Иакова 3 глава

Соборное послание святого апостола Иакова
Перевод Еп. Кассиана → Переклад Хоменка

Не многие делайтесь учителями, братья мои, зная, что мы примем большее осуждение.

Нехай, мої брати, між вами не буде багато тих, які хочуть учителями стати, знаючи, що більший засуд приймемо,

Ибо все мы во многом спотыкаемся. Если кто словом не спотыкается, тот человек совершенный, могущий обуздать и всё тело.

бо всі ми прогрішуємося чимало. Коли хтось не завинить словом, той муж досконалий, що може загнуздати й усе тіло.

Если мы коням вдеваем узду в рот, чтобы они повиновались нам, то и всем телом их мы управляем.

Коли вкладаємо гнуздечки коням у рот, "щоб вони нам корилися, ми керуємо всім їхнім тілом.

Вот и корабли, как бы велики они ни были, и хотя бы и носились сильными ветрами, направляются совсем маленьким рулем, куда решает воля кормчего.

А ось кораблі: хоч і які вони величезні та ще й до того гнані сильними вітрами, а кермуються ж маленьким стерном за волею стерника.

Так и язык — маленький член, а много хвастается. Вот какой малый огонь зажигает великий лес.

Так само і язик: член маленький, а хвалиться великим! Глядіть, який вогонь малий, а запалює величезний ліс!

И язык — огонь, этот мир неправды: язык помещается между нашими членами, оскверняет всё тело и воспламеняет круг жизни, будучи сам воспламеняем геенною.

І язик — вогонь, світ неправди! Язик, вміщений серед наших членів, бруднить усе тіло й запалює круг нашого існування, запалений і сам вогнем пекельним.

Ибо всякое естество, как зверей, так и птиц, как пресмыкающихся, так и морских животных, укрощается и укрощено естеством человеческим,

Усякі роди диких звірів та птахів, гадів та морських потвор були приборкані й приборкуються людським хистом.

а языка укротить никто из людей не может: неугомонное зло, он полон яда смертоносного.

Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: він — зло, що спокою не знає, наповнений смертельною отрутою.

Им мы благословляем Господа и Отца и им мы проклинаем людей, по подобию Божию созданных:

Ним ми благословляємо Господа й Отця і ним кленемо людей, що створені на подобу Божу.

из тех же уст исходит благословение и проклятие. Не должно, братья мои, чтобы это было так.

З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не слід, брати мої, щоб це так було.

Изводит ли источник из одного и того же отверстия сладкое и горькое?

Хіба криниця з одного джерела б'є солодким і гірким?

Может ли, братья мои, смоковница произвести маслины и виноградная лоза — смоквы? Не может и солёный источник произвести сладкую воду.

Хіба смоківниця, брати мої, може родити маслини, або виноград смокви? Ані солонець води солодкої не може дати.

Кто между вами мудр и разумен? Пусть покажет добрым поведением дела свои в кротости и в мудрости.

Хто мудрий і досвідчений між вами? Нехай покаже гарною поведінкою свої діла в розумній лагідності.

Но если имеете в сердце вашем горькую зависть и своеволие, не превозноситесь и не лгите на истину.

Коли ж у вашім серці гірка заздрість та свари, то не хваліться і не говоріть неправди проти правди.

Это не есть мудрость, свыше нисходящая, но земная, душевная, бесовская.

Це не та мудрість, що сходить згори, а земна, тваринна, диявольська;

Ибо, где зависть и своеволие, там неустройство и всякое худое дело.

бо де заздрість та чвари, там безлад і все, що тільки є лихого.

Но та мудрость, которая свыше, во-первых чиста, затем мирна, снисходительна, послушлива, полна милосердия и добрых плодов, беспристрастна, нелицемерна.

А мудрість, що походить згори, найперше чиста, потім мирна, поблажлива, примирлива, милосердя та добрих плодів повна, безстороння, нелицемірна.

Плод же праведности в мире сеется теми, которые творят мир.

Плід праведности сіється в мирі тим, хто мир чинить.

« 2 глава 4 глава »