1 Коринтян 4 глава

Перше послання св. апостола Павла до коринтян
Переклад Огієнка → Русского Библейского Центра

Нехай кожен нас так уважає, якби служи́телів Христових і доморя́дників Божих таємни́ць;

Хорошо, если о нас все будут знать, что мы — слуги Христовы, доверенные Божьих тайн.

а що́ ще шукається в доморя́дниках, — щоб кожен був зна́йдений вірним.

От доверенных лиц ожидается одно — чтобы каждый оказался человеком долга.

А для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд лю́дський, бо я й сам не суджу́ себе.

Меня меньше всего заботит, какому суду предали меня вы или другие люди. О себе я и сам не сужу.

Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не випра́вдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Госпо́дь.

И если я ничего за собой не знаю, то не этим оправдан. Судья мне Господь.

Тому́ не судіть передчасно нічо́го, аж поки не при́йде Госпо́дь, що й ви́світлить таємниці те́мряви та виявить за́думи серде́ць, і тоді кожному бу́де похвала́ від Бога.

Прежде времени ни о чем не судите: придет Господь, прольет свет на скрытое во тьме, обнажит сердечные пристрастия, и тогда каждому будет своя похвала от Бога.

Оце ж усе, браття, приклав я до себе й Аполло́са ради вас, щоб від нас ви навчилися ду́мати „не більш, як написано“, щоб ви не чва́нились один за о́дним перед іншим.

Я распространил это на себя и Аполлоса ради вас, братья, чтобы вам научиться от нас «не домысливать сверх того, что написано», и не заноситься друг перед другом за счет третьего.

Хто бо тебе вирізня́є? Що́ ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чва́нишся, ніби не взяв?

Кому мнишься ты исключением? И что у тебя есть такого, чего ты не получил? А если получил, зачем расхвастался, будто и не получал?

Ви вже нагодовані, ви вже збагати́лися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царюва́ти, щоб і ми царювали з вами!

Все-то у вас есть! Всем-то вы богаты! Стали вы на царство без нас. Да только дождаться бы мне вашего истинного воцарения, чтобы заодно и нам стать на царство!

Бо я ду́маю, що Бог нас, апо́столів, поставив за найоста́нніших, мов на смерть засу́джених, бо ми стали диво́вищем світові, — і ангола́м, і лю́дям.

Думаю, что Бог определил нам, апостолам, выйти в конце, как выходят последними смертники. Предстали мы зрелищем перед ангелами и перед людьми, как на арене.

Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні́; ви славні, а ми безчесні!

Мы — глупцы от Христа. Умники-то от Христа у нас — вы. Мы слабы, вы полны сил. Вам честь, нам бесчестье.

Ми до цього ча́су і голодуємо, і пра́гнемо, і нагі́ ми, і като́вані, і тиняємось,

Голод и жажда — наши спутники не со вчера. Мы разуты-раздеты и выпроваживают нас в толчки, бесприютных.

і тру́димось, працюючи своїми руками. Коли нас лихосло́влять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми те́рпимо;

Тяжким трудом трудятся наши руки. Глумятся над нами — мы благословляем. Притесняют нас — мы терпим.

як лають, ми молимось; ми стали, як сміття́ те для світу, аж досі ми всім, як ті ви́кидки!

Порочат нас — мы отвечаем приязненным словом. По-нынешнему мы для всех сор, мусор на свалке.

Не пишу́ це для то́го, щоб вас осоро́мити, але остерігаю, як своїх лю́бих дітей.

В моих словах нет намерения унизить вас: наставляю на ум, как своих любимых чад.

Бо хоч би ви мали десять тисяч наста́вників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Єва́нгелію.

Будь у вас хоть тьма нянек Христовых, отцов у вас не так много: ведь это я своим евангелием помог вам родиться для Христа Иисуса.

Тож благаю я вас: будьте наслі́дувачами мене!

Поэтому говорю: делайте, как я.

Для цього послав я до вас Тимофі́я, що для мене улю́блений і вірний син у Господі, — він вам нагадає шляхи мої в Христі Ісусі, як навчаю я скрізь у кожній Церкві.

Для этого я послал к вам моего любимого сына, Господу верного Тимофея. Он напомнит вам о моих принципах — как жить по Христу Иисусу. Этому я учу повсюду в каждой церкви.

Деякі згорділи, так немов би не мав я прийти до вас.

Из-за того, что я не успел еще прийти к вам, некоторые решили набить себе цену.

Та неба́вом прийду́ до вас, як захоче Господь, і пізна́ю не слово згорділих, але силу.

Да только я скоро приду, если Господу будет угодно, и оценю их не по слову (оно у них дутое), а по силе.

Бо Царство Боже не в слові, а в силі.

Царство Божье — не пустое слово, это сила.

Чого хочете? Чи прийти до вас з києм, чи з любов'ю та з духом ла́гідности?

Чего вы ждете от моего прихода? Батога? Или любви в духе кротости?

« 3 глава 5 глава »