Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Переклад Куліша та Пулюя → Сучасний переклад

Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсїяні: Витайте.

Вітання від Якова, слуги Всевишнього Бога і Господа Ісуса Христа, всім Божим людям,[1] розпорошеним по світу!

Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,

Брати і сестри мої, вважайте для себе за радість велику, коли на долю вашу випадають різні випробування.

знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;

Бо ви ж знаєте, що віра, проходячи через випробування, народжує терпіння.

терпіннє ж нехай має звершене дїло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.

Нехай ваше терпіння якнайкраще себе виявляє у всьому, що ви робите. Тож ви зможете стати досконалими й довершеними, щоб нічого вам не бракувало.

Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.

Отже, якщо комусь із вас бракує мудрості, то нехай просить у Бога. Він щедро і з радістю дарує всім людям і не дорікає нікому.

Нехай же просить вірою, нїчого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбиває.

Але треба просити з вірою і без сумнівів. Той, хто сумнівається, подібний до хвилі морської, яку ганяє і носить вітер.

Нехай бо не думає такий чоловік, що прийме що від Бога.

Нехай така людина й не сподівається щось дістати від Господа,

Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.

бо вона думає про різні справи одночасно і ніколи не може вирішити, що їй далі робити.

Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,

Якщо віруючий бідний, нехай пишається з того, що Бог дав йому духовне багатство.[2]

а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.

А багатий нехай пишається з приниження свого, бо дні його минуть, [3] наче дика квітка.

Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.

Як сонце сходить і спека настає, квітка в’яне, цвіт її опадає, і краса зникає, так само й багатий загине разом зі справами своїми.

Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.

Щаслива та людина, яка стоїть перед спокусами і залишається непохитною, бо як подолає їх, то дістане вінець життя вічного, якого Бог обіцяв тим, хто любить Його.

Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокушує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нїкого.

Ніхто у спокусі не повинен казати: «Це мене Бог спокушає». Бог не має нічого спільного зі злом. Він ніколи нікого не спокушає.

Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.

Спокушають людину її ж власні бажання, які зваблюють і затягують її.

Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.

Тоді бажання породжують гріх, а гріх, як утвердиться, породжує смерть.

Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.

Брати і сестри мої любі, не дозволяйте обдурювати себе.

Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.

Кожен добрий і довершений дар приходить згори, від Отця, Який створив усі світила небесні. Бог є постійним і незмінним.

Схотїв бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.

Він назвав нас дітьми Своїми в Посланні істинному, щоб стали ми найважливішими з усіх Його створінь.

Тим же, браттє моє любе, нехай буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.

Пам’ятайте це, брати і сестри мої: намагайтеся більше слухати, ніж говорити, і не піддавайтеся гніву.

Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.

Гнів людський стоїть на заваді життю праведному, якого вимагає Бог.

Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.

Отож відкиньте усіляку нечистоту й зло в своєму житті, яких так багато. Прийміть покірливо вчення Боже, що посіяне в серцях ваших і може спасти душі ваші.

Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.

Виконуйте Слово Боже, а не лише слухайте Його, бо інакше ви обдурюєте самі себе.

Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.

Хто тільки слухає Слово Боже, та не виконує його, той подібний до людини, яка дивиться на своє відображення в дзеркалі.

Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.

Вона пильно дивиться на себе, а як відійде, тієї ж миті забуде, як виглядає.

Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробуває в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель дїла; такий буде щасливий у дїланню своїм.

Досконалий Закон Божий несе свободу людям. І той, хто уважно вивчає його й живе згідно з ним, хто втілює його в своє життя, а не просто, вислухавши, забуває, той неодмінно отримає благословення Боже.

Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.

Якщо хтось вважає себе побожним, та не вгамовує язика свого, він лише обманює себе. Побожність цієї людини нічого не варта.

Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.

Побожність же, чиста й непорочна перед Богом і Отцем, виявляється в піклуванні про вдів та сиріт, які знаходяться в скруті, та у збереженні себе самого у чистоті від лихого світу.

« 28 глава 2 глава »