Буття 46 глава

Перша книга Мойсеєва: Буття
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская Библия

І піднявся Ізраїль, він і все, що належало йому, і пішов до Криниці клятви, і приніс жертву Богові свого батька Ісаака.

Воста́въ же ї҆и҃ль са́мъ и҆ всѧ҄ сѹ҄щаѧ є҆гѡ̀, прїи́де ко кла́дѧзю клѧ́твенномѹ и҆ пожрѐ же́ртвѹ бг҃ѹ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ ї҆саа́ка.

А в нічному видінні Бог сказав Ізраїлеві, промовивши: Якове, Якове! Той же відізвався: Що таке?

Рече́ же бг҃ъ ко ї҆и҃лю въ видѣ́нїи но́щїю, гл҃ѧ: ї҆а́кѡве, ї҆а́кѡве. Ѻ҆́нъ же речѐ: что́ є҆сть;

Він сказав: Я — Бог твоїх батьків; не бійся іти до Єгипту, бо великим народом зроблю тебе там;

Ѻ҆́нъ же речѐ є҆мѹ̀: а҆́зъ є҆́смь бг҃ъ ѻ҆тцє́въ твои́хъ, не ѹ҆бо́йсѧ и҆зы́ти во є҆гѵ́петъ: въ ѩ҆зы́къ бо ве́лїй сотворю́ тѧ та́мѡ:

і Я піду з тобою до Єгипту, і Я доведу тебе до кінця, і Йосиф покладе руки свої на твої очі.

и҆ а҆́зъ сни́дѹ съ тобо́ю во є҆гѵ́петъ, и҆ а҆́зъ возведѹ́ тѧ до конца̀: и҆ ї҆ѡ́сифъ возложи́тъ рѹ́ки своѧ҄ на ѻ҆́чи твоѝ.

Устав же Яків від Криниці клятви, і сини Якова взяли Ізраїля, свого батька, особисті речі та своїх дружин на вози, котрі послав Йосиф, щоби його забрати,

Воста́ же ї҆а́кѡвъ ѿ кла́дѧзѧ клѧ́твеннагѡ, и҆ взѧ́ша сы́нове ї҆и҃лѧ ѻ҆тца̀ своего̀, и҆ стѧжа́нїе, и҆ жєны̀ своѧ҄ на колесни҄цы, ѩ҆̀же посла̀ ї҆ѡ́сифъ, взѧ́ти є҆го̀:

і взяли свою власність, і все майно, яке набули в Ханаанській землі; тож Яків, а з ним усі його нащадки, прибули до Єгипту:

и҆ взе́мше и҆мѣ҄нїѧ своѧ҄ и҆ всѐ стѧжа́нїе, є҆́же стѧжа́ша въ землѝ ханаа́нстѣй, внидо́ша во є҆гѵ́петъ ї҆а́кѡвъ и҆ всѐ сѣ́мѧ є҆гѡ̀ съ ни́мъ:

сини і сини його синів з ним, дочки і дочки його синів, — увесь свій рід він привів до Єгипту.

сы́нове и҆ сы́нове сынѡ́въ є҆гѡ̀ съ ни́мъ, дщє́ри и҆ дщє́ри дще́рей є҆гѡ̀, и҆ всѐ сѣ́мѧ своѐ введѐ во є҆гѵ́петъ.

А ось імена синів Ізраїля, які прибули до Єгипту — Яків і його сини: первенець Якова — Рувим.

Сїѧ҄ же и҆мена̀ сынѡ́въ ї҆и҃левыхъ вше́дшихъ во є҆гѵ́петъ кѹ́пнѡ со ї҆а́кѡвомъ ѻ҆тце́мъ свои́мъ: ї҆а́кѡвъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀: пе́рвенецъ ї҆а́кѡвль рѹви́мъ.

Сини Рувима: Енох і Фаллу, Асрон і Хармі.

Сы́нове же рѹви҄мли: є҆нѡ́хъ и҆ фалло́съ, а҆срѡ́нъ и҆ хармї̀.

Сини Симеона: Ємуїл, Ямін, Аод, Яхін, Саар і Саул, син ханаанки.

Сы́нове же сѷмеѡ҄ни: ї҆емѹи́лъ и҆ ї҆амі́нъ, и҆ а҆ѡ́дъ и҆ а҆хі́нъ, и҆ саа́ръ и҆ саѹ́лъ, сы́нъ ханані́тїдинъ.

Сини Левія: Ґірсон, Каат і Мерарі.

Сы́нове же леѵї҄ини: гирсѡ́нъ, каа́ѳъ и҆ мера́рїй.

Сини Юди: Ір, Авнан, Силом, Фарес і Зара; Ір і Авнан померли в Ханаанській землі. А в Фареса були сини — Асрон і Ємуїл.

