Переклад Куліша та Пулюя
1 Як умер Йозуа, поспитали Ізрайлитяне в Господа: Хто з нас мусить перше виступити проти Канаанїїв і воювати з ними?
2 І рече Господь: Юда нехай виступає. Я подам ту землю йому на поталу.
3 Юда ж каже свойму братові Симеонові: Виступай ізо мною в моє займище, щоб нам укупі Канаанїїв воювати; тодї й я виступлю з тобою у твоє займище. От і виступив із ним Симеон.
4 І виступив Юда, і подав Господь Канаанїїв та Ферезіїв на поталу йому, так що вони побили їх під Безеком, десять тисяч чоловіка.
5 І зіткнулись вони з Адонибезеком під Безеком, бились із ним та й побили Канаанїїв і Ферезіїв.
6 Адонибезек же втїк, і вганяли вони за ним і зловили його та й утяли йому великі палцї на руках і на ногах.
7 Каже тодї Адонибезек: Семеро царів з утятими пальцями великими збірали крішки під столом у мене. Як робив я, так і менї воздав Господь. Повели його тодї в Ерусалим, там він і вмер.
8 І вдарили сини Юдині на Ерусалим, опанували його та й звоювали його в крівавому бою та й пустили город на пожежу.
9 Потім двинули сини Юдині воювати Канаанїїв, що жили в горах.
10 І виступив Юда проти Канаанїїв, що жили в Гебронї. Геброн же прозивався перше Киріят-Арба. І звоювали Сесая, Ахимава й Талмая, пагонцї Енакові.
11 Звідти двинув проти осадників Дабирських — Дабир же прозивавсь перш Киріят-Сефер.
12 І обіцяв Калеб: Хто Киріят-Сефер підневолить та й опанує, за того віддам дочку мою Ахсу.
13 І опанував його Отниіл, син Кеназа, меншого брата Калебового, і оддав він за нього дочку свою Ахсу.
14 Як же ведено її до нього, підучив він її, щоб випрохала в батька якесь поле. І скочила вона з осла, так що Калеб у неї спитав: Що тобі?
15 І відказала вона: Дай менї благословеннє; ти бо дав менї землю полуденню, то дай менї й водяні колодязї. І дав їй Калеб колодязї в горі й колодязї на низинї.
16 І сини (Етра) Кенеянина, тестя Мойсейового, повиходили із Пальмового міста (Ерихону) на Юдину пустиню, на підгіррє Арадське, й прийшовши туди, поосїдали осадами коло Амалекіїв.
17 Юда ж двинув із братом Симеоном, і звоювали вони Канаанїїв, що жили в Сефат-городї, та й роспростерли на нього проклін. Через те проложено йому прізвіще Горма-город.
18 І звоював Юда Газу і займище її, Аскалон і Екрон із їх гряницями.
19 І був Господь з Юдою, так що він звоював нагірню землю. Подолян же не здолїв прогнати, бо в них були залїзні колесницї.
20 І надїлили вони Калебові Геброн, як заповідав Мойсей, і повиганяв Калеб звідти трех синів Енакових.
21 Евузіїв же, осадників Ерусалимських, не повиганяли сини Беняминові, от і зістались Евузії при синах Беняминових жити в Ерусалимі по сей день.
22 Сини ж Йосифові виступили й собі проти Бетеля, і Господь був із ними.
23 І розглядали сини Йосифові Бетель — сей город прозивався перше Лузом —
24 І зуздріли розглядники чоловіка, що йшов у город, і сказали йому: Ось покажи нам, де можна вломитись у город, так ми тобі подякуємо.
25 Він і показав їм, де можна вломитись у город, і завоювали вони город у крівавому бою, чоловіка ж того і всю родину його випустили.
26 Той чоловік подавсь у Гетійську землю, збудував город і проложив йому прізвище Луз. Так зветься він і по сей день.
27 І Манассій не прогнав осадників із Бет-Сана і присїлків його, осадників Дора з урочищами його, осадників Іблеаму з урочищами його, та осадників Мегидди з урочищами його. Так і вдалось Канаанїям зістатись на житлї в цїй країнї.
28 Як же вбивсь Ізраїль у потугу, зробив він Канаанїїв свойми крепаками, а повиганяти не повиганяв,
29 І Ефраїм не повиганяв Канаанїїв, що жили в Газері; так і зістались Канаанїї на житлї в Газері.
30 І Зебулон не повиганяв осадників Китронських і осадників Наглолських; так і зостались Канаанїї проміж ними на житлї, та й платили їм дань.
31 І Ассер не повиганяв осадників Акковських і осадників Сидонських і Ахлавських, Ахзивських, Гелвийських, Афеківських та Реховських.
