2 Петра 1 глава

Друге соборне послання св. апостола Петра
Українська Біблія. Турконяк → Пераклад Яна Станкевіча

Симон-Петро, раб і апостол Ісуса Христа, — до тих, хто завдяки праведності нашого Бога і Спасителя Ісуса Христа прийняв віру, рівноцінну нашій.

Сымон Пётра, нявольнік а апостал Ісуса Хрыста, тым, што прынялі з намі аднакаштоўную веру пераз справядлівасьць Бога нашага а Спаса Ісуса Хрыста:

Благодать вам і мир хай помножаться в пізнанні Бога й Ісуса, нашого Господа!

Ласка а супакой вам хай памножацца супоўным знацьцём Бога а Ісуса, Спадара нашага.

Усе те, що потрібне для життя і побожності, подарувала нам Його Божа сила — пізнанням Того, Хто покликав нас власною славою і чеснотою.

Як Боская сіла Ягоная дала нам усе, да жыцьця а набожнасьці належачае, супоўным знацьцём Таго, хто пагукаў нас сваёй славаю й цнотаю,

Через них даровані нам дорогоцінні та великі обітниці, щоби через них ви стали учасниками Божественної природи, уникнувши морального розтління, яке є у світі.

Каторымі даў нам найвялікшыя й каштоўныя абятніцы, каб вы імі сталі ўчасьнікамі Боскае прыроды, уцекшы ад папсаванасьці, каторая на сьвеце жадою, —

Тому докладіть усі старання, покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті — пізнання,

То вы, ужыўшы да гэтага ўсю ўлегласьць, замейце да веры свае цноту, у цноце знацьцё,

в пізнанні — стриманість, у стриманості — терпеливість, у терпеливості — побожність,

У знацьцю ўзьдзержлівасьць, у ўзьдзержлівасьці цярплівосьць, у цярплівосьці набожнасьць,

у побожності — братерство, а в братерстві — любов.

У набожнасьці брацтва, у брацтве міласьць.

Адже коли це у вас є та примножується, то не залишить вас без діла, ні без плоду для пізнання Господа нашого Ісуса Христа.

Бо калі гэта ў вас ё і збыткуе, не бязьдзейнымі ані бясплоднымі ўчыне вас узглядам супоўнага знацьця Спадара нашага Ісуса Хрыста;

А в кому цього нема, той сліпий, короткозорий; він забув про очищення від своїх попередніх гріхів.

А ў каго няма гэтага ўсяго, тый нявісны, паніклівы і забыўся праз ачышчэньне зь пярэдніх грахоў.

Тому, брати, усе більше намагайтеся утвердити ваше покликання та обрання, тому що роблячи так, ніколи не спіткнетеся.

Затым валей, браты, улягайце чыніць пагуканьне а абраньне свае моцным, бо, чынячы гэта, ніколі не ўпадзіце,

Адже таким чином щедро забезпечиться вам вхід до вічного Царства нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа.

Бо гэтак шырака адчыніцца вам уход да вечнага гаспадарства Спадара нашага а Спаса Ісуса Хрыста.

Тому я буду постійно нагадувати вам про це, хоч ви й знаєте і впевнені в теперішній істині.

Дзеля таго я буду заўсёды дамяняць вам праз гэта, дарма што вы зналыя і ўмацаваныя ў цяперашняй праўдзе.

Бо вважаю за справедливе, доки я ще в цій оселі, спонукувати вас нагадуванням,

Бо я маю за справядлівае, пакуль я ў гэтым будане, надбіць вас дамяняньням,

знаючи, що невдовзі покину свою оселю, як і Господь наш Ісус Христос показав мені.

Ведаючы, што я ўборзьдзе маю пакінуць будан свой, як і Спадар наш Ісус Хрыстос паказаў імне.

Дбатиму, щоб і після мого відходу ви завжди про це пам’ятали.

Але я ўлягу, каб просьле майго адходу вы таксама заўсёды прыпаміналі гэта.

Адже ми сповістили вам про силу та присутність Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитрими вигадками, але будучи очевидцями Його величі.

Бо мы абясьцілі вам сілу й прыход Спадара нашага Ісуса Хрыста, ня йдучы за хітра выдуманымі байкамі, але былі вочнікамі Ягонае вялікасьці.

Тому що Він прийняв честь і славу від Бога Отця, коли до Нього донісся від величної слави такий голос: Це — Мій Син, Мій улюблений, Якого Я вподобав!

Бо Ён прыняў ад Бога Айца чэсьць а славу, як прышоў яму такі голас ад дасканальнае славы: «Гэта Сын Мой умілаваны, Каторага Я ўпадабаў».

І ми, будучи з Ним на святій горі, чули цей голос, що пролунав з неба.

І гэты голас, прышлы зь нябёс, мы чулі, будучы зь Ім на сьвятой гары.

І ми маємо ще непорушне пророче слово. Ви добре робите, зважаючи на нього як на світильник, який світить у темному місці, — доки почне розвиднятися, і ранкова зоря засяє у ваших серцях,

Ды мы маем найпэўнейшае прароцкае слова, і вы добра робіце, што зварачаецеся да яго, як да лянпы, што зьзяе ў цемным месцу аж да сьвітаньня і ўсходу дзяньніцы ў сэрцах вашых,

насамперед знаючи те, що жодне пророцтво в Писанні не постає з власного тлумачення.

Ведаючы наўперад, што ніякае прароцтва Пісьма не залежа ад собскага выкладу.

Адже пророцтво ніколи не було з волі людини, але від Бога звіщали мужі, натхнені Святим Духом.

Бо ніколі прароцтва ня было вымаўлена воляю людзкою, але вы маўлялі яго сьвятыя людзі Божыя, несеныя Духам Сьвятым.

« 5 глава 2 глава »