Сы́нове же ї҆ѹ҄дины: и҆́ръ и҆ а҆ѵна́нъ, и҆ силѡ́мъ и҆ фаре́съ и҆ за́ра: ѹ҆мро́ша же и҆́ръ и҆ а҆ѵна́нъ въ землѝ ханаа́ни. Бы́ша же сы́нове фаре́сѹ: є҆срѡ́мъ и҆ ї҆емѹи́лъ.

Сини Іссахара: Тола, Фуа, Ясув і Замврам.

Сы́нове же ї҆ссаха́рѡвы: ѳѡла̀ и҆ фѹа̀, и҆ а҆сѹ́мъ и҆ самвра́нъ.

Сини Завулона: Серед, Аллон і Алоїл.

Сы́нове же завѹлѡ҄ни: сере́дъ и҆ а҆ллѡ́нъ и҆ а҆хои́лъ.

Оце — сини Лії, яких народила вона Якову в сирійській Месопотамії, — їх та його дочку Діну. Усіх душ — синів та дочок — тридцять три.

Сі́и сы́нове лі́ини, и҆̀хже родѝ ї҆а́кѡвѹ въ месопота́мїи сѵ́рстѣй, и҆ ді́нѹ дще́рь є҆гѡ̀: всѣ́хъ дѹ́шъ сынѡ́въ и҆ дще́рей три́десѧть трѝ.

Сини Ґада: Сафон, Анґіс, Савніс, Тасован, Айдіс, Ароідіс і Аріїліс.

Сы́нове же га́дѡвы: сафѡ́нъ и҆ а҆нгі́съ, и҆ санні́съ и҆ ѳасова́нъ, и҆ а҆иді́съ и҆ а҆роиді́съ и҆ а҆реилі́съ.

Сини Асира: Ємна, Єсуа, Єул, Варія і їхня сестра Сара. Сини ж Варії: Ховор і Мелхіїл.

Сы́нове же а҆си́рѡвы: ї҆емна̀ и҆ є҆ссѹа̀, и҆ ї҆еѹ́лъ и҆ варїа̀, и҆ са́ра сестра̀ и҆́хъ. Сы́нове же варїины҄: хово́ръ и҆ мелхі́илъ.

Оце — сини Зелфи, яку дав Лаван своїй дочці Лії і яка народила їх Якову, — шістнадцять душ.

Сі́и сы́нове зє́лфины, ю҆́же дадѐ лава́нъ лі́и, дще́ри свое́й, ѩ҆́же родѝ си́хъ ї҆а́кѡвѹ, шестьна́десѧть дѹ́шъ.

Сини Рахилі, дружини Якова: Йосиф і Веніамин.

Сы́нове же рахи́ли, жены̀ ї҆а́кѡвли: ї҆ѡ́сифъ и҆ венїамі́нъ.

Сини Йосифа, яких народила йому в Єгипетській землі Асенет, дочка Петефрія, жерця міста Сонця: Манасія та Єфрем. Сини Манасії, яких народила йому наложниця Сур: Махір. Махір же породив Ґалаада. Сини Єфрема, брата Манасії: Суталаам і Таам, а син Суталаама — Едем.

Бы́ша же сы́нове ї҆ѡ́сифѹ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, и҆̀хже родѝ є҆мѹ̀ а҆сене́ѳа, дщѝ петефрі́а жреца̀ и҆лїопо́льска, манассі́ю и҆ є҆фре́ма. Бы́ша же сы́нове манассї҄ины, и҆̀хже родѝ є҆мѹ̀ нало́жница сѵ́ра, махі́ра. Махі́ръ же родѝ галаа́да. Сы́нове же є҆фраі́ма, бра́та манассі́ина: сѹталаа́мъ и҆ таа́мъ. Сы́нове же сѹталаа҄мли, є҆дѡ́мъ.

Сини Веніамина: Вала, Ховор і Асвил. Сини Вали: Гира, Ноеман, Анхіс, Рос, Мамфін і Офім. Гира ж породив Арада.

Сы́нове же венїамї҄ни: вала̀ и҆ хово́ръ и҆ а҆сфи́лъ. Бы́ша же сы́нове ва́лѡвы: гира̀ и҆ ноема́нъ, и҆ а҆нхі́съ и҆ рѡ́съ, и҆ мамфі́мъ и҆ ѻ҆фїмі́мъ. Гира́ же родѝ а҆ра́да.

Це — сини Рахилі, яких вона народила Якову. Усіх — вісімнадцять душ.

Сі́и сы́нове рахи҄лины, и҆̀хже родѝ ї҆а́кѡвѹ, всѣ́хъ дѹ́шъ ѻ҆смьна́десѧть.

Син Дана: Асом.

Сы́нове же да́нѡвы: а҆со́мъ.

Сини Нефталима: Ясіїл, Ґоуні, Ісаар і Сулим.

Сы́нове же нефѳалї҄мли: а҆сїи́лъ и҆ гѡнї̀, и҆ ї҆ссаа́ръ и҆ селли́мъ.

