Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Переклад Куліша та Пулюя → Переклад Хоменка

Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсїяні: Витайте.

Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні, привіт!

Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,

Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам.

знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;

Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість,

терпіннє ж нехай має звершене дїло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.

за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.

Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться.

Нехай же просить вірою, нїчого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбиває.

Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер.

Нехай бо не думає такий чоловік, що прийме що від Бога.

Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; —

Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.

людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах.

Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,

Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням,

а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.

а багатий — пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави.

Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.

Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів'яне.

Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.

Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять.

Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокушує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нїкого.

Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає; бо Бог не може бути спокушуваний злом, і сам він не спокушає нікого;

Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.

кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить.

Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.

А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же, здійснений, — породжує смерть.

Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.

Не вводьте, мої любі брати, самих себе в оману.

Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.

Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни.

Схотїв бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.

Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками його створінь.

Тим же, браттє моє любе, нехай буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.

Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву,

Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.

бо гнів людини не чинить справедливости Божої.

Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.

Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі.

Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.

Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи.

Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.

Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи:

Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.

ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він.

Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробуває в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель дїла; такий буде щасливий у дїланню своїм.

Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, — не як слухач-забудько, а як виконавець діла, — той щасливий у ділі своїм.

Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.

Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна.

Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.

Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.

« 28 глава 2 глава »