Иакова 1 глава

Соборное послание святого апостола Иакова
Перевод Еп. Кассиана → Переклад Хоменка

Иаков, раб Бога и Господа Иисуса Христа, двенадцати коленам, находящимся в рассеянии, — радоваться!

Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні, привіт!

Всякий раз, когда впадете в различные искушения, сочтите это для себя великой радостью, братья мои,

Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам.

зная, что испытание вашей веры производит терпение.

Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість,

Но терпение пусть имеет совершенное действие, чтобы были вы совершенны и неповреждённы, без всякого недостатка.

за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

Если же у кого из вас недостает мудрости, да просит у Бога, дающего всем просто и не укоряя, и будет дано ему.

Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться.

Но да просит в вере, ни мало не сомневаясь; ибо сомневающийся подобен волне морской, поднимаемой ветром и колеблемой.

Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер.

Пусть не думает такой человек, что он получит что-либо от Господа.

Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; —

Муж с раздвоенной душой не твёрд во всех путях своих.

людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах.

Брат униженный да хвалится высотою своей,

Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням,

а богатый — унижением своим, потому что, как цвет на траве, пройдет он.

а багатий — пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави.

Ибо восходит солнце со зноем и иссушает траву, и цвет её опадает, и красота вида её погибает: так увянет и богатый в путях своих.

Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів'яне.

Блажен муж, который переносит искушение, потому что, став испытанным, он получит венец жизни, который обещал Господь любящим Его.

Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять.

В искушении пусть никто не говорит: меня искушает Бог. Ибо Бог недоступен искушению злом и Сам не искушает никого.

Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає; бо Бог не може бути спокушуваний злом, і сам він не спокушає нікого;

Но каждый подвергается искушению, увлекаемый и обольщаемый собственной похотью.

кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить.

Затем похоть, зачав, рождает грех, а грех, будучи совершен, порождает смерть.

А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же, здійснений, — породжує смерть.

Не обманывайтесь, братья мои возлюбленные.

Не вводьте, мої любі брати, самих себе в оману.

Всякое даяние доброе и всякий дар совершенный нисходит свыше от Отца светов, у Которого нет изменения и ни тени перемены.

Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни.

Он, восхотев, родил нас словом истины, чтобы нам быть неким начатком Его созданий.

Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками його створінь.

Знайте, братья мои возлюбленные: да будет всякий человек скор на слышание, медлен на слова, медлен на гнев;

Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву,

ибо гнев человека не творит правды Божией.

бо гнів людини не чинить справедливости Божої.

Поэтому, отложив всякую нечистоту и остаток злобы, в кротости примите насажденное в вас слово, могущее спасти души ваши.

Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі.

Будьте же исполнителями слова, а не только слушателями, обманывающими самих себя,

Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи.

потому что, если кто слушает слово и не исполняет, тот подобен человеку, рассматривающему природные черты лица своего в зеркале.

Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи:

Посмотрел он на себя и ушел, и тотчас забыл, каков он.

ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він.

Но, кто вникнет в закон совершенный, закон свободы, и пребудет в нём, будучи не слушателем забывчивым, но исполнителем дела, тот блажен будет в выполнении дела.

Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, — не як слухач-забудько, а як виконавець діла, — той щасливий у ділі своїм.

Если кто думает, что он благочестив, и не обуздывает языка своего, но обманывает сердце свое, — благочестие того бесполезно.

Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна.

Благочестие чистое и непорочное пред Богом и Отцом есть то, чтобы посещать сирот и вдов в скорби их, хранить себя неосквернёнными от мира.

Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.

« 28 глава 2 глава »