Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсїяні: Витайте.

Иаков, Богу и Господу Иисусу Христу раб, обеманадесяте коленома, иже в разсеянии, радоватися.

Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,

Всяку радость имейте, братие моя, егда во искушения впадаете различна,

знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;

ведяще, яко искушение вашея веры соделовает терпение:

терпіннє ж нехай має звершене дїло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.

терпение же дело совершенно да имать, яко да будете совершенни и всецели, ни в чемже лишени.

Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.

Аще же кто от вас лишен есть премудрости, да просит от дающаго Бога всем нелицеприемне и не поношающаго, и дастся ему.

Нехай же просить вірою, нїчого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбиває.

Да просит же верою, ничтоже сумняся: сумняйся бо уподобися волнению морскому, ветры возметаему и развеваему.

Нехай бо не думає такий чоловік, що прийме що від Бога.

Да не мнит бо человек он, яко приимет что от Бога.

Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.

Муж двоедушен неустроен во всех путех своих.

Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,

Да хвалится же брат смиренный в высоте своей,

а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.

богатый же во смирении своем, зане якоже цвет травный мимоидет:

Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.

возсия бо солнце со зноем, и изсуши траву, и цвет ея отпаде, и блголепие лица ея погибе: сице и богатый в хождении своем увядает.

Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.

Блажен муж, иже претерпит искушение: зане искусен быв, приимет венец жизни, егоже обеща Бог любящым его.

Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокушує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нїкого.

Никтоже искушаемь да глаголет, яко от Бога искушаемь есмь: Бог бо несть искуситель злым, не искушает же той ни когоже,

Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.

кийждо же искушается, от своея похоти влекомь и прельщаемь:

Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.

таже похоть заченши раждает грех, грех же содеян раждает смерть.

Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.

Не льститеся, братие моя возлюбленная:

Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.

всяко даяние благо и всяк дар совершен свыше есть, сходяй от Отца светов, у негоже несть пременение, или преложения стень.

Схотїв бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.

Восхотев бо породи нас словом истины, во еже быти нам начаток некий созданием его.

Тим же, браттє моє любе, нехай буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.

Темже, братие моя возлюбленная, да будет всяк человек скор услышати и косен глаголати, косен во гнев,

Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.

гнев бо мужа, правды Божия не соделовает.

Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.

Сего ради отложше всяку скверну и избыток злобы, в кротости приимите всажденное слово, могущее спасти душы вашя.

Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.

Бывайте же творцы слова, а не точию слышатели, прельщающе себе самех.

Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.

Зане аще кто есть слышатель слова, а не творец, таковый уподобися мужу смотряющу лице бытия своего в зерцале:

Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.

усмотри бо себе и отиде, и абие забы, каков бе.

Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробуває в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель дїла; такий буде щасливий у дїланню своїм.

Приникий же в закон совершен свободы, и пребыв, сей не слышатель забытлив быв, но творец дела, сей блажен в делании своем будет.

Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.

Аще кто мнится верен быти в вас, и не обуздовает языка своего, но льстит сердце свое, сего суетна есть вера.

Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.

Вера бо чиста и нескверна пред Богом и Отцем сия есть, еже посещати сирых и вдовиц в скорбех их, (и) нескверна себе блюсти от мира.

« 28 глава 2 глава »