2 Петра 1 глава

Друге соборне послання св. апостола Петра
Переклад Куліша та Пулюя → Пераклад Яна Станкевіча

Симон Петр, слуга і апостол Ісуса Христа, тим, що з нами однаку дорогу віру приняли по правдї Бога нашого і Спаса Ісуса Христа:

Сымон Пётра, нявольнік а апостал Ісуса Хрыста, тым, што прынялі з намі аднакаштоўную веру пераз справядлівасьць Бога нашага а Спаса Ісуса Хрыста:

благодать вам і впокій нехай умножить ся в познанню Бога й Ісуса, Господа нашого.

Ласка а супакой вам хай памножацца супоўным знацьцём Бога а Ісуса, Спадара нашага.

Яко ж усе до життя і побожности дароване нам Божою силою Його, через познаннє Покликавшого нас славою і чеснотою (милостю),

Як Боская сіла Ягоная дала нам усе, да жыцьця а набожнасьці належачае, супоўным знацьцём Таго, хто пагукаў нас сваёй славаю й цнотаю,

чим найбільші і дорогі обітницї даровані нам, щоб через них були ви спільниками Божої природи, ухиляючись від тлїнного хотїння, що в сьвітї,

Каторымі даў нам найвялікшыя й каштоўныя абятніцы, каб вы імі сталі ўчасьнікамі Боскае прыроды, уцекшы ад папсаванасьці, каторая на сьвеце жадою, —

то доложіть до сього усе ваше стараннє, і подайте у вірі вашій чесноту, а в чеснотї розум,

То вы, ужыўшы да гэтага ўсю ўлегласьць, замейце да веры свае цноту, у цноце знацьцё,

а в розумі вдержаннє, а у вдержанню терпіннє, а в терпінню побожність,

У знацьцю ўзьдзержлівасьць, у ўзьдзержлівасьці цярплівосьць, у цярплівосьці набожнасьць,

а в побожностї братню любов, а в братній любові любов (для всїх).

У набожнасьці брацтва, у брацтве міласьць.

Коли бо се буде у вас і умножить ся, то не оставить вас лїнивими, анї безплодними в познаннї Господа нашого Ісуса Христа.

Бо калі гэта ў вас ё і збыткуе, не бязьдзейнымі ані бясплоднымі ўчыне вас узглядам супоўнага знацьця Спадара нашага Ісуса Хрыста;

У кого бо нема сього, той слїпий і коротко видющий, що забув на очищеннє давних своїх гріхів.

А ў каго няма гэтага ўсяго, тый нявісны, паніклівы і забыўся праз ачышчэньне зь пярэдніх грахоў.

Тим то, брати, старайтесь більше утвердити ваше покликаннє і вибраннє; се бо роблячи, нїколи не спотикнетесь.

Затым валей, браты, улягайце чыніць пагуканьне а абраньне свае моцным, бо, чынячы гэта, ніколі не ўпадзіце,

Так бо щедро дозволить ся вам вхід у вічнє царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа.

Бо гэтак шырака адчыніцца вам уход да вечнага гаспадарства Спадара нашага а Спаса Ісуса Хрыста.

Тим і не занехую завсїди пригадувати вам сї речи, хоч ви й знаєте, і утверджені у сїй правдї.

Дзеля таго я буду заўсёды дамяняць вам праз гэта, дарма што вы зналыя і ўмацаваныя ў цяперашняй праўдзе.

Видить ся ж менї право, доки я у сїй оселї, розбуджувати вас у наповіданню;

Бо я маю за справядлівае, пакуль я ў гэтым будане, надбіць вас дамяняньням,

знаючи, що скоро оставлю оселю мою, яко ж і Господь наш Ісус Христос обявив менї.

Ведаючы, што я ўборзьдзе маю пакінуць будан свой, як і Спадар наш Ісус Хрыстос паказаў імне.

Старати му ся ж, щоб ви і всюди, по моєму розстанню, робили спомин сїх річей.

Але я ўлягу, каб просьле майго адходу вы таксама заўсёды прыпаміналі гэта.

Не за байками бо, хитро придуманими, йдучи, обявили ми вам силу і прихід Господа нашого Ісуса Христа, а бувши самовидцями величчя Його.

Бо мы абясьцілі вам сілу й прыход Спадара нашага Ісуса Хрыста, ня йдучы за хітра выдуманымі байкамі, але былі вочнікамі Ягонае вялікасьці.

Бо Він приняв від Бога Отця честь і славу, коли зійшов до Него од величньої слави такий голос: "Се Син мій любий, що я вподобав Його."

Бо Ён прыняў ад Бога Айца чэсьць а славу, як прышоў яму такі голас ад дасканальнае славы: «Гэта Сын Мой умілаваны, Каторага Я ўпадабаў».

І сей голос чули ми, як сходив з неба, бувши з Ним на горі сьвятій.

І гэты голас, прышлы зь нябёс, мы чулі, будучы зь Ім на сьвятой гары.

Ще ж маємо певнїще слово пророче, і ви добре робите, вважаючи на него, як на сьвітильника, що сьвітить в темному місцї, аж день засияє, і денниця зійде в серцях ваших;

Ды мы маем найпэўнейшае прароцкае слова, і вы добра робіце, што зварачаецеся да яго, як да лянпы, што зьзяе ў цемным месцу аж да сьвітаньня і ўсходу дзяньніцы ў сэрцах вашых,

се найперш знаючи, що жадне книжне пророцтво не дїєть ся своїм розвязаннєм.

Ведаючы наўперад, што ніякае прароцтва Пісьма не залежа ад собскага выкладу.

Бо нїколи із волї чоловіка не виповідано пророцтво, а від Духа сьвятого розбуджувані, промовляли сьвяті люде Божі.

Бо ніколі прароцтва ня было вымаўлена воляю людзкою, але вы маўлялі яго сьвятыя людзі Божыя, несеныя Духам Сьвятым.

« 5 глава 2 глава »