Суддів 1 глава

Як умер Йозуа, поспитали Ізрайлитяне в Господа: Хто з нас мусить перше виступити проти Канаанїїв і воювати з ними?

 

И҆ бы́сть по сконча́нїи ї҆исѹ́совѣ, и҆ вопроша́хѹ сы́нове ї҆и҃лєвы гд҇а, глаго́люще: кто̀ взы́детъ на́мъ къ ханане́ю воево́да, ра́товати на ни́хъ;

І рече Господь: Юда нехай виступає. Я подам ту землю йому на поталу.

 

И҆ речѐ гд҇ь: ї҆ѹ́да взы́детъ: сѐ, да́хъ зе́млю въ рѹ́кѹ є҆гѡ̀.

Юда ж каже свойму братові Симеонові: Виступай ізо мною в моє займище, щоб нам укупі Канаанїїв воювати; тодї й я виступлю з тобою у твоє займище. От і виступив із ним Симеон.

 

И҆ речѐ ї҆ѹ́да къ сѷмеѡ́нѹ бра́тѹ своемѹ̀: взы́ди со мно́ю въ жре́бїй мо́й, и҆ ѡ҆полчи́мсѧ на ханане́а: и҆ пойдѹ̀ и҆ а҆́зъ съ тобо́ю въ жре́бїй тво́й. И҆ по́йде съ ни́мъ сѷмеѡ́нъ.

І виступив Юда, і подав Господь Канаанїїв та Ферезіїв на поталу йому, так що вони побили їх під Безеком, десять тисяч чоловіка.

 

И҆ взы́де ї҆ѹ́да, и҆ предадѐ гд҇ь ханане́а и҆ ферезе́а въ рѹ́цѣ и҆́хъ: и҆ и҆зби́ша и҆̀хъ въ везе́цѣ до десѧтѝ ты́сѧщъ мѹже́й.

І зіткнулись вони з Адонибезеком під Безеком, бились із ним та й побили Канаанїїв і Ферезіїв.

 

И҆ ѡ҆брѣто́ша а҆дѡнївезе́ка въ везе́цѣ, и҆ сѣко́шасѧ съ ни́мъ: и҆ и҆зби́ша ханане́а и҆ ферезе́а.

Адонибезек же втїк, і вганяли вони за ним і зловили його та й утяли йому великі палцї на руках і на ногах.

 

И҆ побѣжѐ а҆дѡнївезе́къ: и҆ гна́ша в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀, и҆ ѩ҆́ша є҆го̀, и҆ ѿсѣко́ша краи҄ рѹ́къ є҆гѡ̀ и҆ краи҄ но́гъ є҆гѡ̀.

Каже тодї Адонибезек: Семеро царів з утятими пальцями великими збірали крішки під столом у мене. Як робив я, так і менї воздав Господь. Повели його тодї в Ерусалим, там він і вмер.

 

И҆ речѐ а҆дѡнївезе́къ: седми́десѧти царє́мъ ѡ҆бсѣко́хъ краи҄ рѹ́къ и҆́хъ и҆ краи҄ но́гъ и҆́хъ, и҆ бы́ша собира́юще (ѿ крѹпи́цъ) под̾ трапе́зою мое́ю: ѩ҆́коже ѹ҆̀бо сотвори́хъ, та́кѡ воздаде́ ми бг҃ъ. И҆ приведо́ша є҆го̀ во ї҆ер҇ли́мъ, и҆ ѹ҆́мре та́мѡ.

І вдарили сини Юдині на Ерусалим, опанували його та й звоювали його в крівавому бою та й пустили город на пожежу.

 

И҆ воева́ша сы́нове ї҆ѹ҄дины на ї҆ер҇ли́мъ, и҆ взѧ́ша є҆го̀, и҆ порази́ша є҆го̀ ѻ҆́стрїемъ меча̀, и҆ гра́дъ сожго́ша ѻ҆гне́мъ.

Потім двинули сини Юдині воювати Канаанїїв, що жили в горах.

 

И҆ по си́хъ снидо́ша сы́нове ї҆ѹ҄дины воева́ти на ханане́а живѹ́щаго въ го́рнѣй къ ю҆́гѹ и҆ въ ра́внѣй.

І виступив Юда проти Канаанїїв, що жили в Гебронї. Геброн же прозивався перше Киріят-Арба. І звоювали Сесая, Ахимава й Талмая, пагонцї Енакові.

