Суддів 1 глава

Книга Суддів
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

Як умер Йозуа, поспитали Ізрайлитяне в Господа: Хто з нас мусить перше виступити проти Канаанїїв і воювати з ними?

И бысть по скончании иисусове, и вопрошаху сынове израилевы Господа, глаголюще: кто взыдет нам к хананею воевода, ратовати на них?

І рече Господь: Юда нехай виступає. Я подам ту землю йому на поталу.

И рече Господь: иуда взыдет: се, дах землю в руку его.

Юда ж каже свойму братові Симеонові: Виступай ізо мною в моє займище, щоб нам укупі Канаанїїв воювати; тодї й я виступлю з тобою у твоє займище. От і виступив із ним Симеон.

И рече иуда к симеону брату своему: взыди со мною в жребий мой, и ополчимся на хананеа: и пойду и аз с тобою в жребий твой. И пойде с ним симеон.

І виступив Юда, і подав Господь Канаанїїв та Ферезіїв на поталу йому, так що вони побили їх під Безеком, десять тисяч чоловіка.

И взыде иуда, и предаде Господь хананеа и ферезеа в руце их: и избиша их в везеце до десяти тысящ мужей.

І зіткнулись вони з Адонибезеком під Безеком, бились із ним та й побили Канаанїїв і Ферезіїв.

И обретоша адонивезека в везеце, и секошася с ним: и избиша хананеа и ферезеа.

Адонибезек же втїк, і вганяли вони за ним і зловили його та й утяли йому великі палцї на руках і на ногах.

И побеже адонивезек: и гнаша вслед его, и яша его, и отсекоша краи рук его и краи ног его.

Каже тодї Адонибезек: Семеро царів з утятими пальцями великими збірали крішки під столом у мене. Як робив я, так і менї воздав Господь. Повели його тодї в Ерусалим, там він і вмер.

И рече адонивезек: седмидесяти царем обсекох краи рук их и краи ног их, и быша собирающе (от крупиц) под трапезою моею: якоже убо сотворих, тако воздаде ми Бог. И приведоша его во Иерусалим, и умре тамо.

І вдарили сини Юдині на Ерусалим, опанували його та й звоювали його в крівавому бою та й пустили город на пожежу.

И воеваша сынове иудины на Иерусалим, и взяша его, и поразиша его острием меча, и град сожгоша огнем.

Потім двинули сини Юдині воювати Канаанїїв, що жили в горах.

И по сих снидоша сынове иудины воевати на хананеа живущаго в горней к югу и в равней.

І виступив Юда проти Канаанїїв, що жили в Гебронї. Геброн же прозивався перше Киріят-Арба. І звоювали Сесая, Ахимава й Талмая, пагонцї Енакові.

И пойде иуда на хананеа живущаго в хевроне. И изыде хеврон со страны: имя же бе хеврону прежде кариафарвок-сефер: и убиша сесина и ахимана и фолмиа, роды енаковы.

Звідти двинув проти осадників Дабирських — Дабир же прозивавсь перш Киріят-Сефер.

И взыдоша оттуду к живущым в давире: имя же давиру бе прежде кариафсефер, град писмен.

І обіцяв Калеб: Хто Киріят-Сефер підневолить та й опанує, за того віддам дочку мою Ахсу.

И рече халев: иже аще поразит град писмен и возмет его, дам ему асхань дщерь мою в жену.

І опанував його Отниіл, син Кеназа, меншого брата Калебового, і оддав він за нього дочку свою Ахсу.

И взя его гофониил сын кенеза брата халевова юнейший, и даде ему халев асхань дщерь свою в жену.

Як же ведено її до нього, підучив він її, щоб випрохала в батька якесь поле. І скочила вона з осла, так що Калеб у неї спитав: Що тобі?

И бысть внегда отходити ей, и подвиже ю гофониил просити у отца своего села, и ропташе (седящи) на осляти, и вопияше со осляти: на землю южную отдал мя еси. И рече ей халев: что ти есть?

І відказала вона: Дай менї благословеннє; ти бо дав менї землю полуденню, то дай менї й водяні колодязї. І дав їй Калеб колодязї в горі й колодязї на низинї.

И рече ему асхань: даждь ми благословение: яко на землю южную отдал еси мя, да даси мне и исходища водная. И даде ей халев по сердцу ея исходища вышних и исходища нижних.

І сини (Етра) Кенеянина, тестя Мойсейового, повиходили із Пальмового міста (Ерихону) на Юдину пустиню, на підгіррє Арадське, й прийшовши туди, поосїдали осадами коло Амалекіїв.

И сынове иофора кинеева, ужика моисеова, взыдоша от града финическа к сыном иудиным в пустыню сущую на юг иуды ко исходу аредову, и поидоша, и вселишася с людьми.

Юда ж двинув із братом Симеоном, і звоювали вони Канаанїїв, що жили в Сефат-городї, та й роспростерли на нього проклін. Через те проложено йому прізвіще Горма-город.

И пойде иуда с симеоном братом своим, и изби хананеа живущаго в сефефе, и потребиша его: и прозваша имя граду потребление.

І звоював Юда Газу і займище її, Аскалон і Екрон із їх гряницями.

