Переклад Куліша та Пулюя
1 Слово Господнє до Йоіла Ватуіленка.
2 Чуйте се, люде старезні, та й ви осадники сієї землї. Чи бувало коли таке за вас або за днїв батьків ваших?
3 Перекажіте се дїтям вашим; а дїти ваші нехай перекажуть своїм дїтям, а сих дїти — дальшому родові:
4 Що полишила гусїниця, їла сарана; що полишила сарана, точили черви, що ж од червів зоставалось, жуки те доїли.
5 Прокиньтесь, пяницї, й плачте-голосїте, ви всї, що любите вино попивати, затужіть по виноградньому сокові, бо його однято од уст у вас!
6 Бо наступив на мою землю народ дужий, що його й не злїчиш. Зуби в його — левині, челюстї в його, як у левицї.
7 Мій виноградник він спустошив, фиґовину обломив, облупив її з кори й відкинув, — тільки галузки її білїють.
8 О! голоси, як молодиця, приперезана веретищем, по мужові молодощів своїх!
9 Перестали приноси хлїбні та ливні жертви в дому Господньому; плачуть сьвященники, служителї Господнї.
10 Поле облогом лежить, землиця сумує; витоптано збіжжє, сок виноградний висох та й оливина повяла.
11 Румянїтесь із заводу, ви, хлїбороби; ридайте, виноградарі; плачте по пшеницї й ячменї — пропали жнива в полї.
12 Зсохла лоза виноградня, фиґовина повяла; гранатнє дерево, пальма та яблонь — всї дерева в полї повсихали; тим то й в синів людських всї радощі зникли.
13 Попідперізуйтеся веретищами й плачте, сьвященники! ридайте, слуги олтаря! ійдїть, в волосяницях ночуйте, слуги Бога мого! не стало нї хлїба, нї ливних жертов в дому Бога вашого.
14 Визначіте піст, оповістїть сходини громадські, скличте старшину й усїх осадників землї в дом Господа, Бога вашого, й благайте Господа.
15 О, що за день! а близько він, сей день Господень; мов хуртовина, прийде він од Всемогучого, й усе спустошить.
16 Чи ж не зникає вже перед нашими очима пожива з дому Бога нашого, а з нею радощі й веселощі?
17 Зерно зітлїло під скибами своїми, спорожнїли засїки, повалено стодоли, бо не стало збіжжя.
18 О, як реве скотина, сумує стадо худоби, що нема їм паші, та й отари валяться з ніг.
19 До тебе, Господи, кличу: ось огонь попалив травні пасовища по степу, поломє посмалило всї дерева в полї.
20 Ба вже й зьвіррє полеве покликає до тебе, бо повисихали води в потоках, а огонь випалив у степу всю зелень.
Комментарии Скоуфилда
4 Гусеницы и саранча являются одним и тем же насекомым в разных стадиях своего развития. Обычно Дух побуждает пророка на пророчество в связи с какими-то местными обстоятельствами, имеющими важное духовное значение. Сравним, например, с Ис 7:1−14, где вторжение сирийцев и неверие Ахаза послужили поводом для великого пророчества в ст. 14. Опустошение полей и виноградников прожорливыми насекомыми, как показано у Иоиля, имело также немалое духовное значение для евреев (Иоиль 1:13−14), и послужило поводом для пророчества о дне Господнем, которому предстоит исполниться (Ис 2:12). Эта тема разворачивается в Иоил. 2, где реальное нападение саранчи отступает на задний план, а картина грядущего дня Иеговы заполняет всю сцену.
Она изображает конец нынешнего времени, то есть «времени язычников» (Лк 21:24; Откр 16:14); Армагеддонскую битву (Откр 16:14; 19:11−21); возвращение Израиля в свой дом (Рим 11:26, примеч.) и благословение в царстве его. Замечательно то, что Иоиль, выступивший в самом начале периода письменных пророчеств (836 до Р. Х.) дает уже полную картину будущего в том же виде, в каком оно позднее появилось в других письменных пророчествах.
Порядок сообщаемых им событий таков:
1) Вторжение в Палестину с севера под водительством Зверя и лжепророка (Иоиль 2:1−10; «Армагеддон», Откр 16:14);
2) войско Господне и уничтожение захватчиков (Иоиль 2:11; Откр 19:11−21);
3) покаяние жителей Иудеи (
Иоиль 2:12−17;
Втор 30:1−9, примеч.);
4) обещание Иеговы (
Иоиль 2:28−29);
5) излияние Духа в «последние дни» (еврейские) (
Иоиль 2:28−29);
6) Второе пришествие Господа во славе и учреждение царства (
Иоиль 2:30−32;
Деян 15:15−17), то есть воссоединение Израильского народа и суд над другими народами (
Иоиль 3:1−16);
7) полное и постоянное благословение народа в царстве (
Иоиль 3:17−21;
Зах 14:1−21;
Мф 25:32, примечание).