Українська Біблія. Турконяк
1 Господнє слово, яке було до Йоіла, сина Ватуїла.
2 Послухайте це, старці, і сприйміть усі, що живете на землі. Чи сталося таке у ваші дні, чи в дні ваших батьків?
3 Про це ви розповісте вашим дітям, і ваші діти — їхнім дітям, а їхні діти — наступному поколінню.
4 Те, що залишилося від гусениці, пожерла сарана, те, що залишилося від сарани, пожерла личинка сарани, і те, що залишилося по личинці сарани, пожерла іржа.
5 Тож витверезіться, сп’янілі, від свого вина і заплачте! Заридайте, усі, що п’єте вино до оп’яніння, бо забрано з ваших уст веселість і радість!
6 Адже сильний і незліченний народ пішов на Мою землю, його зуби — зуби лева, і його кутні зуби, як у левеняти.
7 Віддам Мій виноградник на знищення і Мої смоківниці на розбиття. Він справді дослідив [1] його і повалив, вибілив його галузки.
8 Заплач до Мене більше від невістки, підперезаної мішковиною за свого чоловіка-молодця!
9 Забрано жертву і жертву виливання з Господнього дому. Плачте, священики, що служите жертовникові,
10 бо рівнини потерпіли. Нехай заплаче земля, бо пшениця потерпіла, вино висохло, зменшилася олія.
11 Посохли рільники, плачте, посілості, над пшеницею і ячменем, бо пропав урожай з поля.
12 Виноградник висох, і смоківниці змаліли. Гранатові яблука, пальми, яблуня і всі дерева поля засохли, бо людські сини засоромили радість.
13 Підв’яжіться і плачте, священики, плачте, ви, що служите жертовникові! Увійдіть, засніть, одягнені в мішковину, — ви, що служите Богові, бо забрано з дому вашого Бога жертву і жертву виливання.
14 Освятіть піст, сповістіть лікування, зберіть усіх старійшин, що живуть на землі, до дому вашого Бога і заголосіть ревно до Господа:
15 Горе мені, горе мені, горе мені в день, бо Господній день близько і прийде, як нещастя з нещасть!
16 Перед вашими очима знищена їжа, веселість і радість від дому вашого Бога.
17 Скочили телиці біля своїх ясел, знищені скарби, розбиті чавила, бо зерно висохло.
18 Що собі зберемо? Заплакали стада волів, бо немає для них пасовиська, і пропали отари овець.
19 До Тебе, Господи, закличу, бо вогонь знищив гарні місця пустелі, і полум’я спалило всі дерева поля.
20 І худоба рівнини поглянула до Тебе, бо висохли джерела вод, і вогонь пожер гарні околиці пустелі.
Комментарии МакДональда
I. НАШЕСТВИЕ САРАНЧИ (Гл. 1)
А. Беспрецедентное бедствие (1:1−4)
1:1−4 Под нашествием саранчи Иоиль, сын Вафуила, подразумевает вторжение врагов в Иудею с севера. Это пророчество частично исполнилось во время вавилонских завоеваний, но относится также и к будущему захватчику: царю Севера (Ассирии).
Нашествие саранчи оказалось таким опустошительным, что даже старожилы не помнили такого во дни их. Бедствие проходило в четыре этапа, которые соответствуют четырем стадиям развития саранчи (жующая, роящаяся, ползающая и пожирающая). Возможно, это — символическое указание на четыре мировые империи, господствовавшие над избранным народом: Вавилон, Персия, Греция и Рим
Б. Пострадавшие от этого бедствия:
1. пьяницы (1:5−7)
2. священники (1:8−10, 13−16)
3. земледельцы (1:11−12, 17−18)
4. пророк Иоиль (1:19−20)
Пророк призывает к покаянию весь народ — от пьяниц до земледельцев (ст. 11−12, 17−18) и священников (ст. 8−10, 13−16).
Саранча настолько опустошила землю, что не с чем было даже предстать пред Господом для жертвоприношений и возлияний (ст. 8−10).
Пророк усматривал в этом бедствии день Господень, который близок — как опустошение от Всемогущего придет он (ст. 15). Выражение «день Господень» означает вмешательство Бога в ход истории для суда и уничтожения зла, когда Он усмиряет бунтовщиков и торжествует во славе. В эсхатологическом смысле «День Господень» включает Великую Скорбь, Второе Пришествие, Тысячелетнее Царство и гибель в огне старого неба и земли.
Обращаясь к Богу от лица народа, Иоиль умоляет Его о милости, так как огонь пожрал злачные пастбища и все деревья. Даже животные на поле взывают к Нему, потому что иссохли потоки вод.