Екклезіаста 1 глава

Книга Екклезіястова (або Проповідника)
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

Слова речника, сина Давидового, царя Ерусалимського:

Глаголы екклесиаста, сына давидова, царя израилева во Иерусалиме.

Марна марнота! говорить речник; марнота над марнотами, — все марне!

Суета суетствий, рече екклесиаст, суета суетствий, всяческая суета.

Що за хосен чоловікові з усієї працї його, що він працює під сонцем?

Кое изюбилие человеку во всем труде его, имже трудится под солнцем?

Рід проходить і рід приходить, тільки земля стоїть собі вовіки.

Род преходит и род приходит, а земля во век стоит.

Сонце сходить, сонце й заходить, та й квапить знов до того місця, де має сходити.

И восходит солнце и заходит солнце и в место свое влечется, сие возсиявая тамо.

Вітер повіє на полуднє, потім поверне 'д півночі; знай, крутиться навкруги, та й вертається туди, звідки взявся.

Идет к югу и обходит к северу, обходит окрест, идет дух и на круги своя обращается дух.

Усї ріки течуть у море, та й море не переповнюєсь, і туди, звідки взялись, вони неначе вертаються, щоб знов текти.

Вси потоцы идут в море, и море несть насыщаемо: на место, аможе потоцы идут, тамо тии возвращаются ити.

Всї річі трудні; не може чоловік всього висловити; не насититься око, дивлячись, не наповниться ухо, слухаючи.

Вся словеса трудна, не возможет муж глаголати: и не насытится око зрети, ни исполнится ухо слышания.

Що було колись, те буде й знов, і що дїялось, те й дїяти меться, й нема нового нїчого під сонцем.

Что было, тожде есть, еже будет: и что было сотвореное, тожде имать сотворитися:

Станеться часом дещо, про що люде кажуть: Ось новина! так воно давно вже бувало за попередніх часів.

и ничтоже ново под солнцем. Иже возглаголет и речет: се, сие ново есть: уже бысть в вецех бывших прежде нас.

Нема спомину про старовину; так само й потомство не держати ме в памятї того, що колись постане.

Несть память первых, и последним бывшым не будет их память с будущими на последок.

Я, проповідник-речник, царював над Ізраїлем в Ерусалимі;

Аз екклесиаст бых царь над израилем во Иерусалиме

І віддався цїлим серцем тому, щоб слїдити та мудро вивідувати все, що дїється під сонцем. Тяжка се праця, що її дав Бог людям, щоб нею займались!

и вдах сердце мое, еже взыскати и разсмотрити в мудрости о всех бывающих под небесем: яко попечение лукаво даде Бог сыном человеческим, еже упражднятися в нем.

Видав я все, що робиться під сонцем: — що ж? усе марнота й мука для духа.

Видех всяческая сотворения сотворенная под солнцем: и се, вся суетство и произволение духа.

Криве не буде простим, а чого нема, те нї-що й рахувати.

Развращенное не может исправитися, и лишение не может изчислитися.

Я говорив в мойму серцї: Ось я став великим, і придбав більш мудростї, нїж усї ті, що царювали поперед мене в Ерусалимі, й серце моє бачило багато мудростї й знання.

Глаголах аз в сердцы моем, еже рещи: се, аз возвеличихся и умножих мудрость паче всех, иже быша прежде мене во Иерусалиме,

І направив я свого духа на те, щоб спізнати, що се таке мудрість, і що таке безумність та дурнота; та пересьвідчився, що й се томить духа;

и сердце мое вдах, еже ведети премудрость и разум: и сердце мое виде многая, премудрость и разум, притчи и хитрость: уразумех аз, яко и сие есть произволение духа:

Бо в кого більш мудростї, в того більш і смутку; й хто прибільшує знаннє, — прибільшує й гризоти.

яко во множестве мудрости множество разума, и приложивый разум приложит болезнь.

« 31 глава 2 глава »