Переклад Хоменка
1 Після смерти Мойсея, Господнього раба, сказав Господь Ісусові Навинові (синові Нуна), слузі Мойсея:
2 “Мойсей, слуга мій, помер; тож устань, перейди оцей Йордан, ти й увесь цей народ, у землю, що я дам їм (синам Ізраїля).
3 Усяке місце, де ступите підошвою ноги вашої, я дам вам, як сказав був Мойсеєві.
4 Від пустині до цього Ливану й від великої ріки, ріки Ефрату, уся земля хеттитська, аж до Великого моря на захід сонця, буде вашим краєм.
5 Ніхто не встоїть перед тобою, поки віку твого; як був я з Мойсеєм, так буду з тобою; я не полишу тебе і не покину.
6 Будь мужнім і хоробрим: ти бо маєш передати цьому народові в посілість землю, про яку я клявся їхнім батькам, що дам їм.
7 Лише будь мужнім і вельми хоробрим, щоб достеменно чинити за законом, як наказав тобі Мойсей, слуга мій. Не звертай від нього ні праворуч, ні ліворуч, щоб тобі щастило в кожній твоїй справі.
8 Нехай книга цього закону ніколи від твоїх уст не віддалиться, і розважатимеш над нею день і ніч, щоб пильно виконати все, що в ній написано; тоді бо матимеш успіх у твоїх справах і тоді буде тобі щастити.
9 Отож наказую тобі: будь мужнім і хоробрим; не лякайся й не падай духом, бо Господь, Бог твій, з тобою, куди б ти не подався.”
10 І повелів Ісус начальникам народу:
11 “Перейдіть посеред народу й накажіть народові: Заготуйте собі живности, бо через три дні ви перейдете через оцей Йордан, щоб увійти і зайняти землю, що Господь, Бог ваш, дає вам у посілість.”
12 До рувимлян же та гадіїв та до півколіна манассіян Ісус промовив:
13 “Спогадайте слово, що вам заповідав Мойсей, слуга Господній, коли сказав: Господь, Бог ваш, дав вам спокій і дав вам цю землю.
14 Жінки ваші, діти ваші й ваша скотина зостануться в землі, що Мойсей дав вам по цім боці Йордану; ви ж усі, боєздатні люди, виступите збройно на чолі з братами вашими і допоможете їм,
15 аж поки Господь не дасть спокою вашим братам, як і вам, і вони теж не заволодіють землею, що Господь, Бог ваш, дасть їм. Тоді повернетесь собі у вашу спадкоємну землю й володітимете нею, у землю, що Мойсей, раб Господній, дав вам по цім боці Йордану, на схід сонця.”
16 І відповіли вони Ісусові: “Усе, що повелів єси нам, зробимо, і куди б ти нас не післав, підемо.
17 Так, як слухалися ми в усьому Мойсея, так слухатимемо й тебе, аби тільки Господь, Бог твій, був з гобою, як був з Мойсеєм.
18 Кожний, що ставитиме спротив твоєму повелінню й не слухатиметься твого наказу в усьому, буде покараний смертю. Будь тільки мужнім і хоробрим.”
Комментарии МакДональда
I. ЗАХВАТ ЗЕМЛИ ОБЕТОВАННОЙ (Гл. 1−12)
А. Приготовления к переходу реки Иордан (Гл. 1)
1:1−9 Сначала Господь дал торжественное указание Иисусу, сыну Навину, касающееся задания, которое ждет его впереди. Эта земля была обещана Израилю, но он должен был получить ее во владение от горы Нево на юге до Ливана на севере, от Средиземного моря на западе до реки Евфрат на востоке (см. стихи 3−4). Иисус Навин должен быть твердым, очень мужественным и послушным. Сейчас, как и тогда, мы можем быть уверены в успехе, когда мы наполняем наши сердца и умы Словом Божьим и послушны ему (ст. 8)
Три раза Господь говорит Иисусу Навину быть твердым и очень мужественным (ст. 6:7, 9). Величина и продолжительность предстоящего задания, бремя предводительства над таким упрямым народом и отсутствие его духовного наставника, Моисея, вероятно, лежали в то время на Иисусе Навине тяжким грузом. Но Господь не призвал его, не дав ему для этого сил. У Иисуса Навина было множество хороших поводов для того, чтобы быть твердым: обетование Бога (ст. 5, 6), верная победа; Слово Божье (ст. 7−8), ориентир; присутствие Божье, подкрепляющая сила. Т. Остин Спаркс пишет: «Здесь происходит настоящее сражение веры. Не то, кем являемся мы, а то, кем является Он! Не наши чувства, а Его факты».
1:10−18 Люди должны были заготовить продовольствие для своего пути в землю Ханаанскую. Что касается двух с половиной колен, которые обосновались на восточной стороне Иордана, Иисус Навин напомнил мужчинам, что они должны помочь в захвате земли, после чего они могут вернуться в свои семьи (ст. 12−15). Они с готовностью на это согласились (ст. 16−18). Любому из отступивших грозила смерть.
В некоторых гимнах переход через Иордан сравнивается со смертью, а земля Ханаанская является олицетворением небес. Но в Ханаане возник конфликт, тогда как на небесах конфликтов не бывает. На самом деле, земля Ханаанская олицетворяет наше настоящее духовное наследие. Оно нам полностью принадлежит, но мы должны обрести его во владение через послушание Слову и провозглашение обетований, подвизаясь добрым подвигом веры.