 

И҆ по́йде ї҆ѹ́да на ханане́а живѹ́щаго въ хеврѡ́нѣ. И҆ и҆зы́де хеврѡ́нъ со страны̀: и҆́мѧ же бѣ̀ хеврѡ́нѹ пре́жде карїаѳарво́къ-се́феръ: и҆ ѹ҆би́ша сесі́на и҆ а҆хїма́на и҆ ѳолмі́а, ро́ды є҆на́кѡвы.

Звідти двинув проти осадників Дабирських — Дабир же прозивавсь перш Киріят-Сефер.

 

И҆ взыдо́ша ѿтѹ́дѹ къ живѹ́щымъ въ даві́рѣ: и҆́мѧ же даві́рѹ бѣ̀ пре́жде карїаѳсе́феръ, [гра́дъ пи́сменъ].

І обіцяв Калеб: Хто Киріят-Сефер підневолить та й опанує, за того віддам дочку мою Ахсу.

 

И҆ речѐ хале́въ: и҆́же а҆́ще порази́тъ [гра́дъ пи́сменъ] и҆ во́зметъ є҆го̀, да́мъ є҆мѹ̀ а҆сха́нь дще́рь мою̀ въ женѹ̀.

І опанував його Отниіл, син Кеназа, меншого брата Калебового, і оддав він за нього дочку свою Ахсу.

 

И҆ взѧ̀ є҆го̀ гоѳонїи́лъ сы́нъ кене́за бра́та хале́вова ю҆нѣ́йшїй, и҆ дадѐ є҆мѹ̀ хале́въ а҆сха́нь дще́рь свою̀ въ женѹ̀.

Як же ведено її до нього, підучив він її, щоб випрохала в батька якесь поле. І скочила вона з осла, так що Калеб у неї спитав: Що тобі?

 

И҆ бы́сть внегда̀ ѿходи́ти є҆́й, и҆ подви́же ю҆̀ гоѳонїи́лъ проси́ти ѹ҆ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ села̀, и҆ ропта́ше (сѣдѧ́щи) на ѻ҆слѧ́ти, и҆ вопїѧ́ше со ѻ҆слѧ́ти: на зе́млю ю҆́жнѹю ѿда́лъ мѧ̀ є҆сѝ. И҆ речѐ є҆́й хале́въ: что́ ти є҆́сть;

І відказала вона: Дай менї благословеннє; ти бо дав менї землю полуденню, то дай менї й водяні колодязї. І дав їй Калеб колодязї в горі й колодязї на низинї.

 

И҆ речѐ є҆мѹ̀ а҆сха́нь: да́ждь мѝ благослове́нїе: ѩ҆́кѡ на зе́млю ю҆́жнѹю ѿда́лъ є҆сѝ мѧ̀, да да́си мнѣ̀ и҆ и҆схѡ́дища водна҄ѧ. И҆ дадѐ є҆́й хале́въ по се́рдцѹ є҆ѧ̀ и҆схѡ́дища вы́шнихъ и҆ и҆схѡ́дища ни́жнихъ.

І сини (Етра) Кенеянина, тестя Мойсейового, повиходили із Пальмового міста (Ерихону) на Юдину пустиню, на підгіррє Арадське, й прийшовши туди, поосїдали осадами коло Амалекіїв.

 

И҆ сы́нове ї҆оѳо́ра кїне́ева, ѹ҆́жика мѡѷсе́ова, взыдо́ша ѿ гра́да фїні́ческа къ сынѡ́мъ ї҆ѹ҄динымъ въ пѹсты́ню сѹ́щѹю на ю҆́гъ ї҆ѹ́ды ко и҆схо́дѹ а҆редо́вѹ, и҆ поидо́ша, и҆ всели́шасѧ съ людьмѝ.

Юда ж двинув із братом Симеоном, і звоювали вони Канаанїїв, що жили в Сефат-городї, та й роспростерли на нього проклін. Через те проложено йому прізвіще Горма-город.

 

И҆ по́йде ї҆ѹ́да съ сѷмеѡ́номъ бра́томъ свои́мъ, и҆ и҆збѝ ханане́а живѹ́щаго въ сефе́ѳѣ, и҆ потреби́ша є҆го̀: и҆ прозва́ша и҆́мѧ гра́дѹ [потребле́нїе].

І звоював Юда Газу і займище її, Аскалон і Екрон із їх гряницями.

 

И҆ взѧ̀ ї҆ѹ́да га́зѹ и҆ предѣ́лъ є҆ѧ̀, и҆ а҆скалѡ́на и҆ предѣ́лъ є҆гѡ̀, и҆ а҆ккарѡ́нъ и҆ предѣ́лъ є҆гѡ̀, и҆ а҆зѡ́тъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀.

