1 Коринтян 1 глава

Перше послання св. апостола Павла до коринтян
Українська Біблія. Турконяк → Пераклад Яна Станкевіча

Павло, апостол Ісуса Христа, покликаний Божою волею, і брат Состен — [1]

Паўла, воляю Божаю пагуканы апостал Ісуса Хрыста, а Сосьфен брат,

Божій Церкві в Коринті, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, які на кожному місці прикликають Ім’я нашого Господа Ісуса Христа, їхнього й нашого:

Царкве Божай, што ў Карынце, пасьвячаным у Хрысту Ісусу, пагуканым сьвятым, з усімі, што гукаюць імя Спадара нашага Ісуса Хрыста на кажным месцу, у іх і ў нас:

благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа!

Ласка вам а супакой ад Бога, Айца нашага, а Спадара Ісуса Хрыста.

Завжди дякую моєму Богові за вас і за благодать Божу, дану вам у Христі Ісусі,

Дзякую Богу свайму заўсёды за вас узглядам ласкі Божае, данае вам у Ісусу Хрысту,

що в Ньому ви збагатилися всім: усяким словом і всяким знанням.

Што ўсім вы забагацелі ў Ім, усялякім словам і ўсялякім веданьням, —

Оскільки свідчення Христа утвердилося у вас,

Бо сьветчаньне Хрыстова ўмацавалася ў вас, —

тому вам, які очікуєте з’явлення нашого Господа Ісуса Христа, не бракує жодного дару благодаті.

Так што вы ня маеце нястачы ні ў якім дару, чакаючы зьяўленьня Спадара нашага Ісуса Хрыста,

Він і зміцнить вас до кінця бути бездоганними в день Господа нашого Ісуса Христа.

Каторы і ўмацуе вас аж да канца быць бязьвіннымі на дзень Спадара нашага Ісуса Хрыста.

Вірним є Бог, Який покликав вас до спільності з Його Сином — Ісусом Христом, нашим Господом.

Верны Бог, Каторым вы пагуканыя да ўзаем’я Сына Ягонага Ісуса Хрыста, Спадара нашага.

Благаю вас, брати, Ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, щоб не було між вами поділу, але щоб ви були поєднані однаковим розумінням і однією думкою.

Вось жа малю вас, браты, імям Спадара нашага Ісуса Хрыста, каб усі вы гукалі адно, і ня было меж вас падзелаў, але каб вы супоўна задзіночыліся ў тэй самай думцы і ў тым самым паглядзе.

Бо посланці від Хлої сказали мені про вас, мої брати, що між вами є суперечки.

Бо ад Хлоіных стала імне ведама, браты мае, праз вас, што сьпярэчкі ё памеж вас.

Маю на увазі те, що кожний з вас каже: я Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин [2] , а я Христів.

Я гукаю праз тое, што кажны з вас кажа: «Я запраўды Паўлаў», а «Я Аполосаў», а «Я Кіфін», а «Я Хрыстоў».

Невже Христос поділився? Хіба Павло був розп’ятий за вас, чи, може, ви хрестилися в ім’я Павла?

Нягож Хрыстос падзяліўся? альбо Паўла быў укрыжаваны за вас? альбо ў імя Паўлы вы хрысьціліся?

Дякую Богові, що я не хрестив нікого з вас, крім Криспа і Гая,

Дзякую Богу, што нікога з вас ня хрысьціў, апрача Крыспа а Ґая,

щоб ніхто не сказав, що ви хрестилися в моє ім’я.

Што ніхто ня можа сказаць, што я хрысьціў у імя свае собскае.

Хрестив же я і дім Степана; більше не знаю, чи хрестив я кого іншого.

Але, я хрысьціў і дом Сьцепаноў; але балей ня ведаю, ці хрысьціў каго іншага.

Адже Христос не послав мене хрестити, але звіщати Євангеліє, і то не в премудрості слова, щоб не був позбавлений сили хрест Христа.

Бо Хрыстос не паслаў мяне хрысьціць, але абяшчаць дабравесьць, ня ў мудрасьці слова, каб ня быў змарнаваны крыж Хрыстоў.

Тому що слово про хрест є безумством для тих, хто гине, а для нас, які спасаємося, це — Божа сила.

Бо слова праз крыж гінучым ё дурніна, але нам спасаным — сіла Божая.

Адже написано: Знищу мудрість премудрих, а розум розумних відкину!

Бо напісана: «Загублю мудрасьць мудрыцоў, а розум разумных адхіну».

Де мудрий? Де грамотний? Де вчений віку цього? Хіба мудрість [цього] світу Бог не обернув на безумство?

Ідзе мудрэц? ідзе кніжнік? ідзе сьпярэчнік гэтага веку? Ці не абярнуў Бог мудрасьць гэтага сьвету ў дурноту?

Оскільки світ своєю мудрістю так і не зрозумів Бога в Його Божій премудрості, то Бог забажав спасти тих, хто вірить, безумством проповіді.

Бо як сьвет мудрасьцяй не пазнаў Бога ў мудрасьці Божай, зьлюб Богу было дурнотаю абяшчаньня спасьці вернікаў.

Бо юдеї вимагають чудес, а греки шукають мудрості.

Бо Жыды вымагаюць знакоў, а Грэкі шукаюць мудрасьці;

Ми ж проповідуємо розп’ятого Христа: для юдеїв — це спокуса, а для греків — безумство.

Мы ж абяшчаем укрыжаванага Хрыста, Жыдом спадмана, а народам дурнота,

А саме для покликаних — і юдеїв, і греків — Христа, Божу силу й Божу премудрість.

Але пагуканым, Жыдом і Грэкам, Хрыста, моц Божую а мудрасьць Божую;

Адже «немудре» Боже є розумнішим від людського, і «немічне» Боже є сильнішим від людського.

Бо дурнота Божая мудрэйшая за людзёў, а млявае ў Бога дужшае за людзёў.

Гляньте, брати, на ваше покликання: небагато мудрих тілом, небагато сильних, небагато шляхетних.

Разважча, браты, хто вы пагуканыя, што ня шмат мудрых подле цела, ня шмат дужых, ня шмат дабрародных;

Але Бог вибрав немудре світу, щоби засоромити премудрих, і Бог вибрав немічне світу, щоби засоромити сильних;

Бо Бог абраў дурноту гэтага сьвету, каб засароміць мудрых, і Бог абраў млявае гэтага сьвету, каб засароміць дужасьць;

Бог вибрав понижене у світі, погорджене і неіснуюче, щоби позбавити сили існуюче,

І нізкое сьвету, і пагрэбаваных абраў Бог, і няіснуючае, каб існуючае зьнішчыць, —

щоби жодне тіло не хвалилося перед Богом.

Так, каб не хвалілася перад Богам ніякае цела.

Від Нього ж і ви є в Христі Ісусі, Який став для нас мудрістю від Бога, праведністю, освяченням і викупленням,

Ад Яго й вы ў Хрысту Ісусу, Каторы стаў нам мудрасьцю ад Бога, як і справядлівасьцю а пасьвячэньням а адкупленьням,

щоби збулося написане: Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!

Як напісана: «Хто хваліцца, Спадаром хваліся».

« 16 глава 2 глава »