И взя иуда газу и предел ея, и аскалона и предел его, и аккарон и предел его, и азот и окрестная его.

І був Господь з Юдою, так що він звоював нагірню землю. Подолян же не здолїв прогнати, бо в них були залїзні колесницї.

И бяше Господь со иудою. И взя гору, яко не возмогоша потребити живущих во юдоли, зане рихав противоста им, и колесницы железныя бяху тым.

І надїлили вони Калебові Геброн, як заповідав Мойсей, і повиганяв Калеб звідти трех синів Енакових.

И даша халеву хеврон, якоже глагола моисей: и наследствова тамо три грады сынов енаковых, и изгна оттуду три сыны енаковы.

Евузіїв же, осадників Ерусалимських, не повиганяли сини Беняминові, от і зістались Евузії при синах Беняминових жити в Ерусалимі по сей день.

И иевусеа живущаго во Иерусалиме не изгнаша сынове вениаминовы, и живяше иевусей с сынми вениамини во Иерусалиме даже до сего дне.

Сини ж Йосифові виступили й собі проти Бетеля, і Господь був із ними.

И взыдоша сынове иосифли и сии в вефиль: и Господь бяше с ними.

І розглядали сини Йосифові Бетель — сей город прозивався перше Лузом —

И ополчишася, и соглядаша (сынове иосифовы) вефиль: имя же бе прежде граду луза.

І зуздріли розглядники чоловіка, що йшов у город, і сказали йому: Ось покажи нам, де можна вломитись у город, так ми тобі подякуємо.

И видеша стрегущии мужа исходящаго из града, и яша его и рекоша ему: покажи нам вход во град, и сотворим с тобою милость.

Він і показав їм, де можна вломитись у город, і завоювали вони город у крівавому бою, чоловіка ж того і всю родину його випустили.

И показа им вход градный: и поразиша град острием меча, мужа же и сродство его отпустиша.

Той чоловік подавсь у Гетійську землю, збудував город і проложив йому прізвище Луз. Так зветься він і по сей день.

И отиде муж в землю хеттиим, и созда тамо град, и прозва имя ему луза: сие имя ему даже до дне сего.

І Манассій не прогнав осадників із Бет-Сана і присїлків його, осадників Дора з урочищами його, осадників Іблеаму з урочищами його, та осадників Мегидди з урочищами його. Так і вдалось Канаанїям зістатись на житлї в цїй країнї.

И не разори манассий вефсана, иже есть скифский град, ниже дщерей его, ниже окрестных (предел) его, ниже фанаха, ниже дщерей его, ниже живущих в доре, ниже дщерей его, ниже живущих во иевламе, ниже окрестных его, ниже дщерей его, и живущих в магеддоне, ниже окрестных его и дщерей его. И нача хананей жити на земли сей.

Як же вбивсь Ізраїль у потугу, зробив він Канаанїїв свойми крепаками, а повиганяти не повиганяв,

И бысть егда укрепися израиль, и сотвори хананеа данника: изгнанием же не изгна его.

І Ефраїм не повиганяв Канаанїїв, що жили в Газері; так і зістались Канаанїї на житлї в Газері.

И ефрем не изгна хананеа живущаго в газере: и живяше хананей среде его в газере, и бысть ему в данника.

І Зебулон не повиганяв осадників Китронських і осадників Наглолських; так і зостались Канаанїї проміж ними на житлї, та й платили їм дань.

И завулон не изгна живущих в хевроне и живущих во аммане: и вселися хананей посреде их и бысть ему данник.

І Ассер не повиганяв осадників Акковських і осадників Сидонських і Ахлавських, Ахзивських, Гелвийських, Афеківських та Реховських.

И асир не изгна живущих во акхоре, (и бысть ему данник,) ни живущих в доре, ни живущих в сидоне, ни живущих в далафе и во ахазиве, и во елве и во афеке и в роове.

От і жили Ассерії серед Канаанїїв, осадників тої землї, бо не повиганяли їх.

И вселися асир посреде хананеа живущаго на земли (той), зане не возможе изгнати его.

І Нафталїй не повиганяв осадників Бет-Самиських й осадників Бет-Анама, і жив серед Канаанїїв, що державили землею; осадники ж Бет-Самиські зробились крепаками їх.

И неффалим не изгна живущих в вефсамисе, ниже живущих в вефанахе: и вселися неффалим среде хананеа живущаго на земли (сей): живущии же в вефсамисе и в вефанахе быша ему данницы.

Аморії ж стїснили Данїїв у горах і не давали їм спускатись на поділлє.

И утесни аморрей сыны дановы в горе, яко не попусти им низходити во юдоль.

І остались Аморії на горі Херес, в Аялонї й у Саалбимі. Як почав же брати над ними гору дом Йосифів, поробились вони крепаками.

И нача аморрей жити в горе чрепней, идеже медведи и лисицы, в мирсиноне и в салавине: и отяготе рука дому иосифля на аморреа, и бысть ему данник.

І роспростерлось займище Аморіїв від Скорпийонового проходу далеко в гори.

И предел аморрейский идумей от восхода акравиня, от камене и выше.

« 24 глава 2 глава »