І був Господь з Юдою, так що він звоював нагірню землю. Подолян же не здолїв прогнати, бо в них були залїзні колесницї.

 

И҆ бѧ́ше гд҇ь со ї҆ѹ́дою. И҆ взѧ̀ го́рѹ, ѩ҆́кѡ не возмого́ша потреби́ти живѹ́щихъ во ю҆до́ли, занѐ риха́въ противоста̀ и҆̀мъ, и҆ колесни҄цы желѣ҄зныѧ бѧ́хѹ ты҄мъ.

І надїлили вони Калебові Геброн, як заповідав Мойсей, і повиганяв Калеб звідти трех синів Енакових.

 

И҆ да́ша хале́вѹ хеврѡ́нъ, ѩ҆́коже глаго́ла мѡѷсе́й: и҆ наслѣ́дствова та́мѡ трѝ гра́ды сынѡ́въ є҆на́ковыхъ, и҆ и҆згна̀ ѿтѹ́дѹ трѝ сы́ны є҆на́кѡвы.

Евузіїв же, осадників Ерусалимських, не повиганяли сини Беняминові, от і зістались Евузії при синах Беняминових жити в Ерусалимі по сей день.

 

И҆ ї҆евѹсе́а живѹ́щаго во ї҆ер҇ли́мѣ не и҆згна́ша сы́нове венїамі́нѡвы, и҆ живѧ́ше ї҆евѹсе́й съ сынмѝ венїамї҄ни во ї҆ер҇ли́мѣ да́же до сегѡ̀ днѐ.

Сини ж Йосифові виступили й собі проти Бетеля, і Господь був із ними.

 

И҆ взыдо́ша сы́нове ї҆ѡ҄сифли и҆ сі́и въ веѳи́ль: и҆ гд҇ь бѧ́ше съ ни́ми.

І розглядали сини Йосифові Бетель — сей город прозивався перше Лузом —

 

И҆ ѡ҆полчи́шасѧ, и҆ соглѧ́даша (сы́нове ї҆ѡ́сифѡвы) веѳи́ль: и҆́мѧ же бѣ̀ пре́жде гра́дѹ лѹ́за.

І зуздріли розглядники чоловіка, що йшов у город, і сказали йому: Ось покажи нам, де можна вломитись у город, так ми тобі подякуємо.

 

И҆ ви́дѣша стрегѹ́щїи мѹ́жа и҆сходѧ́щаго и҆з̾ гра́да, и҆ ѩ҆́ша є҆го̀ и҆ реко́ша є҆мѹ̀: покажѝ на́мъ вхо́дъ во гра́дъ, и҆ сотвори́мъ съ тобо́ю ми́лость.

Він і показав їм, де можна вломитись у город, і завоювали вони город у крівавому бою, чоловіка ж того і всю родину його випустили.

 

И҆ показа̀ и҆̀мъ вхо́дъ гра́дный: и҆ порази́ша гра́дъ ѻ҆́стрїемъ меча̀, мѹ́жа же и҆ сро́дство є҆гѡ̀ ѿпѹсти́ша.

Той чоловік подавсь у Гетійську землю, збудував город і проложив йому прізвище Луз. Так зветься він і по сей день.

 

И҆ ѿи́де мѹ́жъ въ зе́млю хеттїи́мъ, и҆ созда̀ та́мѡ гра́дъ, и҆ прозва̀ и҆́мѧ є҆мѹ̀ лѹ́за: сїѐ и҆́мѧ є҆мѹ̀ да́же до днѐ сегѡ̀.

І Манассій не прогнав осадників із Бет-Сана і присїлків його, осадників Дора з урочищами його, осадників Іблеаму з урочищами його, та осадників Мегидди з урочищами його. Так і вдалось Канаанїям зістатись на житлї в цїй країнї.

 

И҆ не разорѝ манассі́й веѳса́на, и҆́же є҆́сть скѵ́ѳскїй гра́дъ, нижѐ дще́рей є҆гѡ̀, нижѐ ѡ҆кре́стныхъ (предѣ҄лъ) є҆гѡ̀, нижѐ ѳана́ха, нижѐ дще́рей є҆гѡ̀, нижѐ живѹ́щихъ въ дѡ́рѣ, нижѐ дще́рей є҆гѡ̀, нижѐ живѹ́щихъ во ї҆евла́мѣ, нижѐ ѡ҆кре́стныхъ є҆гѡ̀, нижѐ дще́рей є҆гѡ̀, и҆ живѹ́щихъ въ магеддѡ́нѣ, нижѐ ѡ҆кре́стныхъ є҆гѡ̀ и҆ дще́рей є҆гѡ̀. И҆ нача̀ ханане́й жи́ти на землѝ се́й.

