Українська Біблія. Турконяк
1 І сталося, що після смерті Мойсея, Господь звернувся до Ісуса, сина Навина, помічника Мойсея, говорячи:
2 Мій слуга Мойсей помер. Тож тепер, піднявшись, перейди Йордан — ти і весь цей народ — в землю, яку Я їм даю.
3 Кожне місце, на яке поставите стопу ваших ніг, Я дам його вам, як і сказав Мойсеєві, —
4 пустелю і Антиливан до великої ріки, ріки Євфрат, і до найвіддаленішого моря, — від заходу сонця будуть ваші границі.
5 Не встоїть перед вами жодна людина всі дні твого життя. Як Я був з Мойсеєм, так буду Я і з тобою, і не покину тебе, і не погордую тобою.
6 Кріпися і будь мужній, бо ти поділиш цьому народові землю, про яку Я вашим батькам пообіцяв, що її дам їм!
7 Отже, кріпись і будь мужнім, щоби дотримуватися всіх вказівок і чинити так, як тобі заповів Мій слуга Мойсей, і не звернеш від них ні направо, ні наліво, щоб ти був розумний в усьому, що чинитимеш.
8 А книга цього закону не відходитиме від твоїх уст, і повчатимешся з неї вдень і вночі, щоб умів ти чинити все написане в ній. Тоді будеш успішним, і матимеш успіх на твоїх дорогах, і тоді станеш розумним.
9 Ось Я заповів тобі: будь сильним і мужнім, не жахайся і не бійся, бо з тобою Господь, твій Бог, у всьому, куди тільки підеш!
10 І заповів Ісус писарям народу, кажучи:
11 Увійдіть у табір до народу і заповісте народові, кажучи: Приготуйте запаси, бо ще три дні, і ви переходите цей Йордан, входячи успадкувати землю, яку Господь, Бог ваших батьків, дає вам!
12 А племені Рувима, Ґада і половині племені Манасії Ісус сказав:
13 Згадайте Господнє слово, яке заповів вам Мойсей, Господній слуга, кажучи: Господь, ваш Бог, дав вам спочинок і дав вам цю землю.
14 Ваші жінки, ваші діти і ваша худоба хай поселяються в землі, яку Він вам дав, ви ж, добре озброєні, першими перейдете між вашими братами — кожний сильний — і воюватимете з ними,
15 аж доки не дасть Господь, ваш Бог, отримати відпочинок вашим братам, як і вам, тож і вони успадкують землю, яку Господь, ваш Бог, їм дає. І кожний повернеться до свого спадку, який дав вам Мойсей на другому боці Йордану, на сході сонця.
16 А вони у відповідь сказали Ісусові: Усе, що тільки заповів ти нам, зробимо, і в кожне місце, куди тільки пошлеш нас, підемо!
17 Як у всьому ми слухалися Мойсея, так і тебе будемо слухатися, тільки нехай буде Господь, наш Бог, з тобою, як був Він із Мойсеєм.
18 А людина, яка не послухається тебе, і яка не прислухається до твоїх слів, як тільки накажеш їй, нехай помре! Але будь сильним і мужнім!
Комментарии МакДональда
I. ЗАХВАТ ЗЕМЛИ ОБЕТОВАННОЙ (Гл. 1−12)
А. Приготовления к переходу реки Иордан (Гл. 1)
1:1−9 Сначала Господь дал торжественное указание Иисусу, сыну Навину, касающееся задания, которое ждет его впереди. Эта земля была обещана Израилю, но он должен был получить ее во владение от горы Нево на юге до Ливана на севере, от Средиземного моря на западе до реки Евфрат на востоке (см. стихи 3−4). Иисус Навин должен быть твердым, очень мужественным и послушным. Сейчас, как и тогда, мы можем быть уверены в успехе, когда мы наполняем наши сердца и умы Словом Божьим и послушны ему (ст. 8)
Три раза Господь говорит Иисусу Навину быть твердым и очень мужественным (ст. 6:7, 9). Величина и продолжительность предстоящего задания, бремя предводительства над таким упрямым народом и отсутствие его духовного наставника, Моисея, вероятно, лежали в то время на Иисусе Навине тяжким грузом. Но Господь не призвал его, не дав ему для этого сил. У Иисуса Навина было множество хороших поводов для того, чтобы быть твердым: обетование Бога (ст. 5, 6), верная победа; Слово Божье (ст. 7−8), ориентир; присутствие Божье, подкрепляющая сила. Т. Остин Спаркс пишет: «Здесь происходит настоящее сражение веры. Не то, кем являемся мы, а то, кем является Он! Не наши чувства, а Его факты».
1:10−18 Люди должны были заготовить продовольствие для своего пути в землю Ханаанскую. Что касается двух с половиной колен, которые обосновались на восточной стороне Иордана, Иисус Навин напомнил мужчинам, что они должны помочь в захвате земли, после чего они могут вернуться в свои семьи (ст. 12−15). Они с готовностью на это согласились (ст. 16−18). Любому из отступивших грозила смерть.
В некоторых гимнах переход через Иордан сравнивается со смертью, а земля Ханаанская является олицетворением небес. Но в Ханаане возник конфликт, тогда как на небесах конфликтов не бывает. На самом деле, земля Ханаанская олицетворяет наше настоящее духовное наследие. Оно нам полностью принадлежит, но мы должны обрести его во владение через послушание Слову и провозглашение обетований, подвизаясь добрым подвигом веры.