Це — сини Вали, яку дав Лаван своїй дочці Рахилі, і вона народила їх Якову; усіх — семеро душ.

Сі́и сы́нове ва҄ллины, ю҆́же дадѐ лава́нъ рахи́ли дще́ри свое́й, ѩ҆́же родѝ си́хъ ї҆а́кѡвѹ: всѣ́хъ дѹ́шъ се́дмь.

Усіх же душ, які прибули з Яковом до Єгипту, котрі вийшли з його лона, не враховуючи жінок синів Якова, — було їх усіх шістдесят шість душ.

Всѣ́хъ же дѹ́шъ вше́дшихъ со ї҆а́кѡвомъ во є҆гѵ́петъ, ѩ҆̀же и҆зыдо́ша и҆з̾ чре́слъ є҆гѡ̀, кромѣ̀ же́нъ сынѡ́въ ї҆а́кѡвлихъ, всѣ́хъ дѹ́шъ шестьдесѧ́тъ ше́сть.

А синів Йосифа, які народилися йому в Єгипетській землі, було дев’ять душ. Усіх душ родини Якова, які прибули до Єгипту, — сімдесят п’ять.

Сы́нове же ї҆ѡ́сифѡвы, и҆̀же бы́ша є҆мѹ̀ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, дѹ́шъ де́вѧть: всѣ́хъ дѹ́шъ до́мѹ ї҆а́кѡвлѧ, ѩ҆̀же прїидо́ша со ї҆а́кѡвомъ во є҆гѵ́петъ, дѹ́шъ се́дмьдесѧтъ пѧ́ть.

Перед собою він послав до Йосифа Юду — назустріч йому, до міста Іроона, до землі Рамесси.

Ї҆ѹ́дѹ же посла̀ пред̾ собо́ю ко ї҆ѡ́сифѹ срѣ́сти є҆го̀ ѹ҆ и҆рѡ́йска гра́да въ землѝ рамессі́йстѣй.

А Йосиф запряг свої колісниці й виїхав назустріч своєму батькові Ізраїлеві до міста Іроона. І коли побачив його, упав йому на шию і заридав нестримним плачем.

Впрѧ́гъ же ї҆ѡ́сифъ колєсни́цы своѧ҄, и҆зы́де во срѣ́тенїе ї҆и҃лю, ѻ҆тцѹ̀ своемѹ̀, ко и҆рѡѡ́нѹ гра́дѹ: и҆ ѩ҆ви́всѧ є҆мѹ̀, нападѐ на вы́ю є҆гѡ̀ и҆ пла́касѧ пла́чемъ вели́кимъ.

І сказав Ізраїль Йосифові: Тепер можна мені помирати, адже я побачив твоє обличчя, оскільки ти ще живий!

И҆ речѐ ї҆и҃ль ко ї҆ѡ́сифѹ: да ѹ҆мрѹ̀ ѿнн҃ѣ, поне́же ви́дѣхъ лицѐ твоѐ: є҆ще́ бо ты̀ є҆сѝ жи́въ.

А своїм братам Йосиф сказав: Піду сповістити фараонові й скажу йому: Мої брати і дім мого батька, які були в Ханаанській землі, прибули до мене;

Рече́ же ї҆ѡ́сифъ ко бра́тїи свое́й: ше́дъ повѣ́мъ фараѡ́нѹ и҆ рекѹ̀ є҆мѹ̀: бра́тїѧ моѧ҄ и҆ до́мъ ѻ҆тца̀ моегѡ̀, и҆̀же бы́ша въ землѝ ханаа́ни, прїидо́ша ко мнѣ̀:

ці чоловіки — пастухи, бо розводять худобу; вони пригнали худобу та волів і прибули з усіма своїми речами.

ѻ҆ни́ же сѹ́ть мѹ́жїе пастѹсѝ, мѹ́жїе бо скотопита́телїе бы́ша: и҆ скоты̀, и҆ волы̀, и҆ всѧ҄ своѧ҄ приведо́ша:

Якщо ж закличе вас фараон і запитає вас: Яке ваше заняття?

а҆́ще ѹ҆́бѡ призове́тъ ва́съ фараѡ́нъ и҆ рече́тъ ва́мъ: что̀ дѣ́ло ва́ше є҆́сть;

То скажете: Твої раби — чоловіки-скотарі від дитинства й аж до сьогодні, — і ми, і наші батьки. Це щоб ви поселилися в землі Ґесем в Аравії, бо для єгиптян огидним є кожний пастух овець.

рцы́те: мѹ́жїе скотопита́телїе є҆смы̀, рабѝ твоѝ, и҆здѣ́тска да́же до нн҃ѣ, и҆ мы̀ и҆ ѻ҆тцы̀ на́ши: да вселите́сѧ въ землѝ гесе́мъ а҆раві́йстѣй: ме́рзость бо є҆́сть є҆гѵ́птѧнѡмъ всѧ́къ пастѹ́хъ ѻ҆́вчїй.

« 45 глава 47 глава »