1 Коринтян 1 глава

Перше послання св. апостола Павла до коринтян
Українська Біблія. Турконяк → Русского Библейского Центра

Павло, апостол Ісуса Христа, покликаний Божою волею, і брат Состен — [1]

Павел, призванный Божьей волей апостол Христа Иисуса, и со мной брат Сосфен —

Божій Церкві в Коринті, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, які на кожному місці прикликають Ім’я нашого Господа Ісуса Христа, їхнього й нашого:

Призванному свыше, святому по святости Христа Иисуса, народу Божьей церкви в Коринфе, всем, кто вместе с нами где бы то ни было призывает имя Господа нашего Иисуса Христа:

благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа!

Милость вам и мир от Бога Отца нашего и Господа Иисуса Христа!

Завжди дякую моєму Богові за вас і за благодать Божу, дану вам у Христі Ісусі,

Всегда благодарю Бога моего за вас, за Божью благодать, дарованную вам через Христа Иисуса.

що в Ньому ви збагатилися всім: усяким словом і всяким знанням.

Насколько выше стал уровень вашего владения словом, ваших знаний! И это все Он, Христос!

Оскільки свідчення Христа утвердилося у вас,

Наше свидетельство о Нем дало свои результаты.

тому вам, які очікуєте з’явлення нашого Господа Ісуса Христа, не бракує жодного дару благодаті.

Ни в каких дарах свыше нет у вас теперь недостатка. Ждите лишь возвращения Господа нашего Иисуса Христа.

Він і зміцнить вас до кінця бути бездоганними в день Господа нашого Ісуса Христа.

С мыслью об этом не так трудно будет продержаться до конца, до истощения упрека в День Господа нашего Иисуса Христа.

Вірним є Бог, Який покликав вас до спільності з Його Сином — Ісусом Христом, нашим Господом.

Верен Бог. Он призвал вас к духовному родству со Своим Сыном Иисусом Христом, нашим Господом.

Благаю вас, брати, Ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, щоб не було між вами поділу, але щоб ви були поєднані однаковим розумінням і однією думкою.

Именем нашего Господа Иисуса Христа умоляю вас, братья, друг другу в речах не перечить, разобщению не способствовать, а хранить единство мысли и толка.

Бо посланці від Хлої сказали мені про вас, мої брати, що між вами є суперечки.

От домашних Хлои мне стало известно, братья, что среди вас пошли раздоры.

Маю на увазі те, що кожний з вас каже: я Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин [2] , а я Христів.

Как я понимаю, каждый у вас говорит свое: «Я Павлов», или: «Я Аполлосов», или: «Я Кифин», или: «Я Христов».

Невже Христос поділився? Хіба Павло був розп’ятий за вас, чи, може, ви хрестилися в ім’я Павла?

Христос что, расщепился? Да и разве Павел был за вас распят? Павлово ли приняли вы крещение?

Дякую Богові, що я не хрестив нікого з вас, крім Криспа і Гая,

Благодарение Богу! Никого из вас я не крестил, кроме Криспа и Гая,

щоб ніхто не сказав, що ви хрестилися в моє ім’я.

И не давал повода говорить о Павловом крещении.

Хрестив же я і дім Степана; більше не знаю, чи хрестив я кого іншого.

Крестил Стефановых чад и домочадцев. А больше никого память не подсказывает.

Адже Христос не послав мене хрестити, але звіщати Євангеліє, і то не в премудрості слова, щоб не був позбавлений сили хрест Христа.

Христос послал меня не крестить, а возвещать евангелие, при этом не увлекаться умозрительными построениями, не забывать о силе прямого воздействия креста Христова.

Тому що слово про хрест є безумством для тих, хто гине, а для нас, які спасаємося, це — Божа сила.

Слово о Распятии для пропащих грешников — глупость, а для нас, спасенных, — Божья сила.

Адже написано: Знищу мудрість премудрих, а розум розумних відкину!

Написано: «Развею мудрость мудрецов, разум разумных обессмыслю».

Де мудрий? Де грамотний? Де вчений віку цього? Хіба мудрість [цього] світу Бог не обернув на безумство?

Где ты, мудрец, книгочей, провозвестник этого века? Бог не дает ли нам знать, что мудрость мира глупа?

Оскільки світ своєю мудрістю так і не зрозумів Бога в Його Божій премудрості, то Бог забажав спасти тих, хто вірить, безумством проповіді.

Вот Божья мудрость: при всем своем уме мир не знает Бога. Богу угодно было спасти верующих «глупостью» евангельской проповеди.

Бо юдеї вимагають чудес, а греки шукають мудрості.

Иудеи требуют знамений, эллинам подавай глубокую мысль,

Ми ж проповідуємо розп’ятого Христа: для юдеїв — це спокуса, а для греків — безумство.

А мы возвещаем распятого Христа: для иудеев — досада, для язычников — глупость.

А саме для покликаних — і юдеїв, і греків — Христа, Божу силу й Божу премудрість.

Но для призванных, как иудеев, так и эллинов, Христос — Божья сила и Божья мудрость.

Адже «немудре» Боже є розумнішим від людського, і «немічне» Боже є сильнішим від людського.

И выходит, что немудреное Божье мудрее человека и бессильное Божье — сильнее.

Гляньте, брати, на ваше покликання: небагато мудрих тілом, небагато сильних, небагато шляхетних.

Взгляните, братья, на самих себя, призванных. Много ли было среди вас прежде по свойству человека мудрых? Много ли в чемнибудь сильных? Много ли именитых?

Але Бог вибрав немудре світу, щоби засоромити премудрих, і Бог вибрав немічне світу, щоби засоромити сильних;

Но Бог избрал немудреное мира, чтобы посрамить мудрых, и бессильное мира избрал Бог, чтобы посрамить силу.

Бог вибрав понижене у світі, погорджене і неіснуюче, щоби позбавити сили існуюче,

И неприметное в мире, приниженное и малоценное избрал Бог для упразднения ценимого,

щоби жодне тіло не хвалилося перед Богом.

Чтобы не заноситься перед Богом ничему человеческому.

Від Нього ж і ви є в Христі Ісусі, Який став для нас мудрістю від Бога, праведністю, освяченням і викупленням,

Он — начало вашей причастности ко Христу Иисусу, который сделался для нас мудростью от Бога, праведностью и святостью. И искуплением.

щоби збулося написане: Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!

По этому поводу написано: «Превозносящийся — превозносись Господом».

« 16 глава 2 глава »