зсше ве́рхъ карми́ль.

І сказав Господь: Через три безбожності Дамаску і через чотири Я від нього не відвернуся, тому що розтяли залізними пилами тих, котрі мали в лоні, з тих, що в Ґалааді.

И҆ речѐ гд҇ь: за трѝ нечє́стїѧ дама́ска и҆ за четы́ри не ѿвращѹ́сѧ є҆гѡ̀, поне́же растро́ша пила́ми желѣ́зными и҆мѹ́щыѧ во ѹ҆тро́бѣ сѹ́щихъ въ галаа́дѣ:

Тож пошлю вогонь до дому Азаїла, і пожере основи сина Адера.

и҆ послю̀ ѻ҆́гнь въ до́мъ а҆заи́ль, и҆ поѧ́стъ ѡ҆снова́нїе сы́на а҆де́рова:

І розіб’ю засуви Дамаску, вигублю тих, що живуть, з рівнини Она, і виріжу плем’я з мужів Харрана, і полонені будуть славним народом Сирії, — говорить Господь.

и҆ сокрѹшѹ̀ верєѝ дама́скѡвы, и҆ потреблю̀ живѹ́щыѧ съ по́лѧ ѡ҆́нова, и҆ посѣкѹ̀ пле́мѧ ѿ мѹже́й харра́нихъ, и҆ плѣнѧ́тсѧ лю́дїе сѵ́рстїи наро́читїи, гл҃етъ гд҇ь.

Так говорить Господь: За три безбожності Ґази і за чотири не відступлюся від них, бо вони в полон взяли полонених Соломона, щоб замкнути в Ідумеї.

Сїѧ҄ гл҃етъ гд҇ь: за трѝ нечє́стїѧ га́зы и҆ за четы́ри не ѿвращѹ́сѧ и҆́хъ, за є҆́же плѣни́ти и҆̀мъ плѣне́нїе соломѡ́не, є҆́же заключи́ти во ї҆дѹме́ю:

Я пошлю вогонь на стіни Ґази, — і він пожере її основи.

и҆ послю̀ ѻ҆́гнь на забра҄ла га́зы, и҆ поѧ́стъ ѡ҆снова́нїе є҆ѧ̀:

І вигублю тих, що живуть, з Азоту, і буде забране плем’я з Аскалону, і наведу Свою руку на Аккарон, і загинуть чужинці, які залишилися, — говорить Господь.

и҆ потреблю̀ живѹ́щыѧ и҆з̾ а҆зѡ́та, и҆ и҆зве́ржетсѧ пле́мѧ и҆з̾ а҆скалѡ́на, и҆ наведѹ̀ рѹ́кѹ мою̀ на а҆ккарѡ́на, и҆ поги́бнѹтъ ѡ҆ста́точнїи и҆ноплеме́нникѡвъ, гл҃етъ гд҇ь.

Так говорить Господь: За три безбожності Тиру і за чотири не відступлюся від нього, оскільки вони замкнули полонених Соломона в Ідумеї і не згадали завіт братів.

Сїѧ҄ гл҃етъ гд҇ь: за трѝ нечє́стїѧ тѵ́рѡва и҆ за четы́ри не ѿвращѹ́сѧ є҆гѡ̀, поне́же заключи́ша плѣ́нники соломѡ҄ни во ї҆дѹме́ю и҆ не помѧнѹ́ша завѣ́та бра́тнѧ:

І пошлю вогонь на стіни Тиру, і він пожере його основи.

и҆ послю̀ ѻ҆́гнь на забра҄ла тѵ́рѡва, и҆ поѧ́стъ ѡ҆снова҄нїѧ є҆гѡ̀.

Так говорить Господь: За три безбожності Ідумеї і за чотири не відступлюся від них, бо вони переслідували їхнього брата мечем, і він знищив лоно на землі та захопив на своє свідчення лють, і порив свій зберіг до перемоги.

Сїѧ҄ гл҃етъ гд҇ь: за трѝ нечє́стїѧ ї҆дѹмє́йска и҆ за четы́ри не ѿвращѹ́сѧ и҆́хъ, поне́же прогна́ша бра́та своего̀ мече́мъ и҆ растли́ша ма́терь на землѝ, и҆ восхи́ти во свидѣ́нїе гро́зѹ свою̀, и҆ ѹ҆стремле́нїе своѐ снабдѣ̀ на побѣ́дѹ:

І пошлю вогонь на Теман, і він пожере основи його стін.

и҆ послю̀ ѻ҆́гнь въ ѳема́нъ, и҆ поѧ́стъ ѡ҆снова҄нїѧ ѡ҆гра́дъ є҆гѡ̀.

Так говорить Господь: За три безбожності синів Аммона і за чотири не відступлюся від нього, тому що вони розсікали тих ґалаадійок, які мали в лоні, щоб поширити свої границі!

Сїѧ҄ гл҃етъ гд҇ь: за трѝ нечє́стїѧ сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ и҆ за четы́ри не ѿвращѹ́сѧ и҆́хъ, поне́же распорѧ́хѹ и҆мѹ́щыѧ во ѹ҆тро́бѣ галааді́тѡвъ, ѩ҆́кѡ да разширѧ́тъ предѣ́лы своѧ҄:

І запалю вогонь на стінах Равви, — і пожерта буде її основа з криком у день бою, і затрясеться в день свого кінця.

и҆ разжегѹ̀ ѻ҆́гнь на забра҄ла равва́ѳы, и҆ поѧ́стъ ѡ҆снова҄нїѧ є҆ѧ̀ съ во́племъ въ де́нь ра́ти, и҆ потрѧсе́тсѧ въ де́нь сконча́нїѧ своегѡ̀:

І її царі підуть у полон, їхні священики та їхні володарі разом, — говорить Господь.

и҆ по́йдѹтъ ца́рїе є҆ѧ̀ въ плѣ́нъ, жерцы̀ и҆́хъ и҆ кнѧ҄зи и҆́хъ вкѹ́пѣ, гл҃етъ гд҇ь.

« 3 глава 2 глава »