Иакова 1 глава

Соборное послание апостола Иакова
Еврейский Новый Завет → Сучасний переклад

От: Иакова, раба Бога и Господа Мессии Иисуса. Кому: Двенадцати коленам в диаспоре: Мир Вам!

Вітання від Якова, слуги Всевишнього Бога і Господа Ісуса Христа, всім Божим людям,[1] розпорошеним по світу!

С радостью принимайте, братья, различные искушения, с которыми вы сталкиваетесь;

Брати і сестри мої, вважайте для себе за радість велику, коли на долю вашу випадають різні випробування.

зная, что испытание вашей веры производит стойкость.

Бо ви ж знаєте, що віра, проходячи через випробування, народжує терпіння.

Стойкость же пусть производит свою совершенную работу, чтобы вы были совершенными и целостными, ни в чём не имея недостатка.

Нехай ваше терпіння якнайкраще себе виявляє у всьому, що ви робите. Тож ви зможете стати досконалими й довершеними, щоб нічого вам не бракувало.

Если же кому-либо из вас недостаёт мудрости, пусть просит у Бога, дающего всем щедро и без упрёков; и она будет дана ему.

Отже, якщо комусь із вас бракує мудрості, то нехай просить у Бога. Він щедро і з радістю дарує всім людям і не дорікає нікому.

Но пусть просит, доверяя Богу, не сомневаясь; поскольку сомневающийся подобен морской волне, вздымаемой и подгоняемой ветром.

Але треба просити з вірою і без сумнівів. Той, хто сумнівається, подібний до хвилі морської, яку ганяє і носить вітер.

Действительно, такой человек пусть не думает, что получит что-либо от Господа,

Нехай така людина й не сподівається щось дістати від Господа,

поскольку он двоедушен, не твёрд во всех своих путях.

бо вона думає про різні справи одночасно і ніколи не може вирішити, що їй далі робити.

Пусть брат, находящийся в стеснённых обстоятельствах, хвалится своим высоким положением.

Якщо віруючий бідний, нехай пишається з того, що Бог дав йому духовне багатство.[2]

А богатый брат пусть хвалится своим унижением, поскольку он исчезнет, словно полевой цветок.

А багатий нехай пишається з приниження свого, бо дні його минуть, [3] наче дика квітка.

Подобно тому, как солнце встаёт, и поднимается ветер, и иссушает растение, и цветки его опадают, и пропадает его красота, так увянет и богач, заботящийся о своих делах.

Як сонце сходить і спека настає, квітка в’яне, цвіт її опадає, і краса зникає, так само й багатий загине разом зі справами своїми.

Благословен тот, кто стойко переносит искушение! Потому что после того, как он выдержит испытание, он получит венец Жизни, который Бог обещал тем, кто любит Его.

Щаслива та людина, яка стоїть перед спокусами і залишається непохитною, бо як подолає їх, то дістане вінець життя вічного, якого Бог обіцяв тим, хто любить Його.

Никто, проходя через искушение, не должен говорить: "я искушаем Богом". Поскольку Бог не может быть искушён злом, и сам Бог никого не искушает.

Ніхто у спокусі не повинен казати: «Це мене Бог спокушає». Бог не має нічого спільного зі злом. Він ніколи нікого не спокушає.

Более того, каждый человек поддаётся искушению всякий раз, когда увлекается и обольщается собственным желанием.

Спокушають людину її ж власні бажання, які зваблюють і затягують її.

Желание зачинает, затем порождает грех, а грех, когда полностью созреет, порождает смерть.

Тоді бажання породжують гріх, а гріх, як утвердиться, породжує смерть.

Не заблуждайтесь, мои дорогие братья —

Брати і сестри мої любі, не дозволяйте обдурювати себе.

всякое доброе даяние, и всякий совершенный дар приходят свыше, от Отца, сотворившего небесные светила; у Него нет ни перемен, ни тьмы, рождённой изменением.

Кожен добрий і довершений дар приходить згори, від Отця, Який створив усі світила небесні. Бог є постійним і незмінним.

Приняв решение, Он родил нас посредством Слова, на которое можно положиться, чтобы мы стали первыми плодами из всего сотворённого Им.

Він назвав нас дітьми Своїми в Посланні істинному, щоб стали ми найважливішими з усіх Його створінь.

Поэтому, мои дорогие братья, пусть всякий будет скор на слушание, но медлен на слова, медлен на гнев;

Пам’ятайте це, брати і сестри мої: намагайтеся більше слухати, ніж говорити, і не піддавайтеся гніву.

так как гнев человека не достигает Божьей праведности!

Гнів людський стоїть на заваді життю праведному, якого вимагає Бог.

Итак, избавьтесь от всякой непристойности и очевидного зла, и кротко примите насаждаемое в вас Слово, способное спасти ваши жизни.

Отож відкиньте усіляку нечистоту й зло в своєму житті, яких так багато. Прийміть покірливо вчення Боже, що посіяне в серцях ваших і може спасти душі ваші.

Не обманывайте самих себя: не просто [слушайте] Слово, но исполняйте его!

Виконуйте Слово Боже, а не лише слухайте Його, бо інакше ви обдурюєте самі себе.

Ибо всякий, кто слушает Слово, но не делает того, что оно говорит, подобен человеку, смотрящемуся в зеркало:

Хто тільки слухає Слово Боже, та не виконує його, той подібний до людини, яка дивиться на своє відображення в дзеркалі.

он видит себя, отходит и тут же забывает, как выглядит.

Вона пильно дивиться на себе, а як відійде, тієї ж миті забуде, як виглядає.

Если же человек непрестанно всматривается в совершенное Пятикнижие, дающее свободу, становясь не забывчивым слушателем, но исполнителем требуемых ею дел, тогда он будет благословен в том, что делает.

Досконалий Закон Божий несе свободу людям. І той, хто уважно вивчає його й живе згідно з ним, хто втілює його в своє життя, а не просто, вислухавши, забуває, той неодмінно отримає благословення Боже.

Всякий, кто думает о себе, что он послушный религии человек, но не контролирует свой язык, заблуждается, и его благочестие ничего не стоит.

Якщо хтось вважає себе побожним, та не вгамовує язика свого, він лише обманює себе. Побожність цієї людини нічого не варта.

Религиозное благочестие, которое Бог Отец считает чистым и безупречным, заключается в следующем: заботиться о сиротах и вдовах в их бедах, и оберегать себя от пагубного влияния мира.

Побожність же, чиста й непорочна перед Богом і Отцем, виявляється в піклуванні про вдів та сиріт, які знаходяться в скруті, та у збереженні себе самого у чистоті від лихого світу.

« 28 глава 2 глава »