Переклад Куліша та Пулюя
1 Як же вмер Мойсей, раб Господень, сказав Господь Йозейові Нуненкові, слузї Мойсейовому:
2 Мойсей, мій раб, умер; оце ж рушай та й переходь із усїм народом сим через Йордань, у ту землю, що дам їм, синам Ізраїля.
3 Усяке місце, де ступите підошвою ноги вашої, надїлю вам, як обітував Мойсейові:
4 Від степу і Ливану та й до великої ріки, ріки Евфрата, уся земля Гетійська аж до великого моря на захід сонця буде ваше займище.
5 Нїхто не встоїть перед тобою поки й віку твого. Як був я з Мойсейом, так буду й з тобою; не відхилю від тебе руки моєї і не полишу тебе.
6 Стій твердо й мужно: мусиш бо подїлити між сей народ сю землю, що я клявсь отцям їх надїлити у наслїдню державу.
7 Стій тілько твердо і ревно думай про те, щоб чинити притьма все по закону, що заповідав тобі мій раб Мойсей; не звертай з його нї праворуч, нї лїворуч; держи в голові добрий розум, що б нї задумав.
8 Сю книгу закону повсячасно мусиш держати в устах і міркувати про неї день і ніч, щоб зважувати нею все, що в нїй визначено: тодї щаститись ме тобі у всїх задумах твоїх і будеш поступати розумно.
9 Я ж завітую тобі: Стій твердо й мужно, не лякайсь і не вдавайсь в тугу: бо Господь, Бог твій з тобою, куди б ти нї повернувсь.
10 Тодї дав Йозей начальникам народнїм такий наказ:
11 Пройдїте через табір та звелїть народові: Заготуйте живности: бо через три днї переходити меш через Йордань сю, щоб увійти й осягти землю в державу, що Господь, Бог ваш, дає вам в наслїддє.
12 До Рубенїїв же, Гадїїв та до пів поколїня роду Манассієвого промовив Йозей так:
13 Спогадайте слово, що вам заповідав раб Господень Мойсей: Господь, Бог ваш, провів вас на певне місце і надїлив вам сю землю.
14 Ваші жени, ваша малеча й ваша скотина зіставати муться в землї, що Мойсей вам дав по тім боцї Йорданї; та ви, ввесь боєвий люд, ідїть перед браттю вашим збройно, та й помагайте їм,
15 Аж покіль і ваше браттє приведе Господь на певне займище, так само як оце вас, і покіль вони також осягнуть землю, що надїлить їм Господь, Бог ваш. Тодї вернетесь у вашу наслїдню землю та й возьмете її в державу: бо Мойсей, Господень раб, указав її вам по тім боцї Йорданї на схід сонця.
16 І відказали вони Йозейові так: Все, що звелїв єси нам, чинити мем, і куди нї посилати меш нас, ходити мем.
17 Так як слухали Мойсея у всьому, так слухати мемо й тебе, аби тільки Господь, Бог твій, бував з тобою, як він бував із Мойсейом.
18 Хто б нї ставив опір проти повелїння твого, і не послухав наказу твого у всьому, що повелївати меш йому, тому смерть: тільки стій твердо й мужно!
Комментарии МакДональда
I. ЗАХВАТ ЗЕМЛИ ОБЕТОВАННОЙ (Гл. 1−12)
А. Приготовления к переходу реки Иордан (Гл. 1)
1:1−9 Сначала Господь дал торжественное указание Иисусу, сыну Навину, касающееся задания, которое ждет его впереди. Эта земля была обещана Израилю, но он должен был получить ее во владение от горы Нево на юге до Ливана на севере, от Средиземного моря на западе до реки Евфрат на востоке (см. стихи 3−4). Иисус Навин должен быть твердым, очень мужественным и послушным. Сейчас, как и тогда, мы можем быть уверены в успехе, когда мы наполняем наши сердца и умы Словом Божьим и послушны ему (ст. 8)
Три раза Господь говорит Иисусу Навину быть твердым и очень мужественным (ст. 6:7, 9). Величина и продолжительность предстоящего задания, бремя предводительства над таким упрямым народом и отсутствие его духовного наставника, Моисея, вероятно, лежали в то время на Иисусе Навине тяжким грузом. Но Господь не призвал его, не дав ему для этого сил. У Иисуса Навина было множество хороших поводов для того, чтобы быть твердым: обетование Бога (ст. 5, 6), верная победа; Слово Божье (ст. 7−8), ориентир; присутствие Божье, подкрепляющая сила. Т. Остин Спаркс пишет: «Здесь происходит настоящее сражение веры. Не то, кем являемся мы, а то, кем является Он! Не наши чувства, а Его факты».
1:10−18 Люди должны были заготовить продовольствие для своего пути в землю Ханаанскую. Что касается двух с половиной колен, которые обосновались на восточной стороне Иордана, Иисус Навин напомнил мужчинам, что они должны помочь в захвате земли, после чего они могут вернуться в свои семьи (ст. 12−15). Они с готовностью на это согласились (ст. 16−18). Любому из отступивших грозила смерть.
В некоторых гимнах переход через Иордан сравнивается со смертью, а земля Ханаанская является олицетворением небес. Но в Ханаане возник конфликт, тогда как на небесах конфликтов не бывает. На самом деле, земля Ханаанская олицетворяет наше настоящее духовное наследие. Оно нам полностью принадлежит, но мы должны обрести его во владение через послушание Слову и провозглашение обетований, подвизаясь добрым подвигом веры.