1 Коринтян 4 глава

Перше послання св. апостола Павла до коринтян
Українська Біблія. Турконяк → Русского Библейского Центра

Нехай кожний вважає нас слугами Христовими та управителями Божих таємниць.

Хорошо, если о нас все будут знать, что мы — слуги Христовы, доверенные Божьих тайн.

А від управителів вимагається, щоб кожний був вірний.

От доверенных лиц ожидается одно — чтобы каждый оказался человеком долга.

Тож Мені найменше залежить, як про мене судите ви або який взагалі людський суд, бо я і сам себе не суджу.

Меня меньше всего заботит, какому суду предали меня вы или другие люди. О себе я и сам не сужу.

І хоч я ні в чому не відчуваю себе винним, але цим я не є виправданий. Адже Той, Хто мене судить, то Господь.

И если я ничего за собой не знаю, то не этим оправдан. Судья мне Господь.

Тому передчасно нічого не судіть, доки не прийде Господь, Який і освітить таємниці пітьми, і виявить задуми сердець, — тоді кожному буде похвала від Бога.

Прежде времени ни о чем не судите: придет Господь, прольет свет на скрытое во тьме, обнажит сердечные пристрастия, и тогда каждому будет своя похвала от Бога.

Це, брати, відніс я до себе й до Аполлоса задля вас, щоб ви навчилися від нас [думати] не більше від того, що написано, аби ви один перед одним не ставили себе вище за інших.

Я распространил это на себя и Аполлоса ради вас, братья, чтобы вам научиться от нас «не домысливать сверх того, что написано», и не заноситься друг перед другом за счет третьего.

Бо хто тебе виділяє? Що ти маєш, чого б ти не отримав? А якщо отримав, то чому хвалишся, неначе той, хто не одержав?

Кому мнишься ты исключением? И что у тебя есть такого, чего ты не получил? А если получил, зачем расхвастался, будто и не получал?

Ось ви наситилися, ось ви збагатилися і без нас стали панувати. О, якби ви насправді запанували, щоб і нам з вами панувати!

Все-то у вас есть! Всем-то вы богаты! Стали вы на царство без нас. Да только дождаться бы мне вашего истинного воцарения, чтобы заодно и нам стать на царство!

Але я вважаю, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, наче приречених на смерть, адже ми стали видовищем для світу, для ангелів і для людей.

Думаю, что Бог определил нам, апостолам, выйти в конце, как выходят последними смертники. Предстали мы зрелищем перед ангелами и перед людьми, как на арене.

Ми нерозумні заради Христа, ви ж мудрі в Христі; ми немічні, ви сильні; ви в пошані, ми в безчесті.

Мы — глупцы от Христа. Умники-то от Христа у нас — вы. Мы слабы, вы полны сил. Вам честь, нам бесчестье.

Навіть тепер ми голодні та спраглі, голі й биті; ми тиняємося,

Голод и жажда — наши спутники не со вчера. Мы разуты-раздеты и выпроваживают нас в толчки, бесприютных.

трудимося, працюючи власними руками. Коли нас ображають, ми благословляємо, коли переслідують — терпимо,

Тяжким трудом трудятся наши руки. Глумятся над нами — мы благословляем. Притесняют нас — мы терпим.

коли лають — молимося; ми стали, наче сміття для світу, як покидьки для всіх аж досі.

Порочат нас — мы отвечаем приязненным словом. По-нынешнему мы для всех сор, мусор на свалке.

Не соромлячи вас, це пишу, але повчаю, як своїх любих дітей.

В моих словах нет намерения унизить вас: наставляю на ум, как своих любимых чад.

Бо хоч і маєте безліч учителів у Христі, але батьків небагато; я ж через Євангеліє породив вас у Христі Ісусі.

Будь у вас хоть тьма нянек Христовых, отцов у вас не так много: ведь это я своим евангелием помог вам родиться для Христа Иисуса.

Тож благаю я вас: наслідуйте мене, [як і я — Христа].

Поэтому говорю: делайте, как я.

Задля цього послав я до вас Тимофія, який є моїм улюбленим і вірним сином у Господі; він вам пригадає мої дороги в Христі Ісусі, як я всюди, у кожній Церкві навчаю.

Для этого я послал к вам моего любимого сына, Господу верного Тимофея. Он напомнит вам о моих принципах — как жить по Христу Иисусу. Этому я учу повсюду в каждой церкви.

Бо деякі загорділи, наче б я не мав прийти до вас.

Из-за того, что я не успел еще прийти к вам, некоторые решили набить себе цену.

Якщо Господь забажає, я прийду незабаром до вас і пізнаю не слово гордіїв, а силу.

Да только я скоро приду, если Господу будет угодно, и оценю их не по слову (оно у них дутое), а по силе.

Адже Царство Боже не в слові, а в силі.

Царство Божье — не пустое слово, это сила.

Чого бажаєте? Чи маю прийти до вас з різкою, чи з любов’ю та духом лагідності?

Чего вы ждете от моего прихода? Батога? Или любви в духе кротости?

« 3 глава 5 глава »