Українська Біблія. Турконяк
1 Павло, апостол Ісуса Христа, покликаний Божою волею, і брат Состен — [1]
2 Божій Церкві в Коринті, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, які на кожному місці прикликають Ім’я нашого Господа Ісуса Христа, їхнього й нашого:
3 благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа!
4 Завжди дякую моєму Богові за вас і за благодать Божу, дану вам у Христі Ісусі,
5 що в Ньому ви збагатилися всім: усяким словом і всяким знанням.
6 Оскільки свідчення Христа утвердилося у вас,
7 тому вам, які очікуєте з’явлення нашого Господа Ісуса Христа, не бракує жодного дару благодаті.
8 Він і зміцнить вас до кінця бути бездоганними в день Господа нашого Ісуса Христа.
9 Вірним є Бог, Який покликав вас до спільності з Його Сином — Ісусом Христом, нашим Господом.
10 Благаю вас, брати, Ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, щоб не було між вами поділу, але щоб ви були поєднані однаковим розумінням і однією думкою.
11 Бо посланці від Хлої сказали мені про вас, мої брати, що між вами є суперечки.
12 Маю на увазі те, що кожний з вас каже: я Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин [2] , а я Христів.
13 Невже Христос поділився? Хіба Павло був розп’ятий за вас, чи, може, ви хрестилися в ім’я Павла?
14 Дякую Богові, що я не хрестив нікого з вас, крім Криспа і Гая,
15 щоб ніхто не сказав, що ви хрестилися в моє ім’я.
16 Хрестив же я і дім Степана; більше не знаю, чи хрестив я кого іншого.
17 Адже Христос не послав мене хрестити, але звіщати Євангеліє, і то не в премудрості слова, щоб не був позбавлений сили хрест Христа.
18 Тому що слово про хрест є безумством для тих, хто гине, а для нас, які спасаємося, це — Божа сила.
19 Адже написано: Знищу мудрість премудрих, а розум розумних відкину!
20 Де мудрий? Де грамотний? Де вчений віку цього? Хіба мудрість [цього] світу Бог не обернув на безумство?
21 Оскільки світ своєю мудрістю так і не зрозумів Бога в Його Божій премудрості, то Бог забажав спасти тих, хто вірить, безумством проповіді.
22 Бо юдеї вимагають чудес, а греки шукають мудрості.
23 Ми ж проповідуємо розп’ятого Христа: для юдеїв — це спокуса, а для греків — безумство.
24 А саме для покликаних — і юдеїв, і греків — Христа, Божу силу й Божу премудрість.
25 Адже «немудре» Боже є розумнішим від людського, і «немічне» Боже є сильнішим від людського.
26 Гляньте, брати, на ваше покликання: небагато мудрих тілом, небагато сильних, небагато шляхетних.
27 Але Бог вибрав немудре світу, щоби засоромити премудрих, і Бог вибрав немічне світу, щоби засоромити сильних;
28 Бог вибрав понижене у світі, погорджене і неіснуюче, щоби позбавити сили існуюче,
29 щоби жодне тіло не хвалилося перед Богом.
30 Від Нього ж і ви є в Христі Ісусі, Який став для нас мудрістю від Бога, праведністю, освяченням і викупленням,
31 щоби збулося написане: Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!
Комментарии Скоуфилда
2 Стихи 2−9 (чего нет в стихах 10−13) иллюстрируют постоянно проводимое в Посланиях различие между положением верующего во Христе, в Божией семье, и его поведением, его состоянием на данное время. Положение верующего под благодатью является результатом того, что для него совершил Христос, и он полностью занимает его в момент принятия Христа верою (Ин 1:12−13; Рим 8:1, 15−17; 1Кор 1:2, 30; 12:12−13; Гал 3:26; Еф 1:3−14; 2:4−9; 1Пет 2:9; Откр 1:6; 5:9, 10. Самый слабый и невежественный верующий, претыкающийся и падающий чаще других, будучи под благодатью, имеет точно такие же взаимоотношения с Богом, как и самый знаменитый святой. Вся последующая работа Бога над ним, применение Им Слова для очищения его жизни и совести (Ин 17:17; Еф 5:26), наказания Божии (1Кор 11:30; Евр 12:10), служение Святого Духа (Еф 4:11−12), трудности и испытания на пути (1Пет 4:12−13) и окончательное преображение его в пришествие Христа (1Ин 3:2) — все это имеет целью сообразовать характер верующего с его высоким положением во Христе. Верующий растет в благодати, а не врастает в нее.
7 Три слова употребляются в связи с пришествием Христа:
1) Паросия — буквально «личное присутствие»; Павел употребляет его, говоря о прибытии Стефана (1Кор 16:17), Тита (2Кор 7:6−7), а также о собственном «пришествии» в Филиппы (Флп 1:26). Слово это просто означает появление лично и в отношении пришествия Господа применяется тогда, когда это событие связывается с благословением святых, верующих (1Кор 15:23; 1Фес 4:14, 17 и с уничтожением человека греха (2Фес 2:8).
2) Апокалипсис — «откровение», «открытие». Употребление этого слова связано с желанием подчеркнуть видимость Господнего пришествия. К нему прибегают, говоря о Господе (2Фес 1:7 — «явление»); 1Пет 1:7, 13; 4:13 и о сынах Божиих в связи со Вторым пришествием Господа (Рим 8:19), а также о «человеке греха» (2Фес 2:3, 8, но — всегда, чтобы подчеркнуть видимость явления.
3) Епифания — собственно «явление», «появление» (2Фес 2:8); ничего другого оно не означает. Этим словом пользуются, говоря об обоих пришествиях Господа (2Тим 1:10; 2Фес 2:8; 1Тим 6:14; 2Тим 4:1, 8; Тит 2:13).
8 Выражение «День Господа нашего Иисуса Христа» встречается в следующих местах Писания: 1Кор 1:8; 5:5; 2Кор 1:14; Флп 1:6, 10; 2:16. В 2Фес 2:2 оно употребляется ошибочно, там надо — «день Господень» (Ис 2:12; Откр 19:11−21). «День Христов» всегда предполагает день вознаграждения и благословения святых лри Его Втором пришествии, тогда как «день Господень» связан с понятием предстоящего суда.