2 Петра 1 глава

Друге соборне послання св. апостола Петра
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

Симон Петр, слуга і апостол Ісуса Христа, тим, що з нами однаку дорогу віру приняли по правдї Бога нашого і Спаса Ісуса Христа:

Симон петр, раб и посланник Иисус Христов, равночистную с нами получившими веру в правде Бога нашего и спаса Иисуса Христа:

благодать вам і впокій нехай умножить ся в познанню Бога й Ісуса, Господа нашого.

благодать вам и мир да умножится в познании Бога, и Христа Иисуса Господа нашего.

Яко ж усе до життя і побожности дароване нам Божою силою Його, через познаннє Покликавшого нас славою і чеснотою (милостю),

Яко вся нам Божественныя силы его, яже к животу и благочестию, подана разумом призвавшаго нас славою и добродетелию.

чим найбільші і дорогі обітницї даровані нам, щоб через них були ви спільниками Божої природи, ухиляючись від тлїнного хотїння, що в сьвітї,

имиже честная нам и великая обетования даровашася, да сих ради будете Божественнаго причастницы естества, отбегше, яже в мире, похотныя тли:

то доложіть до сього усе ваше стараннє, і подайте у вірі вашій чесноту, а в чеснотї розум,

и в самое же сие, тщание все привнесше, подадите в вере вашей добродетель, в добродетели же разум,

а в розумі вдержаннє, а у вдержанню терпіннє, а в терпінню побожність,

в разуме же воздержание, в воздержании же терпение, в терпении же благочестие,

а в побожностї братню любов, а в братній любові любов (для всїх).

во блгочестии же братолюбие, в братолюбии же любовь.

Коли бо се буде у вас і умножить ся, то не оставить вас лїнивими, анї безплодними в познаннї Господа нашого Ісуса Христа.

Сия бо сущая в вас и множащаяся, не праздных ниже безплодных сотворят вы в Господа нашего Иисуса Христа познание:

У кого бо нема сього, той слїпий і коротко видющий, що забув на очищеннє давних своїх гріхів.

емуже бо несть сих, слеп есть, мжай, забвение приемь очищения древних своих грехов.

Тим то, брати, старайтесь більше утвердити ваше покликаннє і вибраннє; се бо роблячи, нїколи не спотикнетесь.

Темже паче, братие, потщитеся известно ваше звание и избрание творити: сия бо творяще, не имате согрешити никогдаже,

Так бо щедро дозволить ся вам вхід у вічнє царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа.

сице бо обилно приподастся вам вход в вечное Царство Господа нашего и спаса Иисуса Христа.

Тим і не занехую завсїди пригадувати вам сї речи, хоч ви й знаєте, і утверджені у сїй правдї.

Сего ради не обленюся воспоминати присно вам о сих, аще и ведите, и утверждени есте в настоящей истине.

Видить ся ж менї право, доки я у сїй оселї, розбуджувати вас у наповіданню;

Праведно бо мню, донележе есмь в сем телеси, возставляти вас воспоминанием,

знаючи, що скоро оставлю оселю мою, яко ж і Господь наш Ісус Христос обявив менї.

ведый, яко скоро есть отложение телесе моего, якоже и Господь наш Иисус Христос сказа мне.

Старати му ся ж, щоб ви і всюди, по моєму розстанню, робили спомин сїх річей.

Потщуся же и всегда имети вас по моем исходе память о сих творити.

Не за байками бо, хитро придуманими, йдучи, обявили ми вам силу і прихід Господа нашого Ісуса Христа, а бувши самовидцями величчя Його.

Не ухищренным бо баснем последовавше сказахом вам силу и пришествие Господа нашего Иисуса Христа, но самовидцы бывше величествия онаго.

Бо Він приняв від Бога Отця честь і славу, коли зійшов до Него од величньої слави такий голос: "Се Син мій любий, що я вподобав Його."

Прием бо от Бога Отца честь и славу, гласу пришедшу к нему от велелепныя славы. сей есть Сын мой возлюбленныи, о немже аз благоизволих.

І сей голос чули ми, як сходив з неба, бувши з Ним на горі сьвятій.

И сей глас мы слышахом с небесе сшедшь, с ним суще на горе святей.

Ще ж маємо певнїще слово пророче, і ви добре робите, вважаючи на него, як на сьвітильника, що сьвітить в темному місцї, аж день засияє, і денниця зійде в серцях ваших;

И имамы известнейшее пророческое слово: емуже внимающе якоже светилу сияющу в темнем месте, добре творите, дондеже день озарит, и денница возсияет в сердцах ваших,

се найперш знаючи, що жадне книжне пророцтво не дїєть ся своїм розвязаннєм.

сие прежде ведуще, яко всяко пророчество книжное по своему сказанию не бывает.

Бо нїколи із волї чоловіка не виповідано пророцтво, а від Духа сьвятого розбуджувані, промовляли сьвяті люде Божі.

Ни бо волею бысть когда человеком пророчество, но от святаго Духа просвещаеми глаголаша святии Божии человецы.

« 5 глава 2 глава »