32 От і жили Ассерії серед Канаанїїв, осадників тої землї, бо не повиганяли їх.
33 І Нафталїй не повиганяв осадників Бет-Самиських й осадників Бет-Анама, і жив серед Канаанїїв, що державили землею; осадники ж Бет-Самиські зробились крепаками їх.
34 Аморії ж стїснили Данїїв у горах і не давали їм спускатись на поділлє.
35 І остались Аморії на горі Херес, в Аялонї й у Саалбимі. Як почав же брати над ними гору дом Йосифів, поробились вони крепаками.
36 І роспростерлось займище Аморіїв від Скорпийонового проходу далеко в гори.
Комментарии МакДональда
I. ОБЗОР И ПРОСМОТР (1:1 — 3:6)
A. Оглядываясь назад (1:1 — 2:10)
1:1−3 После смерти Иисуса Навина (см. 2:8), колено Иуды возглавило войну с Хананеями на юге. Несмотря на Божье обещание победы, Иуда искал помощи у колена Симеона, этим показав, что их вера не полагалась полностью на Слово Божье.
1:4−7 Первую победу они одержали над жителями Везека. Убив десять тысяч людей, они отрезали царю большие пальцы на руках и ногах, как он это делал со своими врагами. Его нужно было предать смерти, как заповедал Господь (Втор 7:24), но вместо этого его просто изувечили. Потом его отвезли в Иерусалим, где он и умер. Это предвестило непослушание Израиля по отношению к язычникам, находящимся на израильской земле. Вместо того, чтобы их полностью истребить, Израильтяне их только калечили. Такое частичное послушание являлось непослушанием и много стоило Иудеям впоследствии.
1. Благочестивое наследие Самсона (Гл. 13)
2. Праздник и загадка Самсона (Гл. 14)
3. Ответные меры Самсона(Гл. 15)
4. Самсон обманут Далидой(Гл. 16)
III. РЕЛИГИОЗНЫЙ, МОРАЛЬНЫЙ И ПОЛИТИЧЕСКИЙ УПАДОК (Гл. 17−21)
A. Религиозные основания Михи (Гл. 17)
Б. Миха и сыны Дана (Гл. 18)
B. Левит и его наложница (Гл. 19)
Г. Война с Вениамином (Гл. 20−21)
1:8 В какой-то степени Иуде сопутствовал успех в захвате Иерусалима, когда они подожгли город. Но ни Иуде, ни Вениамину не удалось выдворить Иевусеев из их крепости (см. комментарий к Иисусу Навину 15:21−63). Это произошло только во время правления Давида (2Цар 5:6−7).
1:9−15 Захват Хеврона здесь приписывается Иуде; 14 и 15 главы Иисуса Навина говорят о том, что Халев захватил этот город. Здесь нет никаких расхождений, так как Халев был из колена Иуды. Эти стихи (9, 10), вероятно, ссылаются на захват города Халевом (см. ст. 20), а не на военную операцию, последовавшую после смерти Иисуса Навина, так же как захват Кириаф-Сефера Гофониилом повторно описывается в стихах 11−15, хотя он произошел до этого (Нав 15:16−19).
1:16 Кенеяне продолжали жить с детьми Иуды, несмотря на то, что они (Кенеяне), на самом деле, так и не обратились к Богу.
1:17−21 Другие завоевания Иуды включают города: Хорма, Газа, Аскалон и Екрон, но эти завоевания были не полными. У обитателей долин были железные колесницы, а у Иуды не хватило веры пойти в наступление. Они не захотели проявить стойкость в трудных обстоятельствах. Стих 21 указывает на то, что книга Судей была написана до того, как Давид захватил Иерусалим.
1:22−26 Другие победы приписываются только двум коленам Иосифа. (Вероятно, эти стихи ссылаются на захват Вефиля еще при жизни Иисуса Навина (Нав 12:16), так же, как и предыдущие стихи, касающиеся Хеврона и Кириаф-Сефера, возвращают нас к дням этого великого воеводы). Они напали на город Вефиль, ранее называвшийся Луз, и разрушили его. Но их ошибка заключалась в том, что они пообещали безопасность изменнику, работавшему на их стороне. Он сразу же начал строить еще один город под названием Луз в земле Хеттеев. Неосужденный грех выживает, и с ним придется столкнуться позже.
1:27−36 В оставшихся стихах этой главы говорится о том, как у семи центральных и северных колен не получилось выдворить Хананеев со своей территории: колен Вениамина (ст. 21), Манассии (ст. 27−28), Ефрема (ст. 29), Завулона (ст. 30), Асира (ст. 31−32), Неффалима (ст. 33) и Дана (ст. 34−36).