Переклад Куліша та Пулюя
1 Павел, покликаний апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Состен брат,
2 церкві Божій в Коринтї, осьвяченим в Ісусї Христї, покликаним сьвятим, з усїма, которі призивають імя Господа нашого Ісуса Христа, на всякому місцї, у них і в нас:
3 благодать вам і впокій од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.
4 Дякую Богу моєму всякого часу за вас про благодать Божу, дану вам в Христї Ісусї,
5 тим, що у всьому ви збагатились ним у всякім слові і всякім знанню,
6 яко ж сьвідченнє Христове утверджено в вас,
7 так що ви не маєте недостатку нї в однім даруванню, дожидаючись одкриття Господа нашого Ісуса Христа,
8 котрий і утвердить вас до кінця, щоб ви були невинуваті в день Господа нашого Ісуса Христа.
9 Вірен бо Бог, через котрого покликані ви в общеннє Сина Його, Ісуса Христа, Господа нашого.
10 Благаю ж вас, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, щоб те саме говорили ви всї, і щоб не було між вами роздїлення, а щоб були з'єднані в одному розумінню і в одній мислї.
11 Звіщено бо менї про вас, браттє моє, від Хлоїних, що між вами єсть незгодини.
12 Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: Я Павлів; а я Аполосів; а я Кифин; а я Христів.
13 Хиба подїливсь Христос? хиба Павла розпято за вас? або в імя Павлове хрестились ви?
14 Дякую Богові, що я нїкого з вас не охрестив, тільки Криспа та Гая,
15 щоб хто не сказав, що в імя моє я охрестив.
16 Хрестив же я й Стефанів дім; більш не знаю, чи кого другого хрестив.
17 Не послав бо мене Христос хрестити, а благовістити, не в премудрости слова, щоб не опустїв хрест Христів.
18 Слово бо про хрест погибаючим дурощі, нам же, що спасаємось, сила Божа.
19 Писано бо: Погублю премудрість премудрих, і розум розумних відкину.
20 Де мудрець? де письменник? де дослїджуватель віку сього? Чи не обернув Бог премудрість сьвіта сього в дурощі?
21 Коли бо у премудростї Божій не пізнав сьвіт Бога премудростю, то зволив Бог дурощами проповідї спасти віруючих.
22 Коли і Жиди ознак допевняють ся, і Греки премудростї шукають,
23 ми проповідуємо Христа розпятого, Жидам поблазнь, Грекам же дурощі,
24 самим же покликаним, і Жидам і Грекам, Божу силу й Божу премудрість:
25 тим що немудре Боже мудріще від людей, а неміцне Боже кріпше людей.
26 Спогляньте бо на покликаннє ваше, браттє, що небагато (між вами) премудрих по тїлу, небагато сильних, небагато благородних;
27 нї, немудре сьвіта вибрав Бог, щоб осоромити премудрих, і безсильне сьвіта вибрав Бог, щоб осоромити потужне,
28 і незначне сьвіту і погорджене вибрав Бог, і те чого нема, щоб те, що є, в нїщо обернути,
29 щоб не величалось нїяке тїло перед Ним.
30 З Него ж і ви в Христї Ісусї, що став ся нам премудростю від Бога, і праведностю, і освяченнєм, і викупленнєм,
31 щоб, яко ж писано: Хто хвалить ся, в Господї хвалив ся.
Комментарии Скоуфилда
2 Стихи 2−9 (чего нет в стихах 10−13) иллюстрируют постоянно проводимое в Посланиях различие между положением верующего во Христе, в Божией семье, и его поведением, его состоянием на данное время. Положение верующего под благодатью является результатом того, что для него совершил Христос, и он полностью занимает его в момент принятия Христа верою (Ин 1:12−13; Рим 8:1, 15−17; 1Кор 1:2, 30; 12:12−13; Гал 3:26; Еф 1:3−14; 2:4−9; 1Пет 2:9; Откр 1:6; 5:9, 10. Самый слабый и невежественный верующий, претыкающийся и падающий чаще других, будучи под благодатью, имеет точно такие же взаимоотношения с Богом, как и самый знаменитый святой. Вся последующая работа Бога над ним, применение Им Слова для очищения его жизни и совести (Ин 17:17; Еф 5:26), наказания Божии (1Кор 11:30; Евр 12:10), служение Святого Духа (Еф 4:11−12), трудности и испытания на пути (1Пет 4:12−13) и окончательное преображение его в пришествие Христа (1Ин 3:2) — все это имеет целью сообразовать характер верующего с его высоким положением во Христе. Верующий растет в благодати, а не врастает в нее.
7 Три слова употребляются в связи с пришествием Христа:
1) Паросия — буквально «личное присутствие»; Павел употребляет его, говоря о прибытии Стефана (1Кор 16:17), Тита (2Кор 7:6−7), а также о собственном «пришествии» в Филиппы (Флп 1:26). Слово это просто означает появление лично и в отношении пришествия Господа применяется тогда, когда это событие связывается с благословением святых, верующих (1Кор 15:23; 1Фес 4:14, 17 и с уничтожением человека греха (2Фес 2:8).
2) Апокалипсис — «откровение», «открытие». Употребление этого слова связано с желанием подчеркнуть видимость Господнего пришествия. К нему прибегают, говоря о Господе (2Фес 1:7 — «явление»); 1Пет 1:7, 13; 4:13 и о сынах Божиих в связи со Вторым пришествием Господа (Рим 8:19), а также о «человеке греха» (2Фес 2:3, 8, но — всегда, чтобы подчеркнуть видимость явления.
3) Епифания — собственно «явление», «появление» (2Фес 2:8); ничего другого оно не означает. Этим словом пользуются, говоря об обоих пришествиях Господа (2Тим 1:10; 2Фес 2:8; 1Тим 6:14; 2Тим 4:1, 8; Тит 2:13).
8 Выражение «День Господа нашего Иисуса Христа» встречается в следующих местах Писания: 1Кор 1:8; 5:5; 2Кор 1:14; Флп 1:6, 10; 2:16. В 2Фес 2:2 оно употребляется ошибочно, там надо — «день Господень» (Ис 2:12; Откр 19:11−21). «День Христов» всегда предполагает день вознаграждения и благословения святых лри Его Втором пришествии, тогда как «день Господень» связан с понятием предстоящего суда.