Иакова 3 глава

Соборное послание святого апостола Иакова
Перевод Десницкого → Переклад Хоменка

Не нужно, чтобы многие из вас, братья, становились учителями — знайте, что нас, учителей, судить будут строже,

Нехай, мої брати, між вами не буде багато тих, які хочуть учителями стати, знаючи, що більший засуд приймемо,

ведь все мы допускаем много ошибок. А кто не ошибается в речах, тот совершенный человек и может обуздать себя в полной мере.

бо всі ми прогрішуємося чимало. Коли хтось не завинить словом, той муж досконалий, що може загнуздати й усе тіло.

Так мы и коням вставляем в рот удила, чтобы подчинить их себе и управлять ими в полной мере.

Коли вкладаємо гнуздечки коням у рот, "щоб вони нам корилися, ми керуємо всім їхнім тілом.

Так и с кораблями: как они ни велики, как ни сильны ветра, что ими движут, а с помощью совсем маленького руля кормчий направляет их, куда пожелает.

А ось кораблі: хоч і які вони величезні та ще й до того гнані сильними вітрами, а кермуються ж маленьким стерном за волею стерника.

Так и язык — малая часть тела, но многим хвалится. И малейший огонек может поджечь груду дров.

Так само і язик: член маленький, а хвалиться великим! Глядіть, який вогонь малий, а запалює величезний ліс!

Вот и язык — такой огонь. Он создает внутри нас целый мир неправды и так оскверняет нас целиком, воспламеняет всё течение нашей жизни — а сам воспламеняется от геенны.

І язик — вогонь, світ неправди! Язик, вміщений серед наших членів, бруднить усе тіло й запалює круг нашого існування, запалений і сам вогнем пекельним.

Животные, какой бы они ни были природы: звери и птицы, пресмыкающиеся и морская живность — покоряются человеческой природе или уже покорились.

Усякі роди диких звірів та птахів, гадів та морських потвор були приборкані й приборкуються людським хистом.

А покорить собственный язык не в силах никто из людей. Не сдержать этого зла, и яд его смертелен!

Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: він — зло, що спокою не знає, наповнений смертельною отрутою.

Языком мы благословляем Господа и Отца — но им же и проклинаем людей, рожденных по образу Божьему.

Ним ми благословляємо Господа й Отця і ним кленемо людей, що створені на подобу Божу.

Из одних и тех же уст исходит благословение и проклятие — не должно, братья, быть так.

З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не слід, брати мої, щоб це так було.

Бывает ли такой источник, чтобы текла из него и сладкая, и горькая вода?

Хіба криниця з одного джерела б'є солодким і гірким?

Не может, братья мои, смоковница приносить маслины, а виноградная лоза — смоквы, и соленый источник не даст воды пресной.

Хіба смоківниця, брати мої, може родити маслини, або виноград смокви? Ані солонець води солодкої не може дати.

Есть среди вас человек мудрый и знающий? Пусть он докажет это на деле добрым поведением и кроткой мудростью.

Хто мудрий і досвідчений між вами? Нехай покаже гарною поведінкою свої діла в розумній лагідності.

Но если на сердце у вас жгучая зависть и раздоры — хвалиться вам нечем, не лгите против истины!

Коли ж у вашім серці гірка заздрість та свари, то не хваліться і не говоріть неправди проти правди.

Не та это мудрость, что приходит свыше — а земная, душевная, бесовская!

Це не та мудрість, що сходить згори, а земна, тваринна, диявольська;

Где зависть да раздор — там мятеж и всякое мерзкое дело.

бо де заздрість та чвари, там безлад і все, що тільки є лихого.

Та мудрость, которая приходит свыше, прежде всего чиста, а кроме того, она несет мир, владеет собой, она послушна и исполнена милости, плоды ее добры, она беспристрастна и непритворна.

А мудрість, що походить згори, найперше чиста, потім мирна, поблажлива, примирлива, милосердя та добрих плодів повна, безстороння, нелицемірна.

Праведность мирно сеет свое семя, и оно принесет плод тем, кто трудится ради мира.

Плід праведности сіється в мирі тим, хто мир чинить.

« 2 глава 4 глава »