Як же вбивсь Ізраїль у потугу, зробив він Канаанїїв свойми крепаками, а повиганяти не повиганяв,

 

И҆ бы́сть є҆гда̀ ѹ҆крѣпи́сѧ ї҆и҃ль, и҆ сотворѝ ханане́а да́нника: и҆згна́нїемъ же не и҆згна̀ є҆го̀.

І Ефраїм не повиганяв Канаанїїв, що жили в Газері; так і зістались Канаанїї на житлї в Газері.

 

И҆ є҆фре́мъ не и҆згна̀ ханане́а живѹ́щаго въ газе́рѣ: и҆ живѧ́ше ханане́й средѣ̀ є҆гѡ̀ въ газе́рѣ, и҆ бы́сть є҆мѹ̀ въ да́нника.

І Зебулон не повиганяв осадників Китронських і осадників Наглолських; так і зостались Канаанїї проміж ними на житлї, та й платили їм дань.

 

И҆ завѹлѡ́нъ не и҆згна̀ живѹ́щихъ въ хеврѡ́нѣ и҆ живѹ́щихъ во а҆мма́нѣ: и҆ всели́сѧ ханане́й посредѣ̀ и҆́хъ и҆ бы́сть є҆мѹ̀ да́нникъ.

І Ассер не повиганяв осадників Акковських і осадників Сидонських і Ахлавських, Ахзивських, Гелвийських, Афеківських та Реховських.

 

И҆ а҆си́ръ не и҆згна̀ живѹ́щихъ во а҆кхѡ́рѣ, (и҆ бы́сть є҆мѹ̀ да́нникъ,) ни живѹ́щихъ въ дѡ́рѣ, ни живѹ́щихъ въ сїдѡ́нѣ, ни живѹ́щихъ въ дала́фѣ и҆ во а҆хазі́вѣ, и҆ во є҆́лвѣ и҆ во а҆фе́кѣ и҆ въ роѡ́вѣ.

От і жили Ассерії серед Канаанїїв, осадників тої землї, бо не повиганяли їх.

 

И҆ всели́сѧ а҆си́ръ посредѣ̀ ханане́а живѹ́щагѡ на землѝ (то́й), занѐ не возмо́же и҆згна́ти є҆го̀.

І Нафталїй не повиганяв осадників Бет-Самиських й осадників Бет-Анама, і жив серед Канаанїїв, що державили землею; осадники ж Бет-Самиські зробились крепаками їх.

 

И҆ нефѳалі́мъ не и҆згна̀ живѹ́щихъ въ веѳсамѵ́сѣ, нижѐ живѹ́щихъ въ веѳана́хѣ: и҆ всели́сѧ нефѳалі́мъ средѣ̀ ханане́а живѹ́щагѡ на землѝ (се́й): живѹ́щїи же въ веѳсамѵ́сѣ и҆ въ веѳана́хѣ бы́ша є҆мѹ̀ да́нницы.

Аморії ж стїснили Данїїв у горах і не давали їм спускатись на поділлє.

 

И҆ ѹ҆тѣснѝ а҆морре́й сы́ны да́нѡвы въ горѣ̀, ѩ҆́кѡ не попѹстѝ и҆̀мъ низходи́ти во ю҆до́ль.

І остались Аморії на горі Херес, в Аялонї й у Саалбимі. Як почав же брати над ними гору дом Йосифів, поробились вони крепаками.

 

И҆ нача̀ а҆морре́й жи́ти въ горѣ̀ чре́пнѣй, и҆дѣ́же медвѣ҄ди и҆ лиси҄цы, въ мѷрсїнѡ́нѣ и҆ въ салаві́нѣ: и҆ ѡ҆тѧготѣ̀ рѹка̀ до́мѹ ї҆ѡ́сифлѧ на а҆морре́а, и҆ бы́сть є҆мѹ̀ да́нникъ.

І роспростерлось займище Аморіїв від Скорпийонового проходу далеко в гори.

 

И҆ предѣ́лъ а҆морре́йскїй ї҆дѹме́й ѿ восхо́да а҆краві́нѧ, ѿ [ка́мене] и҆ вы́ше.